Напередодні нового року AgroPortal.ua поцікавився у профільних асоціацій, які важливі події в АПК України відбулися у 2021 році, та які завдання на 2022-й є пріоритетними для подальшого розвитку галузі.
На своє правове регулювання чекає:
- частина проблемних питань щодо ринку землі, а саме — виправлення деяких неточностей та складностей при проведенні договорів купівлі-продажу земель сільгосппризначення (законопроєкт №6199-1);
- консолідація земель, тобто створення законодавчої бази для вирішення питань неефективного користування сільгоспземлями та черезсмужжя;
- прийняття законопроєкту 5202-д про організації водокористувачів, який є основоположним у реформі власної меліорації в Україні, є пріоритетним у реалізації на наступні декілька років;
- питання розпаювання земель державних підприємств — законопроєкт №3012-1, який має зробити справедливий розподіл земельних ділянок для колишніх працівників радгоспів та учасників АТО.
Потребує якнайшвидшого прийняття проєкт Закону №6070-1 для вирішення проблемних питань, які склалися з отриманням сертифікатів затвердження, і можливості оновлення Технічних регламентів у межах спільної роботи з Мінагрополітики.
Формування сучасного українського ринку дронів із прописаними базовими «правилами гри» на ньому можливе за умови прийняття законопроєкту №3716.
В Мінагрополітики розроблено проєкт закону, який найближчим часом планується обговорювати з бізнесом у частині змін до законодавства про державну підтримку АПК. Однією з норм проєкту враховано пропозицію УКАБ, яка передбачає в подальшому можливість включення до програми «Часткової компенсації вартості сільгосптехніки і обладнання» обладнання для точного землеробства — дронів, різного роду датчиків, сканерів тощо. Це стане важливим кроком, аби стимулювати фермерів до застосування новітніх технологій та підвищувати власну ефективність.
Скандальні зміни, прийняті влітку 2021 року в частині габаритно-вагового контролю, містять чимало помилок, неузгодженостей і несправедливий підхід у визначенні відповідальності вантажовідправника і перевізника. Тому для виправлення законодавчих колізій насамперед слід прийняти законопроєкт №6222.
Всіх турбує здорожчання втричі азотних добрив і, звісно, проблема залежності від постачань газу виробників добрив. Тому основне питання на найближче майбутнє — поліпшення конкуренції на внутрішньому українському ринку, очікування відновлення роботи ОПЗ, а також доступу імпортерів на внутрішній ринок.
Наразі вітчизняний агросектор залишається в ситуації, коли де-факто ГМ-культури є на полях певною мірою, але де-юре жоден із ГМ-штамів не зареєстрований в Україні.
Важливою подією для агрохімічного ринку стало скасування у червні 2021 року дискримінаційного обмеження на ввезення зразків ЗЗР для державних випробувань та наукових досліджень лише після підтвердження їх реєстрації в країні виробництва. Завдяки цьому в Україні розпочнуться державні випробування та наукові дослідження близько сотні інноваційних препаратів.
Загалом, за прогнозами, цьогорічний врожай зернових, зернобобових та олійних досягне рекордних 105 млн т, а експорт перевищить 65 млн т.
На початку цього року було знижено ставку ПДВ з 20% до 14% за операціями з постачання та ввезення на територію України деяких видів зернових та олійних культур. А влітку було продовжено термін оподаткування ПДВ за зниженою ставкою 14% на зернові та олійні. Дане рішення сприятиме детінізації аграрного виробництва, залученню інвестицій у галузь та підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного сільського господарства.
Закон про «Безпечність та гігієну кормів» вступив у силу в січні 2020 року, проте працювати почав лише наприкінці листопада 2021 року.
2022-й можна сміливо назвати роком англійської мови для фермерів та ветеринарів, оскільки нова процедура реєстрації передбачає подання документів виключно українською. Враховуючи, що вартість перекладу технічної документації починається від 20 тис. євро, міжнародні компанії-виробники кормів і кормових добавок переглянуть портфоліо. Це може дати як стимул для вітчизняних виробників кормових добавок нарощувати своє виробництво, так і стримати розвиток виробництва сучасних кормів в Україні, оскільки вони виготовляються з інноваційних кормових добавок, які через ускладнену бюрократизацію реєстрації не будуть завозитись до України. Результат зможемо побачити наступного року в галузі тваринництва.
Окрім того, бізнес очікує на можливість реєструвати кормові добавки у спрощеному порядку. Для цього Україна має визнати еквівалентність європейської системи реєстрації кормових добавок.
Цей інструмент покликаний нівелювати ризики для покупця зерна у випадку дефолту за форвардним контрактом — виплати покупцю в різниці в ціні на момент невиконання контракту, щоб він міг вийти на ринок і купити необхідний обсяг зерна. З іншого боку, виробники зерна, зокрема малі та середні (які сьогодні забезпечують 75% виробництва зерна), стають такими ж надійним постачальниками, як, наприклад, агрохолдинги, і отримають справедливу ринкову ціну за свою продукцію, яку платять надійним постачальникам. Виробники отримають більшу ціну близько на $5-7/т, а їхні витрати на банківську гарантію складуть усього $1/т.
Є сподівання, що наступного року перед початком весняної посівної кампанії, коли укладатимуться форвардні контракти, цей інструмент почне працювати. На його підтримку висловилися учасники ринку зерна, профільне міністерство, а також міжнародні фінансові організації, такі як ЄБРР та Міжнародна фінансова корпорація.
Звісно, зростання виробництва та експорту зерна робить логістику одним із головних аспектів галузі. Вже сьогодні всі відчувають певні проблеми з транспортуванням зерна до портів. Оскільки близько 65-70% зерна транспортується залізницею, то проблеми з рухомим складом, тягою та інфраструктурою залізниці, які накопичувалися в державного монополіста роками, добре відчувають на собі експортери зерна. Ці проблеми перекочують і в 2022-й, а на їх вирішення потрібно буде витратити не один рік.
Щоб вирішити проблему з тягою, потрібно дозволити приватному бізнесу використовувати власну тягу на залізниці.
Інша проблема, вирішення якої допомогло б логістиці експорту зерна, — це оновлення інфраструктури на судноплавних річках. Насамперед йдеться про капітальні ремонти та оновлення шлюзів на Дніпрі.
Щодо зовнішніх ринків, то Україна активно працює на розширенням ринків збуту. Але одне питання, яке поки не вирішене, — це оновлення умов торгівлі з Китаєм, який на сьогодні є найбільшим імпортером українського зерна. Уряд повинен оновити фітосанітарний протокол з Китаєм, щоби ми могли розширити асортимент продукції, який зможемо експортувати. Сподіваємося, що наступного року робота в цьому напрямі активізується.
- весняний та осінній сезон — збільшення запиту на насіння популярних гібридів кукурудзи, сої, ярого ячменю, озимої пшениці та ріпаку;
- холдинги продовжують політику, щоб вирощувати насіння самостійно, роблячи запит на лінії гібридів та базове насіння (для власного розмноження) сортів;
- рекламації та скарги від виробника — традиційний спосіб комунікації.
- розуміння, що контролювати погодні умови неможливо, тож потрібно адаптуватися, і селекція на цим працює: перший крок — зменшити втрати від різких змін, зокрема в умовах обмеженої вологи, зменшити стрес рослин та відповідно втрати;
- заборона використання ряду хімічних речовин у Європі та одночасне рішення щодо еквівалентності спонукає переносити та збільшувати частку України у виробничих процесах — доробці, протруєнні тощо;
- затверджена білкова стратегія у Європі зі збільшення частки рослинного білка.
2021 рік органічний сектор зустрічав із надією: майже завершена робота над законодавством у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, та вперше на підтримку органічного виробництва виділено державний бюджет.
Щоправда, були очікування, що нарешті запрацює на повну силу закон, з’являться реєстри органів сертифікації та операторів ринку, а органічні виробники вперше зможуть отримати держпідтримку. На жаль, так не сталося, навіть відбулось певне відкочування назад. Уся справа в перерозподілі повноважень між двома відомствами: економіки та аграрним.
Не прописана схема, як буде досягатися збільшення показника площі земель з органічним статусом не менш як 3% загальної площі сільськогосподарських угідь України та збільшення експорту органічної продукції до $1 млрд до 2030 року.
Перше і головне — має бути врешті визначено, яке міністерство відповідатиме за органічний сектор.
Найближчим часом на органічний сектор чекає багато викликів, і майбутнє залежить від того, наскільки оперативно та злагоджено ми будемо діяти. Наприклад, з 1 січня 2022 року вводиться в дію новий Регламент Комісії ЄC 2018/848 про органічне виробництво та маркування органічної продукції, що тягне за собою необхідність внесення змін в і так непрацюючий закон. За кілька років зміняться правила імпорту органічної продукції до ЄС із третіх країн. Чи готові будуть наші виробники до цих змін, адже ЄС є ключовим експортним ринком для органічної продукції.
Друге завдання — це все ж забезпечити підтримку органічного виробництва та споживання органічної продукції, зокрема й усередині країни. З державною підтримкою зрозуміло, і є надія, що у 2022 році підтримка буде не тільки виділена, але доступна для виробників.
Також необхідні заходи зі стимулювання споживання органічної продукції.
Ну і, звісно, закон має запрацювати на повну силу: від запуску реєстрів операторів органічного ринку до перевірок з боку Держпродспоживслужби в торговельних мережах.
За 2021 рік українські грибівники встигли виробити грибів більше, ніж виробляли всі роки до цього. І встигли значною мірою впровадити більш сучасну технологію, яка дозволяє вирощувати гриби з більшою врожайністю та кращої якості.
Але при цьому українські грибівники не встигли впровадити механізми, які б дозволили продати ці гриби за гарною ціною. І не встигли знайти клієнтів за межами України, що дозволило б розвантажити внутрішній ринок та за рахунок цього підвищити ціну на гриб.
Також грибівники не знайшли поки що досить ефективних шляхів для просування свого продукту та підвищення попиту на нього. Саме ці напрями залишаться пріоритетними на 2022 рік.
Людмила Лебідь, AgroPortal.ua