Цього року хороший урожай продовольчої пшениці. Середній вміст білка близький до 12%. Щоб зрозуміти, куди відправляти зерно, потрібно оцінити його якість. Адже пшениця з різним вмістом білка — це як дві принципово різні культури.
Пшениця, ріпак і соя знайдуть своїх покупців та переробників. Основним викликом для трейдерів стане розподіл валу кукурудзи, якій складно конкурувати з дешевим американським зерном.
Про це AgroPortal.ua розповів операційний партнер аналітичної компанії Barva Invest Богдан Костецький.
За оцінками Barva Invest, урожай пшениці очікується на рівні 22 млн т. Експортне завдання складатиме близько 15-16 млн т.
Аналітики вважають, що 50% пшениці відповідає третьому та вищим класам. Водночас половина пшениці четвертого класу складається із зерна з умістом білка 9-10,5%, тобто є придатною до змішування з продовольчою з метою отримання 11,5% білка. А половина пшениці четвертого класу належить до типового фуражного зерна.
Цього року хороший урожай продовольчої пшениці. Середній вміст білка близький до 12%. Щоб зрозуміти, куди відправляти зерно, потрібно оцінити його якість. Адже пшениця з різним вмістом білка — це як дві принципово різні культури.
Попередні декілька сезонів завдяки лібералізації торговельних відносин з ЄС левова частка фуражної пшениці прямувала саме до країн спільноти. Квота для українського зерна до кінця цього року складає трошки більше 700 тис. т (з яких близько 500 тис. т уже використано), а на повний календарний 2026 рік — 1,3 млн т. Експортний потенціал фуражної (безбілкової) пшениці складає до 5 млн т.
«Це означає, що цього сезону неминуче виникне тиск на ціну фуражної пшениці. Сьогодні її продають по $203-207/т. Для конкурування на азійських ринках вона повинна бути щонайменше на $10 дешевше», — зазначають у Barva Invest.
Експортні обсяги продовольчої пшениці з урахуванням бленду з четвертим класом складуть орієнтовно 11-12 млн т. Проблем із її реалізацією не очікують.
Продовольчу пшеницю будемо активно постачати на ринки Близького Сходу та Північної Африки. Конкуренція йде з боку росії, але ціни там поки що тримаються. Ймовірно, нас очікує відкладений тиск збирання врожаю, тому що в липні відбулося так зване «ралі»: у експортерів були зобов'язання з постачання пшениці на липень – серпень, і, відповідно, через затримку жнив ціни суттєво розгорілися.
Зараз ціна на пшеницю третього класу стабілізувалася на рівні $226-228/т, ціна на другий клас є вищою на $2.
З огляду на настрої вітчизняних виробників і типову сезонну поведінку, варто очікувати, що переважна більшість якісної пшениці буде відкладена на зберігання за винятком невеликого обсягу в тих виробників, які не мають альтернативи на продаж для поповнення обігових коштів.
«Загалом же фінансова ситуація у більшості виробників покращилася, тому сезонне зниження цін вони можуть перечекати», — вважає аналітик.
Отже, сезонні зміни по продовольчій пшениці не передбачаються: з серпня – вересня посередники, трейдери скуповують її для того, щоб реалізувати пізніше. Сезонність вказує на те, що типово ціни на пшеницю досягають максимальних значень у період із січня по березень.
Покупці на продовольчу пшеницю вже є. Зокрема, відбулися тендери призначенням на Алжир, Туніс на вересень – жовтень із ціною, що відповідає рівню $230-235/т FOB, тож продовольча пшениця триматиметься в ціні.
Урожай ріпаку аналітики Barva Invest оцінюють у межах 2,8 млн т, що приблизно на 1 млн т менше проти минулого року. Несприятливі погодні умови, посуха восени, морози навесні й дощі під час жнив призвели до втрат: принаймні 120-130 тис. га посівів ріпаку були втрачені.
Враховуючи менший обсяг урожаю, прийнятну маржинальність переробки, що стимулює роботу переробних заводів (за підрахунками Barva Invest, переробкою ріпаку зайняті щонайменше 9 заводів), — від 600 до 800 тис. т ріпаку буде перероблено в межах України, тож на експортну пропозицію залишається близько 2 млн т. Цей обсяг можна буде швидко реалізувати на ринку ЄС.
Європейський ринок імпорту ріпаку не дуже зменшився порівняно з минулим роком: з 6 до 5,5 млн т. До моменту надходження каноли з Канади й Австралії в нас залишиться доволі обмежена кількість ріпаку. До того ж Китай уже розпочав закупівлі австралійської каноли, що зменшить надлишкову пропозицію для європейського ринку. Тож сезон буде доволі коротким — у листопаді – грудні ріпаку вже не залишиться.
Ціни на український ріпак є преміальними на $10-20/т відносно європейського ринку. Це пояснюється активними продажами європейських фермерів з поля, які охоче везли його на заводи. Тоді як в Україні — менший обсяг виробництва і затримка зі жнивами, адже подекуди в західних і північних областях ріпак почали збирати аж у середині серпня.
За словами аналітика Barva Invest, на ринку ріпаку також спостерігалося постійне цінове ралі, тому що деякі експортери мали експортні програми, тож змушені були платити спекулятивну ціну, яка сформувалася на ринку.
«На тлі меншої врожайності пропозиція є стриманою. Бо вітчизняний виробник загалом не схильний продавати врожай під час росту ціни, намагаючись спіймати «вершок». А після проходження піку починає шукати вчорашню ціну», — розповідає Богдан Костецький.
Значний обсяг ріпаку (1,2-1,3 млн т) уже реалізований, включно з переробкою. До продажу залишається орієнтовно 1,4-1,6 млн т, і це невелика кількість.
Основним ринком для українського ріпаку буде, звісно, Європа. Прогнозуємо поки що нейтральний ціновий тренд. Факторів для суттєвого зниження ціни немає. Хоча ситуативно на тлі активної переробки, зменшення врожаю і відносно невеликої пропозиції на експорт можуть виникати привабливі моменти для реалізації.
Тому варто уважно відслідковувати цей ринок, на який також впливають геополітичні зміни, пов'язані з нафтою, чи чергові домовленості, наприклад, між Китаєм і Канадою, між якими триває торговельна війна. У канадських експортерів мало довіри до китайського уряду, тому надлишкова пропозиція з Канади більше поступатиме і на європейський ринок, це і «притисло» ціни.
У США спостерігається рекордний урожай кукурудзи, а попит на неї з боку Китаю слабкий. Між тим в Україні очікується додаткових 5 млн т виробництва, що формує експортне завдання на сезон 2025-2026 років у розмірі 25-26 млн т. І основне питання в тому, де знайти збут для цього обсягу.
«Не проблема привезти кукурудзу до Європи. Але щоб її там купували, вона має бути найдешевшою, а вона такою не є. Адже, приміром, іспанський ринок, за нашими оцінками, вже покрив 30% своїх потреб на жовтень, листопад і грудень переважно кукурудзою зі США», — пояснює Богдан Костецький.
Ціни ж в Україні на кукурудзу залишаються високими. Цьому сприяла Туреччина, що суттєво розігріла ринок кукурудзи, тож весь старий урожай, за $240-250/т з доставкою до порту, вже розпродали. Ціна ж на новий урожай коливається в межах $195-200/т з доставкою до порту.
Виробник бачить мінус $45 між ціною у серпні та жовтні й не хоче продавати товар. Це важко суто психологічно, хоча такі ціни досі залишаються прибутковими для більшості виробників. За наявності обігових коштів від продажу ячменю чи ріпаку — приймають рішення не поспішати з продажем.
Ціновий тиск на зерно кукурудзи, за прогнозами аналітиків, буде продовжуватися. І, можливо, навіть сягне $180-190/т на базисі CPT. Саме такими були ціни ще рік тому.
Основним же завданням експортерів на поточний сезон є розподіл 26 млн т кукурудзи на тлі хороших урожаїв і в Південній, і в Північній Америці.
«Потенційно можна вивезти 4 млн т до Туреччини, 3 млн т до Італії, 6-7 млн т — до Іспанії, але все одно це лише 13-14 млн т. Куди поставити ще близько 12 млн т кукурудзи? Адже Північна Африка не поглине решту, щонайбільше 8-9 млн т… Тож намагаємося скласти цей пазл розподілу української надлишкової пропозиції на потенційних ринках збуту», — розповідає Богдан Костецький.
До того ж Китай знаходиться на межі самодостатності, а якщо й імпортує декілька мільйонів тонн, то зі США (в результаті потенційної торговельної угоди), а не з України.
Отже, по кукурудзяному ринку відзначають помітний тиск і передбачають зниження ціни з поточних $195-200/т, так званий «даунсайд», на $10-15/т до кінця календарного року.
Потенціал виробництва сої, виходячи з посівних площ, озвучених Держстатом, складає 5,5 млн т проти минулорічних 6,5 млн т. Це відчутно менша пропозиція, хоч і друга найкраща за всю історію.
Важливо, що український ринок переробки навчився працювати з соєю, наголошує Богдан Костецький: знайдені ринки збуту для соєвого шроту та олії, майже весь сезон спостерігається позитивна маржинальність на відміну від переробки соняшнику.
Традиційно попит на сою та продукти переробки в період з грудня по лютий є на ринках Північної Африки, на європейському ринку, зокрема Греції. Туреччина також може бути зацікавлена в імпорті української сої. Barva Invest прогнозує переробку 2,2 млн т сої та експорт 3,2 млн т.
Тому й ціни, що сьогодні склалися (на ГМ-сою — $385-390/т, сою без ГМО — $420-430/т з доставкою до порту), мають усі шанси утриматися на цьому ж рівні. А в другій половині сезону, залежно від виробництва в Південній Америці, можуть і укріпитися.
За не ГМ-сою без цяточок для контейнерних постачань на Китай готові платити $450 СРТ Одеса.
Світлана Цибульська, AgroPortal.ua