Україна та ГМО: що обирає ринок?

Керівник ФГ «Урожай» Олександр Ржевський ГМ-культури збирається вирощувати одним із перших, щойно в Україні це дозволять.

«ГМО — це крок уперед, це продукти, які рано чи пізно годуватимуть усе людство. Населення планети буде тільки збільшуватися, а площі для вирощування харчових продуктів навпаки — зменшуються. Щойно наша держава дозволить на законному рівні вирощувати ГМ-рослини, ми будемо одними з перших, хто це почне», — розповідає Олександр Ржевський.

За його словами, ГМ-культури полегшать сільгоспвиробникам роботу і зменшать затрати. Певною мірою це знизить і навантаження на екологію. Для вирощування цих рослин потрібно менше пестицидів, інсектицидів. ГМ-продукція може бути не такою вразливою до шкідників.

Невизнання проблеми не означає її відсутності

В Україні статтею 13 Закону «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» забороняється вивільнення в навколишнє природне середовище ГМО без оцінки впливу на довкілля та до їхньої державної реєстрації.

В ГО «Агрополітичний діалог «Аграрна рада» стверджують, що попри заборону ГМ-продукція в Україні активно вирощується.

«При відсутності в реєстрі, ГМ-продукція активно вирощується в Україні. Звіт USDA «Biotechnology and Other New Production Technologies Annual Ukraine» від 23.11.2020 № UP2020-0057 зазначає, що близько 50-65% сої, 10-12% ріпаку та 1% кукурудзи в Україні є ГМ», — зазначає керівник проєктного офісу «Агрополітичний діалог «Аграрна рада» Інна Мєтєлєва.

Процедура контролю та відповідальність за вирощування і використання незареєстрованої ГМ-продукції не визначені законодавством, що створює умови для її нелегального обігу в Україні

Державний контроль у формі позапланових заходів можливо здійснити лише за фактом звернення фізичної особи про порушення, що спричинило шкоду її правам, законним інтересам, життю чи здоров’ю (стаття 6 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).

Такі витрати, за оцінками експертів, можуть сягати до 50 євро/т по всьому ланцюгу поставки. Наприклад, при здійсненні експорту до ЄС українська органічна продукція потребує додаткових заходів контролю з боку країни-імпортера. Таке додаткове регулювання поширюється лише на високоризиковані країни — Україну, Молдову, Казахстан, Туреччину, РФ.

«Негативний імідж України незабаром суттєво вплине на виробників та експортерів конвенційної агропродовольчої продукції, адже формування ланцюгів доданої вартості та логістичних поставок із дотриманням принципів сталості й законності діяльності, зокрема за межами ЄС, є одним із принципів нещодавно прийнятого «Зеленого курсу ЄС», — нагадує Інна Мєтєлєва.

Задля покращення роботи українських виробників та імплементації положень норм ЄС і міжнародних договорів України доцільною була б розробка нового законодавства на заміну або внесення змін до існуючого, переконана керівник проєктного офісу «Агрополітичний діалог «Аграрна рада». 

Законодавчі ініціативи

Наразі у ВРУ зареєстровано два законопроєкти — №5839 та №5840 від 05.08.2021 р. 

№5840 визначає відповідальність за розміщення на ринку генетично модифікованої продукції з порушенням вимог законодавства. 

Також розглядаються варіанти розробки нових комплексних законопроєктів на заміну та внесення змін до діючого законодавства.

«Створення прозорого й зрозумілого ринку обігу ГМО та системи контролю вигідне як виробникам, так і споживачам. Виробник отримає чіткі правила щодо виробництва та обігу і, відповідно, справедливої ціни, додаткової маржі, а також врегульованого статусу та репутації на внутрішньому та зовнішньому ринку. Споживач матиме впевненість у задекларованих якісних характеристиках харчових продуктів, оскільки наявність ГМО є одним із найбільш соціально чутливих питань», — зазначає Інна Мєтєлєва.

ЄС оновить законодавство про ГМО

В УКАБ розповідають, що в Європейському Союзі своя специфіка регулювання: розрізняється дозвіл на вирощування та дозвіл на імпорт і переробку. Хоча лише кілька ГМО було схвалено для вирощування в ЄС, ряд ГМО було схвалено для імпорту та переробки.

«Тому не можна говорити, що Європа не приймає ГМО. Також треба враховувати останні події, адже 29 квітня 2021 р. Європейська Комісія опублікувала дослідження щодо статусу нових геномних методів згідно із законодавством ЄС. Нове дослідження Європейського Союзу виявляє, що чинне законодавство про ГМО 2001 р. не призначене для вирішення багатьох питань у майбутньому та має бути оновлене», — розповідає Роман Сластьон.

Відповідно, ЄК розпочала консультації з національними урядами та іншими зацікавленими сторонами, планує провести оцінку впливу та консультації з громадськістю.

«Якщо ЄС буде дерегулювати нові ГМО, це може призвести до менш суворих оцінок безпеки цих ГМО, а також більше не вимагати їх маркування або відстеження по всьому ланцюжку постачання харчових продуктів. Поки це припущення, будемо слідкувати за перебігом консультацій та дискусій у ЄС щодо вдосконалення законодавства в сфері ГМО», — зазначає Роман Сластьон.

Кожна країна регулює ГМО по-своєму

Фермери багатьох країн вирощують генетично модифіковані культури без особливих ускладнень з боку законодавства вже декілька десятиліть.

Регулювання ГМ-культур у Сполучених Штатах розподіляється між трьома регулюючими агенціями: Агентством екологічних прогнозів (EPA), Управлінням з контролю за продуктами і ліками (FDA) та Міністерством сільського господарства США (USDA). Кожна з цих установ регулює трансгенні культури з різного погляду.

Відповідно до політики, встановленої в 1992 р., FDA вважає більшість ГМ-культур «по суті еквівалентними» не-ГМ-культурам. У таких випадках ГМ-культури позначаються як «Загальновизнані безпечними» відповідно до Федерального закону про харчові продукти, ліки та косметику (FFDCA) і не вимагають попереднього схвалення на ринку.

Аргентинська система регулювання біотехнології охоплює випуск для обмежених випробувань у польових або тепличних умовах, несезонне виробництво регульованого насіння для експорту до країн, де регулюється ГМ-культура, та оцінку для комерційного випуску. Аргентина є третім за величиною виробником біотехнологічних культур у світі після США та Бразилії.  

Канада відрізняється від інших країн тим, що схвалює ГМО, регуляторний підхід базується виключно на продуктах, а не на процесі чи техніці, що використовуються для їх розробки. Продукт або рослина з новою характеристикою повинні представити модифікацію, яка відрізняється від оригінального сорту, для аналізу регулюючими органами.

Щоб отримати схвалення реєстрації та мати можливість вийти на канадський ринок, продукт із новою характеристикою повинен пройти кілька тестів, проведених уповноваженими органами.

У Канаді немає спеціального закону для рослин, генетично модифікованих або звичайного розведення.

Аби українська модель регулювання ГМО була дієвою, варто вивчити і проаналізувати кожен світовий досвід. 

«Ідеальної системи поки немає. Щодо імплементації до Європейського Союзу: треба враховувати те, що вони орієнтуються на імпорт, культивацію досить невеликих обсягів, проблеми з дозволами. Щодо українських реалій ситуація зворотна, адже в нас це вирощування та експорт. Тому потрібно ще вивчати системи регулювання в світі, а саме — звертати увагу на регулювання США, Бразилії, Аргентини, Чилі, Канади, Китаю, Японії та враховувати, що найближчим часом очікуються зміни в законодавстві ЄС. Нам першочергово треба говорити про врегулювання правил щодо поводження з ГМ-рослинами», — додає Роман Сластьон.

Прогрес зменшує ризик ГМО

Українські науковці у цьому питанні вже давно визначилися — острах щодо ГМ-продуктів у людей розуміють, але ризиків від споживання такої їжі не вбачають.

«При використанні будь-чого у нашому житті є певні ризики. Питання в тому, які ризики несе в собі ГМО. Цю технологію в світі використовують більше 30 років. Ще не зафіксовано жодного негативного випадку впливу ГМО на екологію, здоров’я людей і тварин, незважаючи на побоювання щодо наявності певних ризиків», — зазначає директор ВНІС, кандидат біологічних наук, автор перших українських генетично модифікованих сортів Мирослав Парій. 

За словами науковця, раніше використовували послідовності та гени із бактерій, зараз намагаються використовувати із тих самих рослин, а часто й того самого виду.

«Такі ГМО нам, науковцям, складно вважати генетично модифікованими лише в тому плані, що вони отримані внаслідок певних маніпуляцій людини. В цих рослинах міститься той самий генетичний матеріал, що і в натуральних», — розповідає Мирослав Парій.