ТОП-8 шагов: как сохранить пчел, урожай и имидж Украины
* Текст подається мовою оригіналу
Причина – неправильне використання родентициду: замість того, щоб труїти гризунів, затоптуючи приманки у нори, зерно з небезпечним препаратом лежало на поверхні поля. Таким чином, недотримання елементарних правил стало причиною не тільки впливу на екологію, але й на імідж України в очах світової спільноти.
З приходом потепління наближається медовий сезон, і потреба аграріїв у захисті майбутнього врожаю викликає неабиякі побоювання серед бджолярів.
Як діяти всім учасникам процесу, аби отримати прибуток та не втратити комах-запилювачів, а заодно і решту біорізноманіття, розбирався AgroPortal.ua.
Перше — новітні препарати
Технології мають бути такими, що чинили б мінімальний вплив на навколишнє середовище та здоров’я людей, вважає директор Інституту екогігієни і токсикології ім. Л. І. Медведя Микола Проданчук.
«Держава або компанія, яка має такі у своєму арсеналі, відразу отримує найпотужніший інструмент впливу на ринки з точки зору формування конкурентоздатності, — вважає Проданчук. — Митні бар’єри сьогодні не працюють: все перекриє собівартість продукції. Зовсім інше — показники безпеки».
Тут постає відразу декілька проблем. Перша — п’ять сезонів поспіль в Україні існує заборона на ввезення препаратів для державних випробувань. Це повністю закриває вітчизняним аграріям доступ до інноваційних засобів захисту рослин — більш ефективних та безпечних як для людей, так і для довкілля.
Нові препаративні форми пестицидів — це вищий рівень безпеки для екології, суттєво нижчі дози внесення препаратів та гарантований ефект. «Ми самі відрізали собі доступ до таких препаратів. Тим самим не дали можливості нашим аграріям користуватися більш сучасними технологіями», — каже Проданчук.
Друге — державний моніторинг
Друга проблема — відсутність державного моніторингу. Ніхто не знає реальної картини із застосуванням хімічних препаратів у сільському господарстві та не може прослідкувати ланцюг — хто і які препарати застосовує, в які терміни, на які цільові об’єкти тощо.
Навіть більше — учасники ринку звертають увагу, що це починається з неконтрольованого доступу в Україну невідомих препаратів та продажу, особливо уроздріб, неймовірної кількості контрафакту.
В результаті фіпроніл, який дозволено застосовувати лише для передпосівної обробки насіння, вільно продається на будь-якому ринку в господарчому магазині. Незареєстрований препарат, речовина першого класу небезпеки, яка містить надзвичайно токсичний для бджіл фотометаболіт.
За даними Інституту екогігієни і токсикології ім. Л. І. Медведя, який веде неформальний моніторинг протягом останніх трьох років, саме фіпроніл лідирував за кількістю небезпечних знахідок у 2019 році. Дослідження 2020 року трохи відрізняються, але причина загибелі комах при отруєнні одна і та ж — нецільове і неправильне використання пестицидів.
«Фіпроніл вільно продається вроздріб, й виявлено безліч випадків отруєння бджіл цією речовиною, — розповідає представник Спілки українських підприємців Віталій Ільченко. — Його просто фасують під інший препарат. Населення купує, думає, що дешевше, та й на упаковці написано, що це оригінал. Результати — бачимо»
Однозначно, на погляд пана Ільченка, треба забезпечити ідентифікацію упаковки оригінальних засобів захисту рослин, аби на ринку стало менше підробок. Для цього необхідно, щоб кожна упаковка ЗЗР мала унікальний код або номер товару.
Також тарна етикетка повинна інформувати про склад препарату за основними компонентами, які мають вплив чи значення для безпеки людей та довкілля.
Зараз 60% препаратів роздрібного обігу є фальсифікацією або контрафактом.
Третє — захист від контрафакту
Паралельно з цим виникає ще одна проблема — те, як з’являються в обігу небезпечні пестициди. Микола Проданчук розповідає, що вартість виходу на ринок засобу захисту рослин сьогодні складає приблизно $1 млрд, де пошук активних речовин становить приблизно до 10%, а 90% — це витрати на напрацювання досьє препарату, щоб довести, на яких рівнях при його ефективному застосуванні він буде безпечним для людини та природи.
«Це величезні масиви матеріалів. Тисячі, або й десятки тисяч сторінок протоколів, які потрібно не просто проаналізувати, але й погодитися або не погодитися з висновками», — каже директор інституту.
Також на ринок заходять компанії з незрозумілими препаратами, що теж є прогалиною державного моніторингу та законодавчої основи.
Четверте — контроль на митниці
Причиною потрапляння в Україну заборонених пестицидів є незадовільний контроль на митниці. «Фосфід цинку в Україні продається й досі, його везуть сюди під іншим кодом, з іншою назвою препарату», — каже Ільченко.
Щоб усунути цю проблему, представник СУП пропонує дозволити імпорт препаратів лише компанії-реєстранту. Інакше вона передає права на ввезення продукту іншій компанії, у якої немає матеріальних активів і їй нема чого втрачати, навіть якщо незаконна схема буде виявлена.
Ще одним дієвим заходом, на його погляд, мав би стати реєстр і обов’язкова акредитація компаній-реалізаторів засобів захисту рослин. «Допуск — через навчання. Вони зараз продають підробки і уявлення про це не мають», — каже Ільченко.
З ним погоджується і заступник начальника відділу рослинництва компанії «Агрейн» Тарас Корнієнко: «Потрібно звернути увагу на приватний сектор. Ніхто не перевіряє, чим одноосібники обробляють свої ділянки, бо їх багато. В Україні вкрай необхідний контроль на державному рівні за використанням ЗЗР».
П’яте — домовлятися
Компанії «Агрейн», яка вирощує зернові та олійні культури в п’ятьох областях України, вдалося налагодити ефективну співпрацю з пасічниками у плані проведення обробок, які б не шкодили бджолам та робили вигідним бізнес обох сторін. Корнієнко говорить, що рецепт простий: сільгоспвиробники та бджолярі мають іти назустріч один одному.
«Щоб бджоли не гинули, потрібна відповідальність як топ-менеджерів компанії, так і агрономів на місцях. Перше — використовувати лише сертифіковані продукти, дозволені в Україні. Друге — дотримуватися заходів безпеки під час роботи з ними, третє — правильно проводити утилізацію використаної тари», — зазначає він.
Аграрії мають виконувати всі заходи безпеки роботи з пестицидами, використовувати дозволені нетоксичні продукти, вчасно попереджати бджолярів про початок робіт. Відповідні дії необхідні й з боку самих бджолярів — наприклад, вчасно закрити вулики. «Не буде спілкування — буде падіж комах», — каже Корнієнко. Тож правила безпеки абсолютно прості. Найголовніше, щоб їх ніхто не ігнорував.
Належна сільськогосподарська практика (Good Agricultural Practice, GAP), як і Належна бджільницька практика (Good Beekeeping Practice, GBP) стає передумовою не лише відповідального ставлення до довкілля, але й майбутнього існування бізнесу.
«Всі сторони виробничого процесу — фермер, пасічник та відповідальний орган за галузь бджільництва (ветеринарна служба, профільна інспекція тощо) — повинні домовитись щодо порядку взаємодій і вести постійний діалог, застосовуючи у створенні комунікаційних мереж сучасні ІТ-технології. Це буде запорукою обопільного успіху кожного учасника відносин», – коментує доктор ветеринарних наук, директор Інституту тваринництва НААН Євген Руденко.
Він додає: застосування принципів GBP створює умови для ведення ефективного і здорового бджільництва, виробництва безпечних і якісних продуктів. Українські виробники зможуть пропонувати ринку дорогу брендовану продукцію, що зробить їхній бізнес більш прибутковим.
Пасічникам час озброїтися знаннями. Безумовно, це дозволить тримати здорові, сильні бджолині сім’ї, більш стійкi до можливих токсикозів.
Шосте — налагоджувати комунікації
Проте чи так легко налагодити таку необхідну спільну комунікацію? Бджоляр із 45-річним досвідом, директор державного навчального закладу «Гадяцьке аграрне училище» та голова ГС «Обласне об'єднання «Полтавський пасічник» Наталія Сенчук зазначає, що значно простіше це зробити з фермерами, ніж із одноосібниками. Також по-різному може скластися співпраця з великими аграрними компаніями, хоча часто вони самі зацікавлені у безпечному господарюванні.
На практиці відбувається так, що при плануванні обробітку полів, внесенні ЗЗР сільгоспвиробники не враховують погодних умов, сили вітру, часу доби, в який рекомендовано проводити обприскування. Залишки небезпечних для бджіл речовин потрапляють на узбіччя, де можуть рости дикі квітучі рослини — джерела нектару та пилку.
«2020 рік пройшов особливо складно. У багатьох районах Полтавщини зафіксовані масові отруєння бджіл. Штрафи — мізерні», — додає Наталія Сенчук.
Водночас саме штрафи є дієвим механізмом наведення ладу в цій сфері, вважає голова ГС «Український контроль аграрного захисту» Сергій Кузьменко. «Метод жорсткого покарання спонукатиме до навчання. Зі свого досвіду бачимо, що це діє найефективніше», — говорить він.
Сьоме — штрафи
Налякати порушників штрафами поки що складно. Перший заступник голови Держпродспоживслужби Владислав Седик розповідає, що навіть у разі фіксації порушення орган не може притягнути їх до адміністративної відповідальності через недосконале законодавство.
«Формулювання приблизно таке: екологічно необґрунтоване внесення засобів захисту рослин. У професійному середовищі ніхто не може пояснити, що саме мається на увазі», — пояснює він. По-друге, найбільша передбачена санкція — це 150 грн.
«По-третє, щоб зробити планову перевірку, ми маємо за рік внести підприємство до реєстру, а за 10 днів до дати перевірки попередити його. Відверто кажучи, якщо фітосанітарні інспектори знайдуть контрабанду, я буду дуже здивований», — каже Седик.
Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Михайло Соколов вважає, що штрафи за порушення у сфері продажу чи використання пестицидів мають бути такими, які б у тому числі призводили до закриття бізнесу злісних порушників. «Має бути дієвий контроль і ефективна відповідальність», — говорить він.
Також необхідним стає механізм, який дозволяє вносити зміни до регламентів використання зареєстрованих препаратів задля їх удосконалення.
Він звертає увагу і на ту частину агросектору, яка знаходиться в тіні: «Продаючи свою продукцію за готівку, вони купують те, що легально купити неможливо. Так застосовуються препарати, які вноситися не повинні. Цю ситуацію врятують не вмовляння, а дієва система моніторингу, перевірок і штрафів». Учасники ринку та експерти одноголосні: не має бути поблажок тим, хто купує контрафакт і наносить шкоду здоров’ю та довкіллю.
Восьме — декларація як спосіб регулювання ринку
Як мають виходити з тіні фермери, так і повинні робити це бджолярі. На корпоративному рівні в Україні вже діють онлайн-системи оповіщення бджолярів. Попри це, про місце розташування їхніх пасік мало що відомо.
І не дивно: при наявності понад 100 тис. пасік в Україні зареєстрованих лише кілька тисяч. Таким чином власники пасік намагаються уникнути податкового навантаження, говорять учасники ринку.
«Той, хто має мотиви працювати в тіні, насправді знаходиться поза законом, навіть якщо не розуміє цього, — говорить Микола Проданчук. — Коли до нас зверталися бджолярі та отримували результати досліджень, вони не йшли до суду лише тому, що були незареєстрованими»
Щоб зрушити ситуацію, вони пропонують для початку створити інформаційний реєстр, який збере всю інформацію про пасіки. Він має бути максимально простим і діяти виключно для того, щоб запобігати отруєнню бджіл під час внесення пестицидів. Підключитися до розробки єдиного діджитал-інструменту обіцяє і Держпродспоживслужба. Також всі сторони напрацьовують зміни до законодавства про захист рослин.
Однією з таких змін є впровадження ризик-орієнтованої декларативної системи. «Це модель, яка успішно працює і в США, і в Європі», — зазначає Проданчук. Він додає: коли особа заповнює декларацію перед торгівлею небезпечними препаратами, вона уже розуміє свою відповідальність, про яку могла і не здогадуватися. У ринковій економіці, де все вирішує конкуренція, декларування насправді стане набагато більш жорстким інструментом і нарешті розставить все на свої місця.
Наталія Рекуненко, AgroPortal.ua