Коштовніше за діаманти. Як гранувальник цінних каменів філігранно відточує фермерство

24 лютого 2022, 11:06 1175

Кожне господарство має свою унікальну історію, не схожу на інші, і за кожною обов’язково стоїть особиста історія фермера та його сім’ї. Шлях до успіху власника ФГ «Хліб-Агро» Володимира Ткаченка був непростим і, можна сказати, відбувся швидше «всупереч», ніж «завдяки».

Від алмазів до фермерства — один крок

Розповідає, що ріс без батька, мама через інвалідність була прикута до ліжка, а вихованням майбутнього фермера займалися дідусь і бабуся. Попри труднощі Володимир успішно закінчив ПТУ за фахом гранувальника алмазів і діамантів та згодом розпочав свою кар’єру на Вінницькому заводі «Кристал». Передовими ідеями молодого спеціаліста зацікавилися у Бельгії: на роботу запросили до самої De Beers — найбільшої у світі компанії з видобутку алмазів. Та доля розпорядилася інакше. 

У 1994-му бабуся забрала паї з колгоспу, наполягла, аби онук зосередився на вирощуванні буряків, і… не прогадала. Фермер-початківець же, попри скептицизм оточення, самотужки освоював агрономію, ветеринарію, пробував різні напрями аграрної справи і завжди вірив у себе. 

Сьогодні Володимир очолює успішне фермерське господарство, має 500 га землі в обробітку, власну систему вирощування кукурудзи і є господарем новенького елеватора, який, як стверджує сам власник, дає йому повну незалежність. А від першої професії фермеру дістався надточний і надвідповідальний підхід до справи і філігранність у всьому, чим би не займався.

Нові горизонти українського фермерства

«Особисто для мене переломним у всьому був 2014 рік, — розповідає Володимир Ткаченко. — Саме тоді на наш ринок почали виходити іноземні виробники насіння та співпрацювати з українськими фермерами. Бачачи мою небайдужість до справи, власним коштом відправили на навчання до Аргентини — і саме там я побачив технологічне майбутнє. Був просто у захваті від цієї країни. Як люди збирають по два врожаї. Як живуть фермери, як виглядають їхні ранчо з величезними стадіонами для футболу та поло, як їм допомагає держава, які вони реально вільні та незалежні. І як багато нам ще треба зробити, аби досягти такого рівня».

Система власної розробки

Детально аналізуючи досвід багатьох країн та адаптуючи його до українських реалій, Володимир розробив власну систему вирощування кукурудзи для нашої кліматичної зони. Ґрунтується вона, зокрема, на практично підібраній системі різного міжряддя та густини посівів — для цього господарство вже придбало сівалку і планує придбати жниварку в австрійського виробника. Нині тут також працюють над стабілізацією показників урожайності, адже поки що рік від року вони відрізняються: нехай це буде і не 20 т/га, але без «стрибків», говорять у господарстві.


Нові гібриди — потреба у грамотному сушінні

У «Хліб-Агро» вирощують пшеницю і соняшник, та улюблениця господаря — цариця полів. 

Володимир Ткаченко, власник ФГ «Хліб-Агро»

«Я з кукурудзою на «ти», дуже люблю цю культуру. Років чотири сіяв гібриди з хорошою вологовіддачею: збирали ми її навіть із 14%. Але щоб отримати вищий врожай, цього замало. Тож перейшов на пізніші, інтенсивніші гібриди: вони гірше віддають вологу, і тут уже не обійтися без власної зерносушарки».

Вибір зупинили на зерносушарці Brice-Baker українського виробника компанії KMZ Industries. Основним його аргументом називають енергоефективність. «Я розглядав виключно шахтні зерносушарки, — пояснює Володимир Васильович. — Багато поїздив по світу, побачив різні й точно знав, яку хочу. Brice-Baker «купила» мене економією агента. Вони як задекларували 0,9 м3 газу на тонно-процент, так воно і насправді є. Сушарка утеплена, рекуперація — часткове повторне використання теплого повітря, яке йде на викид. Все це значно допомагає нам економити». 

Будівництво фермерського елеватора: чи просто реалізувати?

Сушарка стала центром фермерського елеваторного комплексу, до будівництва якого в господарстві підійшли дуже серйозно. «Ми два роки їздили по господарствах, вивчали сушарки, — розповідає Володимир. — Але, окрім сушарки, потрібно було й інше обладнання — хопери, транспорт тощо. Все треба було прораховувати і з нуля побудувати повністю весь сушильний комплекс. І тут було дуже непросто вибрати виробника». 

Серед труднощів, про які розповідає Володимир Васильович, основним називає те, що не всі компанії хочуть працювати із невеликими фермерськими господарствами.

«Ми розглядали й іноземців, і наших, але до кого не звертався, відчуття було таке, що ти на півдорозі. Зустрічалися і потужні виробники, для яких наші 15 млн — ніщо, їм просто нецікаво було з нами працювати».  

Елеваторний комплекс «під ключ»

Проте наполегливі пошуки увінчалися успіхом. «Зрештою знайомі порадили нам KMZ Industries. Ми відвідали завод і отримали відповіді на всі наші запитання, — говорить Володимир Васильович. — Я довірився цьому виробнику, і мене не підвели».

Монтаж обладнання та автоматизацію на об’єкті здійснювали бригади виробника. Усі функції виведені на монітор, і елеватором з однієї точки управляє одна людина.

Крім того, завод виготовив і кастомізоване рішення — нестандартно високу норію: саме така була потрібна господарству через вкрай обмежену площу забудови.


Фермерський елеватор у цифрах

Будівництво елеватора власник «Хліб-Агро» вважає більш ніж вигідною справою. Каже, лише за перший рік роботи вдалося заощадити 2 млн грн на сушінні на стороні.

Володимир Ткаченко, власник ФГ «Хліб-Агро»

«Капіталізація усього об’єкта складає 15,3 млн грн, Оскільки KMZ Industries — вітчизняний виробник, то на держкомпенсацію подавали усе обладнання. Якщо працюєш у правовому полі — будь ласка, отримай своє: держава компенсувала нам 4 млн грн. І якщо врахувати, що позаторік я посереднику лише за послуги сушіння віддав 3 млн грн, то лише на цьому, маючи власний елеваторний комплекс, я за рік роботи заощадив 2 млн грн. З огляду на це і сума в 15,3 млн грн виглядає не такими вже й величезними коштами». 

Головними умовами успішного будівництва елеваторник вважає наявність усіх необхідних дозволів, співпрацю з надійним проєктантом і підтримку досвідченого партнера-виробника, який допоможе пройти всі стадії будівництва. «Завод має взяти вас під своє крило, — говорить Володимир Васильович. — Фермер, він займається землею і не може знати всіх тонкощів. А у виробника є спеціалісти, які підберуть обладнання з огляду саме на ваші задачі, змонтують, автоматизують, порадять, розкажуть про нюанси».

Будувати чи не будувати?

На запитання, чи взагалі варто будувати елеватор фермеру, Володимир Ткаченко однозначно відповідає: «Так!» «Стовідсотково треба будувати, — говорить господар. — Бо то ваша повна незалежність. Звісно, якщо стратегія «виростив — збув, і моя хата скраю», то це теж чиєсь право. Але якщо хочеш навчатися кращого в усьому світі, хочеш планувати своє майбутнє і майбутнє своїх дітей, не залежати від ситуації на ринку і ні під кого не підлаштовуватися, то елеватор обов’язковий. З ним ми самі можемо ставати експортерами».


Світлана Яценко, AgroPortal.ua