Рейнауд Наутен: Я пишаюся Неймовірними селами України, що показують гарний приклад іншим

Я завжди захоплювався українськими селами та їхніми жителями. Сільські території — це не лише про сільське господарство, смачну їжу, мальовничу природу та красиві туристичні місця, які варто відвідати кожному. Село — це ядро нації, могутнє своїми людьми та громадами.

У воєнний час українське село набуло нового значення. Першими зустріли ворогів прикордонні села. Після жахливої окупації та руйнувань внаслідок активних бойових дій на них чекає тривалий процес відбудови та відновлення. На жаль, окупація південних і східних територій триває досі.

На окупованих територіях жителі українських сіл були та залишаються єдиними постачальниками продуктів харчування для міст. Українські села на підконтрольних територіях постійно приймають потік біженців, які змушені переїхати через небезпечну ситуацію у своєму регіоні.

За моїми спостереженнями, сільські громади гуртують людей, і майже ніхто не залишається осторонь. Сільські люди невтомно працюють, щоб прогодувати не тільки себе, але й допомогти тим, хто цього потребує. В селах люди безперечно мають тісний зв'язок зі своєю землею, їм важко залишати свої домівки, навіть літні люди та жінки демонструють героїчну стійкість та відвагу.  

Я б сказав, що екстремальні умови, в яких зараз живуть українці, посилюють відчуття єдності та сприяють співпраці. Я пишаюся тим, що громади сіл, які в попередні роки отримали нагороди від Посольства Королівства Нідерландів в Україні в межах конкурсу «Неймовірні села України» — Дунаївці (Хмельницька область) та Маломиколаївка (Дніпропетровська область) — показують гарний приклад іншим.

У Нідерландах я неодноразово чув, як люди захоплюються тим, як українці згуртувались, беруть ініціативу в свої руки та діють єдиним цілим.

Вірю, що ця єдність стане рушійною силою відбудови країни. Населення багатьох сільських громад збільшилось за рахунок внутрішньо переміщених осіб, і це може стати поштовхом для розвитку старих та появи нових проєктів. 

Добробут і підтримка ініціатив сільських громад є для мене однією з головних причин підтримати конкурс «Неймовірні села України». Я вважаю, що українське село має справжню душу, силу і береже культуру свого народу.

Цікавих пропозицій завжди багато, і вибирати складно. Ми змогли перепланувати бюджет, щоб виокремити грошовими винагородами друге та третє місця. Мені хотілося б, щоб до конкурсу долучилось більше спонсорів, адже підтримка українських сіл на сьогодні стала ще важливішою.

Так, у Нідерландах, як і в інших країнах, спостерігається певне зростання цін на продукти харчування. Подорожчали овочі, ягоди, хліб та типово український продукт — соняшникова олія. Споживачі незадоволені такою тенденцією, тому постачальники намагаються це приховати, зменшуючи розмір упаковки або кількість продукту в упаковці. В Нідерландах є громадяни з мінімальними доходами, багато з них — біженці з інших країн. Звичайно, таким категоріям громадян складно переживати таке подорожчання, і можна зрозуміти загальне незадоволення. 

Жителі Нідерландів були вкрай шоковані російським вторгненням в Україну. І шок перетворився на жах, коли з’ясувалися масштаби скоєних звірств. Нідерландці всіляко підтримують український народ: від фінансової допомоги, гуманітарних вантажів до поселення біженців у власних будинках. 

Нідерландські фермери та представники нідерландського бізнесу в Україні так само як і нідерландські компанії, які мають тісні зв’язки зі своїми українськими партнерами, волонтерські фонди, неурядові організації, бізнесмени та й просто небайдужі люди відразу розпочали допомагати українцям в Україні та тим, хто був вимушений виїхати за її межі. Крім гуманітарної допомоги, саме ці активісти поширюють інформацію про реальну ситуацію в Україні. Особливо помітною підтримкою від простих громадян стало підняття українських прапорів у багатьох містах і селах Нідерландів.

Загалом підтримка Нідерландів є величезною: від постачання військової техніки та боєприпасів до польових госпіталів. Важливі меседжі прозвучали під час візитів нідерландського прем’єр-міністра та міністра закордонних справ до України та виступу перед народними депутатами у Верховній Раді. Також міністри сільського господарства контактують, відновлюється двостороння робоча група між двома міністерствами для забезпечення більш тісної співпраці між нашими країнами.

Наприкінці лютого я був змушений повернутися до Нідерландів. А вже за кілька днів перша хвиля українських біженців почала прибувати в моє рідне місто Берген-оп-Зом. Ці люди втратили своїх родичів і друзів, домівки та мирне життя. Ми хотіли створити їм комфортні умови для життя та відновлення після пережитого.  

Наш муніципалітет виділив будівлю для розміщення українських біженців, і я почав працювати там як волонтер. Спочатку було багато практичної роботи: потрібно було підготувати кімнати, впорядкувати меблі, організувати харчування, розподіл їжі та одягу, потім допомогти з реєстрацією людей у муніципалітеті, організувати навчання дітей у школі тощо. 

Звісно, це лише маленька крапля у загальній картині. Я не можу фізично бути в Україні, але можу поговорити та підтримати українців, вислухати їхні історії, поспівчувати їхньому болю та допомогти тим, хто цього потребує в моєму рідному місті.

На жаль, складно будувати якісь особисті плани. Якби це залежало тільки від мене, я би повернувся до Києва вже завтра. 

Я хочу, щоб українці знали, що я захоплююся їхньою мужністю. З нетерпінням чекаю зустрічі зі своїми українськими друзями та мрію відновити поїздки українськими селами, щоб познайомитися з новими неймовірними людьми.