В Україні та ЄС схоже функціонування ринку пшениці для борошномельної галузі — здебільшого для виробництва борошна використовується локальна сировина, а сам продукт орієнтований на внутрішній ринок з невеликими спробами виходу на зовнішній. Тому українське борошно не несе загрози ринку ЄС, натомість галузь чекає на відновлення контейнерних перевезень, щоб відновити постачання на свої традиційні ринки.
За даними спілки «Борошномели України», до початку повномасштабного вторгнення та отримання торговельних преференцій українське борошно на європейському ринку було присутнє в невеликих обсягах — йшлося про десятки тонн, не більше. Це пояснюється тим, що квота на борошно була об’єднана з квотою на пшеницю, і вона, як правило, вибиралася експортерами зерна, а борошномелам, аби потрапити на ринок, потрібно було платити мито у розмірі 147 євро/т, а це економічно невигідно.
До війни Україна найбільший експортний обсяг борошна відправляла до Сомалі
Традиційними експортними ринками для українських борошномелів раніше були країни Близького Сходу та Африки, а основним споживачем борошна — Сомалі. На ці ринки 2019 року Україна експортувала 0,5 млн т борошна. Нині ж цей шлях для переробників закритий, адже з України неможливо здійснювати контейнерні перевезення.
У спілці «Борошномели України» також повідомляють, що ще минулої осені два українських підприємства пройшли сертифікацію на постачання борошна до Китаю. Тобто українська продукція готова до постачань на китайський ринок, але це можливо лише за відновлення контейнерних перевезень.
Щодо імпорту борошна до України, то було завезено до 2 тис. т спеціалізованого борошна, яке йшло на макаронні вироби або на виготовлення піци чи закупівлі торговельними мережами для асортименту.
Основні постачальники зерна з твердої пшениці на ринок ЄС — це Канада і США. Також на ринок постачається і українська пшениця, яка підсортовується з французькою, німецькою і переробляється на прості сорти борошна. Директор спілки «Борошномели України» відзначає, що сортове різноманіття борошна в Європі дуже велике, а у Швейцарії окремі млини виробляють до 100 видів борошна.
Водночас Європа не є видатним експортером борошна на зовнішні ринки. Але, наприклад, французькі млини традиційно експортують свою продукцію до Африки і залучають для цього виробництва також українську пшеницю.
В Україні тренд на вирощування твердої пшениці
У спілці «Борошномели України» повідомляють, що цього року серед сільгоспвиробників спостерігається тренд на збільшення площ під озимою та ярою твердою або високоскловидною пшеницею. За припущенням Родіона Рибчинського, це свідчить про те, що, можливо, вже восени Україна вийде з твердою пшеницею на ринок ЄС, але не для італійської переробки.
До речі, окремі борошномельні підприємства навіть у воєнний час працюють з постачальниками сировини за форвардними контрактами, особливо які переробляють високоскловидну пшеницю, оскільки інакше не будуть мати стабільних постачань сировини.
«Так само Україна може наростити виробництво борошна з твердих сортів пшениці. Як мінімум, мені відомо про два млини, які впроваджують реконструкцію, що дозволить відбирати від 15 до 20% макаронної крупки», — зазначає Родіон Рибчинський.
Він додає, що багато млинів в Україні в межах модернізації наразі також впроваджують системи енергозбереження, автоматизації та зменшення викидів. Це вимушена міра для підприємств через нестачу працівників-чоловіків та для зменшення залучення у виробництво людського фактору.
Людмила Лебідь, AgroPortal.ua