З імпортера на потужного експортера: які перспективи українського картопляного крохмалю на світових ринках

Завод «Вимал» розпочав виробництво картопляного крохмалю 1993 року. Це були складні часи, адже тоді Україна якраз переходила до ринкових відносин, встановлювалися нові правила на ринку картоплі, заходило багато імпортної продукції за «сірими» схемами та контрабандою. Водночас половина внутрішнього обсягу продукції формувалася завдяки імпортним надходженням. Проте Україна боролася з контрабандою, встановлювалися інші правила гри на ринку.

За радянських часів в Україні налічувалося 17 крохмальних заводів, дуже багато було на Чернігівщині, але вони не змогли пережити цей період і просто зникли з ринку. Але в Європі відбувалися такі процеси, які, з одного боку, зменшили підтримку сільського господарства. Тобто, наприклад, експортну дотацію відмінили, і зменшилися дотації для картопляра та переробника. А приблизно 2011 року взагалі всі три дотації були припинені. Україна за цей час налагодила правила проходження кордону. Тобто контрабанда перетворилася на «сірі» схеми та значно зменшилася. Відбулися позитивні зміни, які дозволили встановити більш-менш справедливі правила гри на ринку. І це був якраз той час, коли радянські крохмальні заводи не змогли втриматися, вони збанкрутіли. Але це створило певні передумови для пожвавлення галузі. І поступово почали з'являтися нові потужності виробництва в Україні.

За декілька років до цього потужності також створила компанія Continental Farmers Group, а пізніше додалася ще CPG. І тоді відбувалися торгові відносини в межах Угоди про асоціацію з ЄС. Для українського крохмалю встановили квоти на ввезення до Європи. Безмитне ввезення розповсюджувалося на 10 тис. т продукції. Ця квота почала працювати восени 2014 року. До неї ніхто не був готовий, тому її не використали. Але з 2015 року вже почалися постачання українського крохмалю до ЄС, і «Вимал» експортував перші обсяги за часи Незалежності України. За словами Сергія Лазара, це була відправна точка, від якої почався відлік нового етапу української крохмальної галузі.

«Дуже важко ми переживали 2019 рік. Необґрунтована ревальвація національної валюти нашкодила колосально, восени у розпал сезону переробки ми одномоментно втратили абсолютно весь експорт! Ми стали експортно неспроможними, а до країни пішов імпорт. Ціна на крохмаль на внутрішньому ринку впала на 30%, з 28 грн/кг до 18,30 грн/кг, а енергоносії в цей час здорожчали від 30 до 300%. Відбулося подорожчання води (на 40%), газу (з 6 тис. грн до 19 тис. грн за куб. м) та електроенергії (200%), особливо за рахунок розподілу. Дохідна і затратна частини перетнулися в зоні мінуса. Щоб вижити, ми змушені були двократно зменшити закупівельні ціни на картоплю. За три осінні місяці 2019 року крохмальна галузь, яка відбудовувалась два десятиріччя, ледве не була знищена!» — наголошує він.

У межах боротьби за виживання провели антидемпінгове розслідування проти імпорту білоруського крохмалю, результатом якого стало те, що на білоруську продукцію було введено антидемпінгове мито (23,8%). Таким чином відбувся певний захист внутрішнього ринку від недобросовісного імпорту.

Сергій Лазар зазначає, що крохмальна промисловість вижила, але гіркі наслідки подій 2019 року «Вимал» відчуває до сьогодні. Картоплярі України фактично перестали вирощувати картоплю з високим умістом крохмалю. Сировинна база крохмальної промисловості відкинута на 10 років назад до рівня 2014 року. Саме цього року на підприємстві розпочали з нуля Проєкт вирощування висококрохмальної картоплі.

«Дякуючи Богові, світова кон’юнктура сьогодні носить сприятливий для українського крохмалю характер, і в результаті в сезоні 2023/2024 Україна встановила рекорд з експорту крохмалю в межах 10 тис. т», — говорить т.в.о. директора ПБП «Вимал».

Коли завод починав експорт продукції, основна маса крохмалю йшла до Південно-Східної Азії контейнерами з портів Одеси та Чорноморська. Цей шлях у мирний час займав до півтора місяця, але після повномасштабного вторгнення, на жаль, даний напрямок був втрачений.

Наразі основна маса продукції йде через північні порти Європи. Автомобільний транспорт їде до моря, а потім продукція завантажується на судна.

За словами Сергія Лазара, в України є одна дуже суттєва проблема. Наприклад, якщо розглянути шлях до моря від Чернігова до Одеси, де відстань приблизно 600-630 км, і шлях до Південно-Східної Азії, який займає декілька тисяч кілометрів, то перевезення морем є значно дешевшим, ніж суходолом. Наразі перевезення суходолом стало ще більш дороговартісне, оскільки північні порти Європи знаходяться далі, ніж Одеса та Чорноморськ. Тому «Вимал» змушений платити більше грошей за доставку, автоматично вона віднімається від ціни на крохмаль. Більшість європейських виробників крохмалю знаходяться біля балтійських портів і мають мізерну вартість доставки продукції суходолом. Тож це суттєва проблема, яка негативно впливає на конкурентоздатність українського крохмалю.

«І ще один суттєвий фактор — Чернігівщина оточена ворожими країнами, тому для нас єдиним шляхом експорту є західні кордони, через які ми можемо дістатися до Європи. Водночас підприємства, які знаходяться на заході країни, мають більше переваг. Для нас фрахт перевезень суходолом на 700 км довший, ніж для них, і це суттєво», — зауважує Сергій Лазар.

Крохмаль — це дуже легкий продукт для маркетингу. Якщо виробник досяг високої якості продукції та ціни для споживача, він може оперувати на будь-яких ринках. Тож якщо Україна зможе ці два компоненти поєднувати і утримувати, то вітчизняний крохмаль має перспективи експорту в усьому світі.

«Поточний сезон для аграріїв усіх напрямів видався складним, адже спостерігається дефіцит вологи в ґрунті, стоїть спекотна погода. Картопля викопується із грудками землі, й сортувальна техніка просто не може відділити їх від бульб. Земляні грудки виводять з ладу як збиральну, так і сортувальну техніку та пошкоджують саму картоплю. Тому, якщо господарство має чорноземи або глину, то фактично всі наразі зупинили копання, адже воно просто неможливе за таких умов. На піщаних ґрунтах робота зі збору врожаю триває. Таким чином цьогорічні умови важкі як для картоплярів, так і для переробників», — коментує Сергій Лазар.

Левову частку сировини завод «Вимал» купує у картоплярів України, причому в різних регіонах. Раніше вирощували значний обсяг картоплі самостійно, на ПП «Вимал-Агро» площі займали 500 га. Але на початку повномасштабної війни дуже постраждало підприємство і, відповідно, картопляна база. Вона зазнала серйозних руйнувань, тому сьогодні картопляний проєкт «Вимал-Агро» починає з нуля. Минулого сезону основну масу сировини завод купував у картоплярів.

На двох ділянках, які має підприємство, встановлена потужність 1560 т на добу. Але в такому режимі ще не працювали. Найбільша ділянка працює, коли є належний вал сировини, з потужністю 600 т картоплі на добу.

На підприємстві завжди думають про розвиток. Адже мета — збільшувати виробництво продукції в Україні. За словами Сергія Лазара, все буде залежати від того, чи зможуть переробники знайти можливість зацікавити картоплярів вирощувати необхідну кількість картоплі. Це найголовніше завдання, яке наразі стоїть перед «Вимал».

«Якщо ми досягнемо такого рівня співпраці та кооперації, а ми постійно в пошуку, то зможемо аграріїв заохотити фінансово, дати їм ті кошти, які вони хочуть отримувати. Тоді, безумовно, будемо збільшувати виробництво», — зазначає Сергій Лазар.

ПБП «Вимал» співпрацює з сотнями партнерів, а споживачів картопляного крохмалю налічується більше тисячі.

На підприємстві працюють фахівці, які забезпечують, щоб кожна картоплина, запропонована аграрієм, потрапила на завод. Перед відправленням на переробку сировину перевіряють, проводяться аналізи на вміст крохмалю, і від цього планується ціна, яка буде запропонована партнеру.

Вимоги до сировини, що приймається на переробку, обмежуються лише показниками безпеки та мінімальним розміром бульб, аби був не зовсім «горох». Пошкодження та зовнішній вигляд не мають значення. Під час здавання овоча на переробку сільгоспвиробникам слід зважати на економіку процесу. Якщо картопля має високий вміст крохмалю, то ціна може бути вдвічі вищою, ніж, наприклад, на столові сорти. Це суттєвий фактор, який варто враховувати виробникам картоплі.

Вікторія Полевик, AgroPortal.ua