Ферми СТОВ «Віра» та СТОВ «Тупичівське» вручну доїли корів, а молоко роздавали безкоштовно людям. Було дуже незвично бачити своїх мешканців об’єднаними. Чому незвично? Тому що Тупичів — це колишній районний центр, і люди тут різні, з різними характерами, з різних територій. Та коли прийшла така біда, я бачила, як вони об’єднувалися, як допомагали стареньким, сусіди ділились між собою. Зараз ситуація вже трішки змінюється, адже люди забувають, що в країні триває війна. Це, мабуть, наш менталітет.
Тупичівська ТГ: будувати плани на майбутнє потрібно вже зараз, а не після закінчення війни
09 червня 2023, 05:58 4146
Переважна більшість бюджетоутворюючих підприємств Тупичівської тергромади на Чернігівщині складають аграрні господарства. Вони допомагали людям вижити під час окупації, і щойно з’явилася можливість — відразу відновили роботу, незважаючи на руйнування та знищені росіянами ресурси для ведення виробництва.
Про те, як пережили окупацію, які понесли збитки, про нинішню ситуацію, плани на майбутнє і роль сільськогосподарських підприємств у житті й добробуті громади AgroPortal.ua розповіла голова Тупичівської ТГ Лариса Шовкова.
Тупичівська ТГ була в окупації. Як громада вистояла в цей час, та які були руйнування?
Лариса Шовкова: Наша громада була окупована 24 лютого, вже десь об 11:20 за селом рухались танки, в саме село вони зайшли під вечір. Громада була в окупації понад місяць. Стояло їх досить багато. Як громада вистояла? Непросто, але в інших була ще складніша ситуація. Порівняно з іншими громадами Чернігівщини наша не зазнала великих руйнувань. У нас були пошкодження від «прильоту» «Точки-У» в кінці березня, це 16 будинків у селі Тупичів. На щастя, люди не постраждали.
Зазнали руйнувань три житлові будинки, ТОВ «Білорусь», церква, школа, будинок культури, старостат — там повибивало шибки. У селі Бурівка, виходячи, орки покинули і розстріляли свою САУ, і від цієї ударної хвилі наробилося багато шкоди.
Найбільшою проблемою було те, що ми залишились відрізаними, наодинці самі з собою в прийнятті рішень і вирішенні проблем. росіяни пограбували магазини, аптеки. Це створило великі проблеми з продуктами харчування, ліками. Ми нікуди не могли виїхати, а в громаді є люди з серцево-судинними захворюваннями, діабетом. До того ж, у нас одна жінка була вагітною і мала народжувати в кінці березня. Ситуація склалася дуже непроста. Було пошкоджено електропостачання, і ми 11 днів сиділи без світла. А село Бурівка взагалі майже 42 дні перебувало без електрики, її там досить проблематично було підключити.
Довелося возити хліб з Городні, коли там зробили переправу. Заправляло машини товариство, громада, як могла, тож хліб доставляли. Багато людей пекли хліб самі. У нашому сусідньому селі СТОВ «Віра» має власний млин, і це господарство забезпечувало в той час борошном практично весь район.
Також у нас були серйозні проблеми зі зв’язком. Місцеві жителі постійно передавали дані про рух ворожої техніки, через це нам відключили інтернет, розстріляли телефонні вишки, і ми були без зв’язку.
Щось вдалося вже відновити? За рахунок яких коштів нині громада відбудовується?
Лариса Шовкова: Спочатку, коли у нас трапилось таке нещастя з житловими будинками, ми створили спеціальну комісію, яка фіксувала пошкодження. На той час хоч і бюджет громади виконувався на 40%, та ми все одно почали виплачувати всім постраждалим сім’ям по 10 тис. грн. Потім, завдяки Чернігівській ОВА, до нас заїхала благодійна організація ZOA, яка компенсувала людям збитки. Ми їм дуже вдячні, тож я вважаю, що проблема в цьому напрямі практично вирішена.
Бурівський старостат відновлювали за допомогою аграріїв, ТОВ «Білорусь», СТОВ «Тупичівське», сільради та небайдужих жителів. Зараз вирішуємо питання благоустрою території.
Дуже постраждали агропідприємства ТОВ «Білорусь», де забрали майже всю техніку, міндобрива, дизпаливо, насіння, були значні пошкодження. У СТОВ «Тупичівське» дуже багато було розграбовано, забрано, так само як і у ФГ «Лавр», тому аграріям складніше у цьому плані, але вони відновлюються.
Які бюджетоутворюючі підприємства працювали до війни на території громади? І скільки з них зараз працює?
Лариса Шовкова: Бюджетоутворюючими були сільська рада та аграрії, вони й нині всі працюють.
Скільки аграрних підприємств, фермерів працює на території Тупичівської ТГ? Які проблеми зараз у місцевих аграріїв?
Лариса Шовкова: На території громади працюють 3 аграрні підприємства — СТОВ «Тупичівське», СТОВ «Віра», ТОВ «Білорусь», фермерські господарства «Соната», «Лавр», «СВ Дубровське», також відновило роботу державне лісове господарство.
У аграріїв були проблеми з кредитуванням, низькою ціною на продукцію. У 2022 році — з розмінуванням, а нині — із бронюванням. Зараз іде війна, не варто забувати і про продовольчий фронт, нам потрібні люди, які будуть сіяти, доглядати та збирати урожай. У нас до 300 мешканців зараз захищають батьківщину, для маленької громади це дуже багато. Це питання піднімалося із центрами комплектації, адже слід досить уважно підходити до формування мобілізаційних завдань.
Чи багато виїхало людей, і чи повертаються зараз додому? А головне — чи є робота для них?
Лариса Шовкова: Оскільки ми були в окупації вже в перший день, то виїхати люди не встигли. Був у нас період, коли через білорусь можна було виїхати. За нашими підрахунками, виїхало близько 50 осіб. Наразі вони ще не всі повернулись, деякі живуть і працюють за кордоном.
Яка сьогодні ситуація в громаді з роботою?
Лариса Шовкова: Зараз із робочими місцями дуже складно, не працює Ковальовський спиртзавод, який давав роботу майже 100 жителям. Але нині ми працюємо над створенням робочих місць.
Тупичівська ТГ співпрацює з благодійними організаціями, наприклад, програмою DOBRE. Чи легко знайти та отримати допомогу?
Лариса Шовкова: З програмою DOBRE ми працюємо майже 3 роки, Тупичівська — єдина сільська громада, яка отримала перемогу в цьому конкурсі. Із 33-х громад Чернігівської області були відібрані 10 переможців, зокрема і ми. На рівні Сновської, Менської, Ніжинської ТГ ми виглядаємо досить скромно, але ми дуже старались, згуртувались, підключили бізнес, аграріїв, адже дуже хотіли перемогти і перемогли.
Тож зараз із задоволенням працюємо з цією програмою. Ми робили опитування для визначення проблемних питань, які турбують наших людей. За результатами цього опитування в межах програми закупили обладнання для молодіжного простору, вже маємо приміщення і зараз проводимо у ньому ремонт. У листопаді 2022 року відкрили швейний цех, де працює 9 осіб, наразі жінки виконують спецзамовлення для наших захисників. Далі у нас була зроблена сучасна актова зала, оснащена всім необхідним обладнанням. Вона використовується досить активно.
У нас навіть працює система «Голос», коли ми з депутатами проводимо сесію.
Одним із проблемних питань було покращення дорожнього покриття. Програма DOBRE постачає техніку, за допомогою якої ми зможемо обслуговувати та робити дрібні ремонти доріг комунальної власності. Дуже приємно, що ця програма продовжила з нами співпрацю ще на три роки, ми пишаємося цим і віримо, що разом зможемо зробити більше задля подолання наслідків війни та розвитку нашої громади.
Яке спрямування мала ваша громада у довоєнний час? Які шляхи розвитку планувались: промисловий, аграрний, туристичний, розвиток торгівлі? Було якесь бачення тоді, і наскільки воно змінилося зараз?
Лариса Шовкова: Ми реально знаємо можливості своєї громади та розуміємо, що велика промисловість до нас не прийде. До війни було поставлене основне завдання, основне бачення — розвиток малих підприємств, сімейних ферм, кооперативів. Також непогано було б зробити туристичний напрям. Ми розробили Стратегію розвитку туризму в громаді, затвердили її, але зараз розуміємо, що з тими подіями, які відбуваються у нас, цей напрям поки що доведеться відкласти. Зараз на першому місці у нас стоїть безпека людей, а ми знаємо, що є ще чимало територій, які треба обстежувати. Для тих, хто хоче мати власну справу, постійно організовуються семінари, запрошуємо їх на навчання, але хочу сказати, що серед жителів великої активності немає. На жаль, така тенденція не тільки у нашій громаді, а й у інших. Тим, хто хоче, ми завжди раді допомогти, у нас працює в команді дуже фаховий спеціаліст Зоя Миколаївна Чугай, яка допомагає всім бажаючим відкрити власну справу, залучає проєкти для тих, хто хоче і потребує допомоги, але основне — потрібне бажання.
Є області, де після окупації зруйновано вщент маленькі населені пункти. Існує думка, що відновлювати ці невеличкі села та будувати нову інфраструктуру там немає сенсу, раціональніше давати нове житло людям у більших населених пунктах. Чи є у вас такі села, і якщо є, то якою буде їхня доля?
Лариса Шовкова: На щастя, у нас зруйнованих сіл немає. ЗСУ вигнали ворогів з нашої території, поки ті ще не встигли наробити лиха. Тому для нас такої проблеми немає. Так, досить маленькі села у нас є, там мешкають 15-30 жителів. Ми спільно з депутатами схиляємось до думки, що громада повинна мати один опорний навчальний заклад. У нас не так багато дітей, і зараз ми працюємо над тим, щоб зробити капітальний ремонт у приміщенні навчального закладу, щоб мати укриття, якого у нас, на жаль, немає. Немає укриттів і у двох великих дитячих садочках. Загалом по громаді близько 400 учнів.
Незважаючи на війну, продовжує працювати і розвиватися швейне підприємство. А чи є на території громади підприємства з переробки сільськогосподарської продукції? Чи нині створюються нові підприємства з виробництва продуктів харчування, можливо, переробки?
Лариса Шовкова: Переробка — одна з важливих проблем, яка озвучується у громаді. Всі прекрасно розуміють, що продукція буде коштувати набагато дорожче, коли вона буде не просто сировиною, а вже переробленою. Були у нас плани на переробку — це гриби, ягоди, але зараз у ліс не підуть люди. У нас працює досить потужне підприємство «Віра», яке має власний млин та виготовляє борошно. ФГ «Лавр» вирощує картоплю, але переробкою її не займається, у ФГ «Соната» також вирощують агропродукцію, але без переробки.
Як сьогодні працює мініпекарня, яка брала участь у конкурсі «Неймовірні села України»? Що вдалося зробити за рік?
Лариса Шовкова: Ми виграли у конкурсі «Неймовірні села України», отримали кошти в розмірі 50 тис. грн і розуміли, що їх замало. На них ми придбали тістоміс і почали рухатись далі. Брали участь у інших конкурсах і сьогодні вже отримали обладнання. Ми маємо приміщення, яке відповідає всім вимогам, щоправда, воно знаходиться не в центральній садибі, а в старостаті. Гадаю, там буде працювати 2-3 особи. Спочатку планували випікати тільки хліб, але час підказує, що варто планувати ще кондитерську випічку.
Можливо, за цей час з’явилися й інші проєкти для посилення продовольчої безпеки Тупичівської територіальної громади?
Лариса Шовкова: Є тільки проєкти. Сьогодні для нас головне — безпека людей та продовольча безпека. Зараз усі наші проєкти, які ми запланували на реалізацію цього року, — це відмова від газового опалення та встановлення твердопаливних котлів у школах, також працюємо над ремонтами та укриттями. COVID-19, війна дуже вплинули на дітей, вони потребують спілкування, навчання, тому основне завдання на 2023 рік — зробити все необхідне і повноцінно відкритися на новий навчальний рік.
Які нагальні проблеми сьогодні вирішуєте в громаді, і які з них не під силу вирішити самотужки?
Лариса Шовкова: Проблем багато, нас дуже турбує дорога, яка постраждала від руху ворожої воєнної техніки, спорудження укриттів у садочках і школах. У нас до навчальних закладів підвозиться близько 200 дітей, тож придбання шкільних автобусів є не менш актуальним питанням. До того ж, один наш шкільний автобус був вилучений на потреби ЗСУ.
Є проблема з термінами виготовлення проєктно-кошторисної документації, ми її вже замовили, чекаємо. А ще хочемо, щоб наш опорний заклад мав гарну їдальню, спортивну залу, сучасне укриття, будівлю для учнів початкової школи. За кошти місцевого та державного бюджетів до кінця року плануємо відкрити поліцейську станцію, відновити роботу камер спостереження, встановити нові, які планували, але на це, знову ж таки, потрібні кошти.
У нас є місцева пожежна охорона, яку організували самостійно, зробили ремонт у приміщенні, підтримуємо у належному стані стареньку машину, щоб можна було виїхати на гасіння пожежі. Рятувальники у нас чергують цілодобово.
Чи маєте на сьогодні план відбудови громади та відновлення інфраструктури? Чи є приблизні розрахунки, скільки для цього потрібно коштів і часу?
Лариса Шовкова: На сьогоднішній день очевидно, що не потрібно чекати закінчення війни, а потім будувати плани з відновлення. Коли закінчиться війна, у нас уже ці плани, це бачення повинні бути розроблені. У нас є концепція відновлення громади.
Щодо коштів зараз сказати щось дуже складно, адже ціни змінюються зі швидкістю звуку. Щодо часу — були б гроші, все встигнемо. Ми розуміємо, що бюджет у нас не дуже великий, досить скромний як для маленької громади, тому дуже багато беремо участь у різних проєктних програмах, грантових конкурсах. Одним словом — де конкурс, там і ми, адже розуміємо, що власних коштів не вистачає, а потреб багато. Приємно, що в нас розпочинає організовуватись молодь. Я дуже рада цьому, і ми із задоволенням допоможемо, якби тільки вони проявляли свою активність і цікавились життям і розвитком громади.
У нас проводиться дуже багато ярмарків, на яких збираємо кошти на підтримку ЗСУ. Багато жителів громади займаються волонтерством, я їм за це безмежно вдячна. Хочу подякувати також усім, хто допомагав вижити під час окупації, — це і медики, і електрики, ті, хто випікав і привозив хліб. Дякую всім керівникам агропідприємств за те, що допомагали крупами, молоком, борошном і всім чим могли. Вони навіть у 2022 році платили податки. В народі говорять: «Один в полі не воїн, а разом — ми сила, разом переможемо!».
Тетяна Ярмоленко, AgroPortal.ua
