До 2027 року Україна здатна сформувати нову модель винної індустрії: головні тенденції у виноробстві

Якщо тенденція збережеться, Миколаївщина може стати новим центром відродження виноградарства, оскільки її урожайність сьогодні вже стала середньою по країні майже на чверть. Загалом спостерігається зміщення галузі в бік південних регіонів, але дані дослідження вочевидь демонструють і потенціал Закарпаття.

Переробка винограду: виробники повертаються до активної роботи

Середньорічне зниження обсягу переробки винограду за 2019–2025 роки становить –24%. Це означає, що галузь втрачала майже чверть щороку. Але у 2025 році відбулося +25,4% до показників попереднього періоду.

Обсяги переробки в 2025 році становлять 40 тис. т. Це перший серйозний сигнал, що виробники повертаються до активної роботи, а галузь — до позитивної динаміки.

Сортова структура: класика тримає ринок 

Лідери переробки у 2025 році:

• Піно — 6,3%;
• Каберне Совіньйон — 9,3%;
• Сапераві — 5,6%;
• Совіньон — 5,1%;
• Мерло — 4%.

Частка спадаючих сортів:

• Аліготе — 14,3%;
• Шардоне — 10%;
• Каберне Совіньйон — 1,8%;
• Ркацителі — 5,7%;
• Мускат — 9%.

Найбільше середньорічне зниження (до 15%) за останні роки мали сорти Аліготе, Ркацителі, Шардоне, Сапераві (північний) та Одеський Чорний.

Серед лідерів популярності — Одеський Чорний, Сухолиманський Білий, Цитронний Магарача, які залишаються обличчям українського вина на світовій арені.

Оператори ринку: зростає кількість нових невеликих виноробень

На 2024 рік галузь нарахувала 204 оператори, переважна більшість із яких — мікро- та малі підприємства. Це робить галузь гнучкою до експериментів і пошуків стилю, але водночас обмежує технічні можливості та й загалом масштабування без співпраці з більш сильними донорами.

• 2023 рік для виноградарів став періодом відновлення. Після воєнних втрат 2022 року галузь отримала перші інвестиції, відновила частину площ, з'явилися нові компанії.
• Знижені показники 2024 року спричинені погодними коливаннями (посухи, весняні заморозки), логістичними обмеженнями, зростанням собівартості (паливо, добрива), нерівномірним відновленням регіонів (південь України досі під ризиками). Вирощування  винограду — капіталомістка галузь із довгим циклом окупності. Тому коливання у 2024 році є природними для періоду відновлення.
• Водночас у 2024-му відбулося стійке відновлення виробництво вин, і ці показники перевищили довоєнний рівень 2019 року, що, очевидно, є ознакою структурної адаптації. У цей же період зростає кількість нових виноробних компаній.

Результати дослідження засвідчили, що виноробство відновлюється швидше, ніж виноградарство. Аналітики припускають, що ця динаміка зумовлена тим, що частина виробників імпортує виноматеріали або використовує резерви. Зрозумілий фактор: переробка менш залежна від кліматичних ризиків. Крім того, зростають експортні можливості для українського вина.

Так чи інакше, судячи зі статистики доходів юросіб галузі, у 2023 році це був плюс: +4,2%, а в 2024 році сума склала 4 509 млн грн. Якщо зростання 2023 року повториться у 2025–2026 роках, галузь може дійти до докризових показників уже за два роки.

Стратегічні висновки та прогнози для галузі України 

Вирощування винограду, відповідно до прогнозів аналітиків, демонструватиме:

• помірне зростання, але з високою волатильністю;
• очікується поступове розширення площ у безпечних регіонах (Закарпаття, Одещина, Миколаївщина — частково);
• інвестиції у збільшення та технології;
• збільшення у виноградарстві кількості малих фермерських господарств.

Звичайно, не можна забувати про такі ризики для виноградарів, як кліматичні коливання, висока собівартість, регіональні безпекові фактори.

Що ж до виробництва вина, то воно, судячи з усього, взяло курс на зростання 5–12%:

• можна передбачати подальше відновлення експорту;
• зростання внутрішнього попиту на локальні вина;
• активний розвиток крафтових виноробень;
• інтеграція українських вин у міжнародні винні рейтинги. 

Прогнозується, що до 2027 року Україна здатна сформувати нову модель винної індустрії, орієнтовану на крафтовість, експорт, технологічність і регіональну диверсифікацію.

Водночас зберігаються виклики, які не можна ігнорувати:

• втрата частини виробничих потужностей;
• низька фінансова стійкість підприємств;
• довгострокове падіння переробки.

Виробникам варто розвивати можливості, які відкриваються вже сьогодні:

• експорт нішевих вин;
• кооперація малих виробників;
• інвестиції в ігристі вина;
• позиціонування України як країни автохтонних вин;
• розвиток винного туризму.