Стратегічна культура: як порахувати кількість населення за кількістю споживання гречки

Розкажіть, будь ласка, яким був цей сезон для виробників гречки?

Сергій Громовий: Сезон був складним. Галузь знаходиться в стагнації, а, точніше, в регресії, наближаючись до найнижчої точки за площами посівів. Цього року посіяли 79 тис. га, але урожай зібрали з 70 тис. га. Це надзвичайно низькі показники, які свідчать, що фермери не мають економічних стимулів до вирощування гречки. Тоді як на час війни і можливих ядерних ударів це мала би бути культура номер один, адже вона не накопичує радіонуклідів і швидко відновлюється після мутацій. 

Закликаю всіх більше звертати уваги на гречку, більше її споживати. На жаль, в Україні відсутня програма дієтичного харчування, населення переключається на рафіновану їжу, фастфуд. Тоді як гречка — це дієтичний продукт, суперфуд, як зараз модно казати. Не потрібне дороге кіноа, якщо в нас є своя гречка. Це єдина крупа, що підходить для харчування хворих на діабет, оскільки має низький глікемічний індекс. Тож недарма в Західній Європі гречка, особливо зелена, непропарена, реалізується в аптеках як ліки. 

Чи вистачає вітчизняної гречки для внутрішніх потреб?

Сергій Громовий: Зараз рівень споживання гречки в Україні надзвичайно низький — близько 3 кг/рік на одну людину, коли за фізіологічними нормами повинно бути не менше 6,8 кг/рік. 

Тож баланс гречки фактично нульовий — скільки вирощуємо, стільки й з'їдаємо. Є невеликі експорт й імпорт. 

За зниженим рівнем споживання можна порахувати, що зараз в Україні проживає менше 25 млн осіб: з 80 тис. га можна отримати 75 тис. т круп, за споживання 3 кг/особу отримуємо близько 25 млн людей.

Низький попит на гречку впливає і на економіку на полях.

Чи відчувають кліматичні виклики фермери, які вирощують гречку?

Сергій Громовий: Цього року погодні умови були складними: спекотний початок літа, потім холоди, тож культура розвивалася погано. А осіння волога і дощ завадили отримати врожай належної якості. Велика кількість зерна пошкоджена бактеріями, мікробами, це зменшить обсяг якісної продукції на ринку.

Якою є врожайність культури, і які регіони вирощують найбільше?

Сергій Громовий: Зібрали в середньому по 13 ц/га, лідерами є Житомирщина та Хмельниччина. До 2022 року це були Київська, Харківська, Чернігівська області. Зміна географії пов'язана з кліматичними умовами, адже гречка потребує багато вологи, оскільки має високий транспіраційний коефіцієнт. 

Чи змінюють аграрії підходи до вирощування гречки? 

Сергій Громовий: Гречка — надзвичайно пластична культура, її можна сіяти після укосу. Це фактично другий врожай після гороху, ріпаку чи ячменю. Зібрали наприкінці червня, і можна зразу сіяти гречку. Вона на Покрову достигає і ще дає 1 т/га врожаю, а за сприятливих умов і 2 т/га. 

Оптимальний термін посівів — кінець квітня – початок травня. Пізніше початку липня сіяти вже немає сенсу, вона може не дозріти. 

Саме тому гречку використовують і як страхову культуру, для пересіву. Проте, на жаль, середнє гречане поле в Україні має площу лише близько 30 га. Отже, якщо у господарстві вимерзла кукурудза, приміром на 500 га, а сіяти її вже пізно, можна використати гречку, але такої кількості гречки господарству не потрібно. Це нішева культура, і вона не може бути страховою на основній. До того ж на ринку немає такої кількості насіння. 

Гречка також гарний сидерат…

Сергій Громовий: Так, вона розчиняє фосфор у ґрунті, переводячи його в доступні форми. Тому якщо післяукісні посіви не визрівають, то їх передисковують, отримуючи органічне добриво, яке йде під наступну культуру. Це ще одна перевага цієї культури.

За радянських часів гречка займала в сівозміні одне поле з десяти. Зараз клин в 30 га не може впливати на агротехнічні процеси.

Яка ситуація з насінням гречки? Чи можливо придбати його за кордоном?

Сергій Громовий: Гречка — сортова культура. В Україні зареєстровано 29 сортів гречки у Державному реєстрі. Завдяки нашій асоціації з реєстру було виключено два російські сорти, що займали майже 30% площі. Сподіваємося, що залишки цього насіння, які ще гуляють в Україні, скоро зникнуть повністю. Наші сорти нічим не гірші від російських, дають таку ж урожайність, просто в певний час росія захопила ринок насіння гречки. Ми їх витискуємо потроху.

Загалом же якісного насіння не вистачає. І купити за кордоном неможливо, адже воно там просто не виробляється. Україна була третьою країною з виробництва гречки після росії та Китаю. Проте у зв'язку зі скороченням виробництва, що спостерігається зараз, нас можуть обійти Польща та Казахстан. 

Тож купити насіння просто ніде. Коли ринок падає, найбільше збиткують саме насіннєві господарства. Вони банкрутують або ж різко скорочують виробництво. 

Це і є одна з головних проблем, що не дозволяє галузі позитивно розвиватися, — поля пересівають неякісним насінням. Урожай невисокий, ефективність низька — це все розчаровує виробника. Гречка повинна давати 2,5 т/га, принаймні 2 т/га. Є такі сорти, що дозволяють отримати гарантований вал за будь-якої погоди, але треба якісне насіння. Коли ж відбувається пересів одним і тим самим насінням, немає якісного врожаю — виникає замкнене коло.

Які могли би бути варіанти виходу з цієї ситуації?

Сергій Громовий: Державна підтримка та чіткі правила на ринку. Сьогодні виробники працюють в умовах постійних цінових гойдалок, і відсутність прогнозованості грає не на користь розвитку галузі. 

А яка собівартість виробництва?

Сергій Громовий: Гречка надзвичайно рентабельна. Собівартість виробництва складає 12-15 тис. грн на 1 га. Якщо збирати по 2 т/га, то рентабельність доходила б до до 250%, але такою врожайністю можуть похвалитися не всі. Тому повинна бути і загальнодержавна програма, і популяризація здорового харчування, і підтримка насіннєвих господарств, наукових селекційних центрів, і заборона імпорту гречки до України. 

Чи допомогли б прямі дотації виробникам гречки?

Сергій Громовий: Зараз гречкою займаються фактично фанати. Вони сіють її не стільки заради вигоди, а з любові до культури. Тож навіть невеликі дотації покращили б ситуацію. Це видно на прикладі 2021 року, коли асоціація сприяла програмі підтримки, і фермери отримали по 1518 грн за гектар посіяної гречки, тож площі одразу зросли. Підтримка була запланована і на 2022 рік, але війна змінила наші плани. 

Наголошу, що йдеться про невеликі кошти: не потрібні мільярди, галузь підтримають навіть десятки мільйонів гривень. Це невеликі кошти в розрізі держави. Але їх треба мати й розробити програму з підтримки галузі в цілому, починаючи з популяризації здорового харчування.

Можливо, бджолярі готові підтримати гречкосіїв? 

Сергій Громовий: Ми спілкуємося з пасічниками, але вони не мають такого впливу на державу, як хотілося б. Хоча бджолярів багато, вони переорієнтувалися на соняшник, його зараз вирощують навіть у Чернігівській області, де колись була лише гречка. На відміну від соняшнику, який гарантує взяток за будь-якої погоди, гречка не медоносить за несприятливих умов. До того ж для запилення середнього поля гречки достатньо 100 вуликів, це досить маленька пасіка. Тому бджолярі шукають гречані поля лише під конкретного замовника. Суто монофлорного гречаного меду зараз практично немає. 

Звідки йде імпорт і наскільки він тисне на ціни?

Сергій Громовий: З 2016 року росія почала гібридну війну проти України саме з гречаної галузі. На той час ми засівали 200 тис. га. Під демпінгом російської гречки за три роки площі скоротилися до 67 тис. га у 2019 році. росія захопила наш внутрішній ринок на 50% і витіснила з експортних ринків. 

До 2016 року Україна експортувала більше 200 тис. т гречки, переважно до Європи. Крім нас, на зовнішні ринки гречку продавали лише росія та Китай. Решта країн імпортували й імпортують. Тож спочатку росія вибила наш експортний потенціал, а потім і внутрішній ринок. Останні три роки росія знищує й китайську галузь: КНР уже закуповує по 200-300 тис. т російської крупи. Вирощений надлишок гречки рф продає і відкладає на стратегічне зберігання, таким чином готуючись до ядерної війни.

Звідки ж закуповується крупа зараз, якщо російський імпорт заборонений?

Сергій Громовий: Це продукція суто російського походження, вона надходить через Казахстан, країни Балтії, за договорами про вільну торгівлю. Ареал основного виробництва гречки в рф (50%) — це Алтайський край, що межує з Казахстаном. А в ньому побудовано 4 нових заводи з виробництва гречаних круп. 

Саме зараз імпорт не надходить, тому що ціна української гречки була низькою. Але з ростом ціни десь більше 40-45 грн з'являється економічний зиск. 

Крім крупи, що ще виробляють із гречки?

Сергій Громовий: Гречане борошно, яке, крім хлібопекарської галузі, використовується для дієтичного та дитячого харчування, кондитерських виробів. Є навіть цукерки з цього борошна. Асортимент продукції розширився, це добре, адже важливо заохочувати споживача цікавинками.

Чи задоволені якістю сировини переробники?

Сергій Громовий: Переробники працюють переважно з постійними постачальниками і мають потужні лабораторії. Основна проблема — внесення пестицидів. Гречка фактично не потребує внесення ЗЗР, вона органічна за суттю виробництва. Проте через вологу погоду під час збирання часто застосовують десиканти. Багато виробників, не замислюючись, обробляють поля Раундапом, із гліфосатом, хоча це заборонена в Європі речовина. 

Виробники слідкують за вмістом гліфосату, особливо ті, що тримають марку. Наприклад, «Сквирянка» — вони працюють на експорт. Постачання здійснюються завдяки високій якості. 

Все ж таки, які плани аграріїв щодо гречки на наступний сезон? 

Сергій Громовий: Збирання гречки ще триває, про плани аграрії будуть думати не раніше лютого. Але якщо внутрішня ціна підросте до 45-50 грн/кг, і нам вдасться зупинити імпорт з росії, що не обвалить ціну до 35-40 грн/кг, то ціна зерна в 25 грн/кг є цікавою для виробника навіть за врожайності 1,5 т/га. За таких умов рентабельність вирощування гречки сягає 200%.

Дякую за розмову!

Світлана Цибульська, AgroPortal.ua