Тваринництво як подушка безпеки для аграрного бізнесу. Кейс компанії Агрейн

Яке на сьогодні поголів’я за усіма видами, та як воно змінювалося за останні 5 років? Яка порода домінує у свинарстві та ВРХ? Чому саме вона?

Олександр Буднік: Протягом останніх кількох років зменшили поголів’я м’ясної худоби ВРХ у ТОВ «Агрікор Холдинг» приблизно на 1 000 голів — до 5 000, що дало змогу компанії більше зосередитися на поліпшенні якісних показників виробництва. Оптимізували процес вирощування — з 10 ферм укрупнилися до 5. Це полегшило логістику й дозволило оптимізувати трудові витрати. Нині «Агрікор Холдинг» займає приблизно 23% усього поголів’я м’ясної ВРХ в Україні, що утримується у сільськогосподарських підприємствах. 

Основну частину чистопородного молодняку купували у Європі, переважно у Франції та Польщі. Невеликий відсоток сименталів і поліської худоби привезли із заходу України. Для отримання максимальних приростів та виробництва якісної яловичини придбали племінних биків порід лімузин та абердин-ангус. Також штучно покриваємо близько 20% маточного поголів’я.

Молочне скотарство в «Агрейн» представлено у двох господарствах – «Агровіт» і «Агросет». Загалом поголів’я ВРХ молочного напряму становить 1 750 голів, з яких понад 800 голів дійного стада. 

Обидва господарства спеціалізуються на вирощуванні ремонтних телиць українських молочних порід — чорно-рябої та червоно-рябої. Основу стада складають телиці української чорно-рябої породи, які осіменяються спермою бугаїв чорно-рябого голштина американської та канадської селекції та спермою биків джерсейської породи. У результаті генетичної роботи 40-50% стада має генетику голштинської породи, 20-30% — джерсейської. Так досягається покращення здоров’я тварин і збільшення продуктивності.

Постійно працюємо над покращенням селекційної роботи щодо підвищення скоростиглості тварин, здатності давати «мармурове» м’ясо, підвищення плодючості та високих материнських якостей корів, зокрема високих відтворювальних якостей та здатності давати молоко в кількості, що є достатньою для відгодівлі теляти.

Загальна кількість продуктивних свиноматок на підприємствах компанії складає 1 300 голів одночасного утримання. Це дало змогу вийти на потужність комплексу 39 тис. голів відгодованих товарних свиней на рік.

Ми закуповуємо батьківське стадо в генетичній компанії Axiom, яка є найбільшим французьким експортером племінних свиней порід велика біла і ландрас. Тварини високопродуктивні, у них відсутній ген стресу, вони мають чудові м’ясні якості, високий статус здоров’я. 

Аби на власні очі переконатися у якості й продуктивності племінних тварин, фахівці ТОВ «Агропрайм Холдинг» відвідали французькі племінні ферми в провінціях Орлеан і Бретань, а також генетичний центр компанії у Лавалі. 

Скажу відверто, нині вибір зробили не так через свиней (хоча їхні результати — одні з найкращих), як на користь моделі свинарства, яку практикують у Франції. Свиней, яких вони розводять, внесено до єдиної племінної бази. Фактично це генетичний фонд не однієї компанії, а всієї країни. 

У Франції племінну справу ведуть за селекційно-економічними індексами. Господарства передають інформацію на один сервер — усе відкрито. На сайті можна побачити показники будь-якої племінної тварини.

Чи маєте власну селекцію?

Олександр Буднік: «Агрікор Холдинг» — єдине підприємство в Україні, яке розводить 7 м’ясних порід ВРХ під одним дахом: шароле, лімузин, абердин-ангус, поліська м’ясна, південна м’ясна, знам’янська м’ясна та симентальська м’ясна. Частина корів — чистокровні, їх використовують для розвитку племінного напряму. 

З погляду технології та інфраструктури вигідніше тримати дві-три породи. Однак усі породи дають прибуток, тому й присутні в стаді. До того ж наявність кількох маточних порід забезпечує гетерозис (схрещування порід), завдяки чому підприємство отримує міцніших і красивіших тварин, більші прирости ваги.

Технологія вирощування складається з двох підпроцесів – вирощування телят і відгодівлі. Відтворення м’ясного поголів’я ВРХ відбувається природним шляхом і штучним заплідненням у співвідношенні 75:25, що вкупі забезпечує відмінний показник заплідненості — 97%.

Щороку ми штучно запліднюємо близько 400 голів. Ця процедура обов'язкова, оскільки генетичного матеріалу для відтворення природним способом бракує. Хороших бугаїв-плідників складно знайти, а осіменяти все поголів'я штучно не виходить з технічних причин. Тому поєднуємо ці способи.

Щодо результатів штучного запліднення, то якість страждає лише у породи лімузин. Вона складна у штучному заплідненні.

Решта порід — абердин-ангус, поліська м'ясна, південна м'ясна, шароле — показують результат у 55-60%.

Щодо популярної в Європі голштинської породи ВРХ, то ми не женемося винятково за її розведенням, оскільки ця порода потребує окремих умов утримання. А у нас звичайні умови утримання — на прив'язі. Ми не бачимо у цьому сенсу.

У компанії «Агросет», наприклад, йдемо шляхом заміщення голштинської породи джерсеями.

Якщо ж говорити про селекційну роботу в галузі свинарства, то на сьогодні тварини, вирощені на племзаводі «Агропрайм Холдинг», не поступаються імпортним за продуктивністю і якістю, до того ж доступні за ціною. Вартість племінної свинки, якщо імпортувати її з Франції, складає 400-600 євро. А свинки, отримані від тварин батьківських ліній на племзаводі, гарантовано продукують якості своїх батьків, але коштують 250 євро. Таким чином, вигода для фермерів очевидна.

Планово кожні 2-4 роки оновлюємо поголів'я кнурців, щоб отримувати високу якість генетичного матеріалу. Виробляємо як чистопородне поголів'я великої білої та ландрас, так і гібриди. Тобто велика біла є материнською лінією, а ландрас — батьківська порода.

Чи маєте особливості щодо вакцинації власного поголів’я?

Олександр Буднік: Боротьба з внутрішніми хворобами є одним із наших пріоритетів, оскільки від цього залежить здоров’я та якість поголів’я. Навіть у складні часи, у воєнний період, на цій статті витрат у жодному разі не можна економити. 

Завдяки новій стратегії вакцинації в «Агрікор Холдинг» вдалося значно поліпшити збереженість і продуктивність стада ВРХ. Зокрема, застосування високоякісних препаратів дозволило нам підвищити збереженість поголів’я з 68 до 94% на рік.

На якість вакцини звертаємо особливу увагу. Використання продукції одного з провідних світових виробників протягом кількох років дозволило створити потужний стадний імунітет до найпоширеніших збудників інфекційних хвороб.

Із березня по квітень телят обробляємо антигельмінтами і робимо стандартну вакцинацію проти сказу та сибірки. Перед переведенням на пасовище тваринам кріплять бирки флектрон, що зменшує стрес від набридливих мух і комах.

З серпня по вересень вакцинуємо корів і теличок. У цей період телят відлучаємо, проводимо дегельмінтизацію та переводимо на відгодівлю.

Загалом вчасне і правильне щеплення стада здатне суттєво поліпшити ситуацію на фермі, зокрема значно скоротити потребу в антибіотиках. Водночас вакцинація — головний, але не єдиний компонент у забезпеченні високого імунобіологічного статусу поголів’я ВРХ. Значну роль відіграють відпрацьована до дрібниць система біобезпеки, якісна годівля, належні умови утримання худоби.

Проводимо вакцинацію і свиней. Так, купивши свинку (обов’язково з документальним підтвердженням, що вона вільна від хвороб), одразу вакцинуємо проти бешихи й парвовірусної інфекції. Після карантину і дворазової вакцинації осіменяємо. За два тижні до опоросу вакцинуємо проти колібактеріозу. Проти класичної чуми свиней також вакцинуємо раз на рік. Користуємося тільки перевіреними вакцинами й працюємо з різними постачальниками.

Ми також тісно співпрацюємо з ветеринарними консультантами й основну ставку робимо на профілактику захворювань через вакцинацію поголів’я. Також постійно проводимо моніторинг здоров’я стада: робимо аналізи крові різних груп тварин, післязабійний огляд внутрішніх органів на бійні, досліджуємо патологічний матеріал тощо.

Досвід показує, що виконання профілактичних заходів дозволяє запобігати чи своєчасно виявляти порушення здоров’я тварин. Витрати на профілактику дійсно незрівнянно менші, ніж на лікування чи оновлення втраченого через хвороби поголів’я.

Чи відбулися зміни у роботі компаній, які займаються тваринництвом у вашій групі, з початком повномасштабного вторгнення? 

Олександр Буднік: Війна внесла свої корективи в роботу багатьох агропідприємств. Чимала частка тваринників у відносно безпечних регіонах ще побоюються вкладати гроші в поголів’я, на хочуть ризикувати. Тож не можна сказати, що працюємо, як раніше. Проте низка операторів у центрі та на заході України поступово оговтується: підприємства роблять інвентаризацію, починають активніше вибраковувати маточне поголів’я та планують замінювати на продуктивнішу свіжу кров. Тому ми робимо необхідні кроки, щоб вчасно відповісти на ринковий запит, коли він буде відчутним.

Намагаємося пристосовуватися до змін. І на фермі, і на свинокомплексі щороку впроваджуємо щось нове. Все, що корисне для нас, все підтягуємо до себе. Встановили автоматичні станції для годування тварин, систему охолодження у корпусах. Розробляємо та впроваджуємо нові схеми харчування, схеми біологічного захисту.

Будувати нові ферми поки не збираємося, намагаємося реконструювати і модернізувати наявні спорудження. 

На наступні роки ми ставимо завдання, наприклад, знайти нові ринки збуту продукції, збільшити обсяги реалізації племінних тварин у живій вазі та продовжити проводити селекційний відбір. Навіть за умов війни не потрібно зупинятися в розвитку, адже від цього залежить майбутнє і підприємства, і людей, які на ньому працюють.

Чи продовжуєте експортувати м’ясне поголів’я? 

Олександр Буднік: З 2016 року «Агрікор Холдинг» експортує ВРХ м’ясного напряму живою вагою до країн Закавказзя (Азербайджан, Грузія), Центральної і Середньої Азії (Узбекистан, Ліван, Йорданія), Північної Африки (Єгипет). Підприємство може відвантажувати до 2 000 голів товарних бичків та теличок на рік живою вагою залежно від породи — по 550-600 кг (бички) та 350-500 кг (телички).

З 2016 року нами було реалізовано 19 тис. голів ВРХ. З них 17 тис. голів пішло на експорт. Решту було реалізовано в межах України. На сьогодні не експортуємо тварин через воєнну агресію.

Загалом процес підготовки поголів'я на експорт — досить тривала процедура. Худобу відправляють на тритижневий карантин. ВРХ має пройти лабораторний контроль та підтвердити всі ветеринарні вимоги країни-покупця. Якщо все гаразд, тільки тоді клієнт замовляє транспорт.

Коли всі процедури пройдені, биків заганяють у спеціальні худобовози вантажопідйомністю 18-20 т. Одна така машина може перевозити до 40 тварин вагою 500-600 кг. До речі, на теличок теж є попит, хоч і невеликий. Їх купують у віці до року з вагою 200-300 кг. Беруть в основному для запліднення та подальшого розведення.

Також реалізуємо товарних свиней — щотижнево з племзаводу «Агропрайм Холдинг» відвантажується приблизно 700 голів. Товарні партії поставляються на м’ясопереробні підприємства півдня та центру України.

Щодо молочного скотарства, який надій у середньому на добу на корову? Куди здаєте сировину? Чи ціна сировини рентабельна для вас сьогодні?

Олександр Буднік: Ще 5 років тому ми виробляли на добу 8-9 т молока, сьогодні — 13-15 т. Це пов’язано не тільки зі збільшенням чисельності поголів’я, але й із підвищенням його продуктивності. Загалом досягнуто середнього показника надоїв у 26,8 л на фуражну корову.

За рік виробляємо приблизно 160-180 т молока. Підвищувати ще більше надої дуже складно. Якщо жир ще можна регулювати кормами, то білок не піддається регулюванню. Поки що зосереджені на покращенні якісного стану ферм, комфорті тварин та якості молока. 

Застосовуємо дворазове доїння корів у молокопровід, звідки молоко, не контактуючи з повітрям, потрапляє відразу в танк-охолоджувач. У результаті отримуємо якісне молоко, яке варіюється між вищим та екстра ґатунками. Наприклад, у компанії «Агросет» виробляється молоко екстра ґатунку, а вищий ґатунок — у «Агровіт».

Молоко реалізуємо на внутрішньому ринку молокопереробним заводам. Компанія «Агросет» постачає молоко підприємствам «Зміївський молокозавод» та «Харківський молочний комбінат», а «Агровіт» співпрацює з корпорацією Roschen.

Нині на ринку молочна сировина дешевшає через зростання надоїв у господарствах населення і надлишки виробництва на молочнотоварних фермах. Так, середньозважена ціна трьох ґатунків молока знизилася на 55 коп. за місяць — до 13,90 грн/кг (без ПДВ).

Молокопереробні підприємства купують певні обсяги сировини в господарствах населення, оскільки вона дешевше, ніж на молочнотоварних фермах, і пускають її на виробництво сухого молока й казеїну. Через це падають ціни на молоко в сільгосппідприємствах, особливо на великі партії. 

Якщо говорити загалом про вартість молока, то скільки нині вона складає? Які ваші прогнози щодо ціни на 2024 рік? Якою має бути справедлива ціна за літр базисного молока?

Олександр Буднік: На внутрішньому ринку середня закупівельна ціна молока екстра ґатунку з початку року знизилася на 41 коп. — до 14,10 грн/кг без ПДВ. Зниження цін пов’язано передусім із появою надлишків сировини на ринку, скороченням попиту на молочні продукти населенням та ризиками через відключення електроенергії.

Вітчизняні молокопереробні підприємства зараз не можуть тримати стабільні закупівельні ціни, оскільки більшість із них не мають довгострокових контрактів на відміну від європейських компаній. 

Ми недоотримуємо тієї ціни, яку мали останні два роки, при цьому собівартість зросла внаслідок здорожчання енергоресурсів, логістики та інших факторів виробництва. Справедлива ціна, яку ми бачимо, це хоча б 49 євроцентів з урахуванням інфляції. Ми говоримо про те, що має бути 22 грн за кілограм базисного молока. Сьогодні найвища ціна на ринку — 17-18,5 грн/кг.

Щодо свинарства, скільки на відгодівлі голів на рік? Це власне поголів’я, чи приймаєте поросят на відгодівлю до товарної позиції?

Олександр Буднік: У серпні 2011 року ТОВ «Агропрайм Холдинг» ввело в експлуатацію найбільший в Одеській області відгодівельний комплекс потужністю 24 тис. голів свиней на рік. До складу свинокомплексу входять 6 цехів з утримання та відгодівлі свиней.

Нині загальна кількість продуктивних свиноматок складає 1 300 голів одночасного утримання. Це дало змогу збільшити потужність комплексу до 39 тис. голів відгодованих товарних свиней (близько 4 тис. т високоякісного м‘яса) на рік.

У 2019-2021 роках реконструйовано відгодівельну ферму, на якій тепер додатково вирощується 8 000 голів товарних свиней на рік.

Зазвичай використовуємо класичну схему відтворення — схрещуються дві основні породи, а потім отримані помісі F1 покриваються м’ясною породою для отримання гібридного молодняку для відгодівлі. Таке поголів’я відзначається міцним здоров’ям, скоростиглістю, високою окупністю корму, підвищеним вмістом м’яса в туші.

Наприклад, в умовах нашого господарства ядро материнського стада складають помісні свинки першого покоління та чистопородні кнурці порід велика біла та ландрас французької селекції. Товарні свинки та кнурці, отримані від такого материнського ядра, досягають живої маси 114 кг за 156-160 днів за витрати кормів на 1 кг приросту 2,95-3,3 кормових одиниці.

На племзаводі ми стабільно на рік отримуємо 30-32 поросяти на основну свиноматку. 

На товарному комплексі свинки F1 дають якісних відгодівельних поросят із хорошим співвідношенням між високими темпами росту й низькою конверсією корму і за максимально якісних показників під час забою. Тобто маси 110 кг наші поросята досягають за 156-158 днів, а конверсія корму становить 2,95 на кілограм приросту. Окрім того, однорідність туш і якість м’яса задовольняє вибагливих покупців.

Як збуваєте продукцію свинарства, чи конкурентна сьогодні ціна?

Олександр Буднік: Щотижнево з комплексу відвантажується 600 голів товарних свиней у живій вазі. Товарні партії поставляються на м’ясопереробні підприємства України.

Якщо порівнювати із довоєнним періодом, коли в нас партії племінних тварин були «розписані» до кінця року, зараз ринок практично не працює. Так, один із наших клієнтів опинився в зоні бойових дій, інші призупинили закупівлю реммолодняку через наближеність до регіонів підвищеного ризику та невизначеність ситуації. «Точкові» продажі місцевим свинарям є, проте обсяги реалізації неспівставні. Ціни ми не змінювали, однак, якби і знизили, попит це не стимулювало б, адже люди бояться вкладати гроші у проєкти з тривалою окупністю. Набагато простіше відгодувати поросят і повернути вкладення вже за 3-6 місяців.

Ви повністю забезпечені власними кормами чи закуповуєте на ринку?

Олександр Буднік: Фуражними кормами ми забезпечуємо себе самі, кормовиробництво залежно від сезону займає 12-15% площі. Це силос, сінаж, сіно, солома. Кукурудза, пшениця як інгредієнти комбікормів — також власні. Купуємо тільки шроти і премікси.

Вільний випас — основна перевага вирощування ВРХ у «Агрікор Холдинг». Стандартний період випасу — 180-205 днів.

Для виробництва високоякісного силосу відбираються найкращі силосні сорти кукурудзи (з урахуванням погодних умов регіону), проводяться всі агротехнічні заходи для отримання високого врожаю зеленої маси. Збирання маси на силос розпочинаємо, коли кукурудза знаходиться у кінці фази молочно-воскової стиглості зерна.

Раціон кормових сумішей свиней на відгодівлі складається на 96% iз зернових, зернобобових культур, вирощених у ТОВ «Агропрайм Холдинг», і культур білкової групи та шроту. Інші компоненти кормових сумішей не перевищують 4% загального обсягу кормів. Тому свинина екологічно чиста й відповідає міжнародним стандартам безпечності харчових продуктів. 

Правильна годівля може забезпечити не лише максимальні прирости за мінімальних витрат на корми, а й хороше здоров’я тварин. Тому, незважаючи на війну та врожай, намагаємося не зменшувати й не економити на раціоні годівлі тварин. 

Для годівлі свиней ми використовуємо власні зернові суміші та повнораціонні комбікорми відомих виробників. Наприклад, співпрацюємо з українською компанією «ЮТ-АГРО», яка зарекомендувала себе з найкращого боку в годівлі свиноматок та відгодівлі. Їхній комбікормовий завод має сучасне обладнання, сертифіковане й автоматизоване виробництво та може достойно конкурувати з аналогічними заводами не лише в Україні, а і по всій Європі. 

У виборі постачальника преміксів і кормової суміші дійшли висновку, що дорожчі, але максимально збалансовані корми дають кращий прибуток. Так, до досягнення живої маси 90 кг приріст відбувається за рахунок м’язової тканини, а подальший ріст іде за рахунок жирових тканин, на утворення яких витрачається втричі більше кормів. Тому для кожного періоду розвитку свиней використовуємо різні рецепти комбікормів із різними рівнями білка й амінокислот. 

Залежно від цілей можна годувати свиней різними кормовими сумішами. Так, для продажу на ринок свиней вагою 150 кг і більше м’ясо має бути жирним і з більшим вмістом сала в туші, відповідно й годівля інша. Якщо постачати до магазинів, то потрібні свині вагою 110-120 кг, тож годівля дещо обмежена за енергетичними кормами.

Як із кадрами у тваринницькій галузі? Як вирішуєте це питання (співпраця з університетами, практики, вирощування власних спеціалістів тощо)?

Олександр Буднік: Подальший розвиток агросектору загалом і тваринницького напряму зокрема можливий лише за використання сучасних інновацій. Впоратися з таким завданням здатні працівники, які володітимуть глибинними знаннями за своєю спеціальністю й одночасно матимуть універсальні знання у суміжних сферах. Наприклад, застосування новітніх ІТ-рішень дозволить працівнику розрахувати оптимальний раціон харчування поголів’я худоби, виявити хворобу ще у зародку та не допустити її розвитку, запобігти задушенню поросят-сисунців та загалом поліпшити роботу на кожній ланці виробничого процесу.

А знання базових законів фізики допомагатимуть керівнику ферми правильно вибрати вентиляційне обладнання для корівника, тим самим забезпечивши комфортний мікроклімат тваринам і раціонально інвестувавши кошти.

На жаль, на багатьох агропідприємствах діє ще застаріла система радянських часів, за якої селянам потрібно було дати якомога більше робочих місць у сільському господарстві. А віддача працівників та ефективність їхньої роботи були далеко не на першому місці.

Сьогодні, аби підприємство розвивалося, до роботи варто залучати людей, зацікавлених у спільному кінцевому результаті. Залучення міждисциплінарних працівників дозволяє компанії оптимізувати чисельність персоналу на фермах із невеликою кількістю худоби, акумулювати кошти та платити універсалам достойну заробітну плату, запропонувати можливість кар’єрного зростання, а у відповідь вимагати високих результатів.

Тобто практика охоплення одним працівником кількох посад вигідна і йому, і підприємству. Тому я переконаний, що найближчим часом наш досвід перейме чимало колег.

Також ми співпрацюємо з аграрними вишами. У нас проходять стажування студенти, а після здобуття освіти запрошуємо їх до свого колективу. Наше завдання — інформувати молодь про особливості роботи в агросекторі. Адже сьогодні агробізнес — це високотехнологічне виробництво із сучасним обладнанням і підходом до роботи. Нам необхідно допомогти їм відкрити й реалізувати свій потенціал.

Наші спеціалісти постійно їздять на семінари, конференції, навчання, щоб підвищувати свій професійний рівень. І вони мають інтерес працювати в компанії, адже розуміють — тут зацікавлені в їхньому професійному зростанні.

Чи може тваринництво стати подушкою безпеки для агропродовольчого сектору країни? 

Олександр Буднік: З огляду на відомі труднощі з реалізацією зерна, тваринництво стало стабілізаційним чинником. Ми мали змогу використати частину нереалізованого врожаю на корми худобі й отримувати прибуток завдяки продажу молока та м’яса на внутрішньому ринку.

На жаль, як мені відомо, деякі тваринницькі господарства в Україні, всупереч тому, що не зазнали ушкоджень інфраструктури, істотно знизили інвестиції та припинили розвиток цього напряму. Дуже хочеться, щоб колеги в жодному разі не опускали руки й не зменшували оберти. Саме тваринництво може стати тією подушкою безпеки, що підстрахує весь бізнес агрокомпанії.

Рентабельність тваринництва в Україні навіть у найгірші роки не опускалася нижче 15%. Дуже високі прибутки в рослинництві трапляються насправді не так часто. Натомість тваринництво, якщо його нормально розвивати, завжди даватиме стабільний прибуток.

Загалом яка динаміка ринку тваринництва в Україні? Ваші прогнози розвитку на 5-10 років? 

Олександр Буднік: Галузь тваринництва в Україні зазнала змін після початку повномасштабного вторгнення. Тимчасове припинення роботи переробних підприємств, зростання собівартості виробництва продукції через підвищення цін на корми, ветеринарні препарати, засоби для доїння, ПММ та електроенергію — це лише частина перешкод, з якими зіткнулися фахівці цього напряму.

Аби зробити тваринництво перспективним, має відбуватися системна державна підтримка цього напряму. Йдеться не лише про дотації, хоча і про них також, а й про власні потреби: забезпечення якісним відтворювальним матеріалом, розширення ринків збуту, заохочення молоді отримувати відповідну освіту та працювати в галузі.

За прогнозами, очікується падіння рентабельності всіх видів тваринницької продукції, оскільки витрати, зокрема на корми та електроенергію, зростатимуть швидше, ніж ціни на кінцевий продукт. Але впевнений, що розвиток галузі не зупиниться навіть за таких умов, адже тваринництво — це постійний рух обігових коштів, завдяки яким підприємства в нашій країні не тільки виживають, а ще й розвиваються.

Які фактори впливають і будуть впливати на тваринництво? 

Олександр Буднік: Найбільше стримує розвиток цієї галузі низька ціна на м'ясо, а також генофонд невисокої якості, що робить рентабельність виробництва свинини чи яловичини нижчою, ніж у країнах ЄС. У Європі фермери, що займаються тваринництвом, отримують підтримку від держави, там існують традиції сімейного бізнесу, спадковість. 

На відміну від України, в супермаркетах Європи кожен шматок м’яса має свою ціну, і різниця може бути рази у три. Це говорить про розуміння якості та високу культуру споживання харчових продуктів. В Україні ж населення й далі біднішає: коли немає, за що купити необхідне, то про яку якісну яловичину від м’ясних биків можна говорити?

На моє переконання, подальший розвиток тваринництва в Україні стимулювали би дотації у створення нових господарств або ж відновлення чи модернізацію застарілих, а нестабільність державної підтримки суттєво обмежує можливості інвестицій. Зрештою, у сьогоднішніх реаліях наявність власної переробки стає ключовою умовою для входження у тваринництво як бізнес. Вкладати кошти у виробництво, не маючи стабільного ринку збуту, занадто ризиковано.

Та все ж сподіваюсь (і працюємо над цим) на вихід України на ринки європейських держав, країн Близького Сходу та Азії. Для українських виробників ці ринки мають величезний валовий і ціновий потенціал. Навіть погодження дозвільних ветеринарних процедур на експорт ВРХ з Ізраїлем та країнами Центральної Азії пожвавило би експорт, забезпечило надходження валюти до країни та збереження поголів’я у виробників.

Дякую за розмову