Родіон Рибчинський

Хто буде сіяти, а потім збирати врожай, знову сіяти і збирати? Так говорять аграрії, коли йдеться про нові умови мобілізації. І хоча агросектор — серед критичних галузей функціонування економіки країни, проблем від цього не менше.

Через менші затрати в Україні на виробництво борошна — заробітна плата, електроенергія та інші складові — кінцевий продукт виходить на 40% дешевший за європейський.

Реалізація та експорт зернових наразі є болючою темою для всіх агровиробників, адже до ускладненої логістики додалася проблема з низькими цінами на зерно. Більшість аграріїв сьогодні знаходяться у пошуку рішень, які дозволять їм і надалі працювати: одні планують розвивати переробку, інші для підтримки свого бізнесу шукають грантові можливості, дехто вчиться самостійно експортувати вирощену продукцію.

Переробка має стати новою економічною ідеологією України. На цьому шляху формування країни, яка експортує не сировину, а готову продукцію, у Мінекономіки обіцяють підвищувати спроможність українських підприємців, зокрема у питанні доступу до фінансів та пошуку нових ринків збуту. Чи все насправді так просто?

Українські борошномели вже майже 1,5 року працюють в умовах воєнного стану і досить швидко переорієнтувались на нові канали збуту. Насамперед ідеться про відкриття ринку Європи (Молдова, Польща, також у списку покупців з'явилися Румунія, Хорватія, Угорщина, Словаччина, Чехія) та зміцнення позиції на ринку Близького Сходу.

Українські борошномели та виробники круп почали освоювати та закріплюватися на нових ринках і збільшувати обсяги експорту. На цей рік мають оптимістичні плани, адже прогнозовано збираються експортувати до кінця року 150 тис. т борошна.

З обмеженим експортом зернових в українських виробників постала потреба розвивати переробку. Але, як виявилося, створювати переробні підприємства в країні під час війни, без іноземних інвестицій, із порожнім держбюджетом та відсутніми умовами для розвитку нових напрямів — практично неможливо.

На сьогодні загальна сума заборгованості ритейлу перед підприємствами борошномельної та круп’яної галузі сягає 1 млрд грн.

Тривалі дощі спричинили не найкращі умови для сівби озимої пшениці. На додаток — здорожчання основних МТР змусило багатьох аграріїв переглянути технологічні рішення. Як наслідок, очікується суттєве зниження врожайності пшениці наступного року.

Наразі в Україні через систематичні ракетні обстріли рф існують високі ризики порушення енергопостачання. І хоч для підприємств критичної інфраструктури діє потенційна програма від донорів на постачання генераторів, гостро стоїть питання в кількості потрібного для роботи палива. Виробники підрахували, що електроенергія, отримана за використання генератора, коштує в 2,4 раза більше, ніж електрика з мереж.

Прогнозований обсяг виробництва борошна цього року становить 1 млн 800 тис. т, це більше, ніж минулого року. Збільшення обсягів пов’язане з тим, що цього року очікується не менше 40% борошна «в тіні».

Для українців гречка є індикатором стабільності. За найменшої ознаки кризи вона найпершою зникає з полиць магазинів і в рази зростає в ціні. За останній рік гречка подорожчала вдвічі, демонструючи постійні стрибки цін, але експерти заспокоюють: після збору нового врожаю ціна на продукт стабілізується.

Борошномелам потрібно переглянути свій асортимент продукції та переорієнтовуватися на експорт до країн ЄС. В іншому разі низку підприємства харчової промисловості чекає банкрутство. Причинами цьому є війна, недофінансування, активний імпорт продуктів харчування, низька купівельна спроможність населення.

В Україну поставлено 140 т насіння гречки сорту Собо. Насіння передано у вигляді гуманітарного вантажу від уряду Канади.

Призупинення імпортних мит ЄС на весь український експорт — це потенційно позитивне рішення, зокрема і для борошномельної галузі України, але збільшення експорту борошна до країн ЄС не варто очікувати через логістичні проблеми.