Микола Шкурко

В умовах екологізації господарської діяльності світова спільнота все більшу увагу звертає на технічні коноплі — джерело природної сировини.

Україна є частиною глобалізованого світу, тому її конкурентоспроможність залежить від здатності громадян не тільки проявляти підприємницьку ініціативу, а й об’єднуватися в структури виробничої та нематеріальної сфери.

Цьогорічні цінові ножиці не оминули й такої культури як льон, який вважають традиційним фаворитом серед нішевих.

Зерновиробництво було, є і буде основним пріоритетом сільськогосподарського виробництва для продовольчого забезпечення людства. Через це місце України в світі є першорядним. Ми відносимося до найбагатших на продовольство країн світу.

Відмінності в ментальних підходах ідеалістичного та прагматичного типів проявилися цього року в торгівлі українських аграріїв з транснаціональними трейдерами на тлі недобору врожаю основних культур і стрімкого зростання цін на них.

Мова йде про тих, чий особистий успіх в агробізнесі нерозривно пов’язаний з успішною державою Україна. Тобто всі земні блага від трудів праведних отримує тут, а не по закордонах. Маємо на увазі місцевий чи, як його визначають, малий і середній, а не транснаціональний бізнес.

Верховна влада демократичної й правової держави, якою є Україна, покликана встановлювати правила взаємин між суб’єктами ринку в законах. На їх основі господарюючі суб’єкти укладають договори, в яких закріплюють конкретні умови стосунків. Нині до цього долучаються галузеві підприємницькі об’єднання, а влада виступає між ними арбітром — надає законодавчу базу для забезпечення добросовісної конкуренції.

На сьогодні згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньо-економічної діяльності (УКТЗЕД) насіння льону олійного не розрізняється за призначенням (харчове і технічне), що передбачає ДСТУ 4967:2008 «Насіння льону олійного для переробляння. Технічні умови», і в статистичних даних подається під єдиним кодом 1204.

Україна наблизилася до піку валютних надходжень від експорту сільськогосподарської продукції, і очікувати суттєвого зростання експорту у вартісному вимірі не доводиться, а це загрожує економіці.

У статті «Щоб наша земля стала своєю» цього блогу я виклав у загальних рисах філософію землекористування як альтернативу купівлі-продажу. Повернутися до цієї теми спонукала публікація* у подібному ключі тез доктора економічних наук, автора монографії «Звершення земельної реформи в Україні: нова парадигма» Олександера Коваліва. Він наводить дані підрахунків учених НАН України, згідно з якими реальна вартість природно-ресурсних багатств України становить $260-330 трлн, з яких доступні багатства становлять $90 трлн, тобто на кожного громадянина припадає $2 млн.

Слід зазначити, що під терміном льонарство традиційно розуміється вирощування льону як технічної культури з метою отримання волокна і насіння. При цьому мається на увазі вирощування переважно льону-довгунця, хоча для цих цілей придатні й два інших види льону: кучерявець та проміжний (межеумок).

Головною перепоною для інвестування в Україну, на думку західних партнерів, є корупція та пов’язана з нею тіньова економіка.

Образ попа Гапона відомий як приклад того, як можна обурення направити в зовсім інше, ніж потрібно, русло. Переляканий цар Микола II, до якого піп Гапон привів натовп народу з петицією, наказав стріляти, що дало сигнал більшовикам розпочати «генеральну репетицію» революції.

Щодня приходять новини про те, що орієнтація на «забезпечення світової продовольчої безпеки» та на чільні місця у світовому рейтингу з експорту олії, зерна зіграла з Україною прикрий жарт.

Скасування експортного та імпортного мит на насіння льону активізує закупівлю льону на внутрішньому ринку за справедливими цінами, дозволить забезпечити переробні підприємства додатковим обсягом сировини.

Вважається, що експорт агропродукції більш вигідний, бо там ціна вища.

Статистичні дані свідчать, що світовий ринок насіння льону олійного обмежений і нещодавно відбувся його перерозподіл. Україна зі своїми скромними обсягами виробництва залишилася поза грою в битві гігантів.

Наявна система землекористування є архаїчною і схоже, все йде до того, щоб її закріпити. Дивним здається в наш інформаційний час вдаватися до методів багатовікової давнини в справі державного землеустрою — дроблення сільськогосподарських земель на ділянки в натурі для приватизації.

Розглядати проблематику виробництва льону-довгунця та льону олійного потрібно відокремлено, оскільки вона дуже відрізняється як за поточним розподілом виробництва й переробки, так і за напрямками використання продуктів.