Більше 7 млн українців. Як працевлаштувати(сь) ВПО: говорять працедавці та юристи

Департамент агропромислового розвитку Львівської ОДА повідомляє, що задля вирішення питання працевлаштування внутрішньо переміщених осіб (ВПО) урядом України з резервного фонду виділені кошти для компенсації витрат роботодавців. Компенсація витрат надається у розмірі 6500 грн щомісяця за кожну працевлаштовану особу, за яку роботодавцем сплачується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, на період воєнного часу та протягом 30 календарних днів після його скасування або припинення. Загальна тривалість надання компенсації витрат не може перевищувати двох місяців з дня працевлаштування ВПО.

На Львівщині, куди виїхало багато українців, станом на 03.06.2022 р. уже 202 роботодавці подали документи до Львівської обласної служби зайнятості для отримання компенсації витрат з оплати праці за працевлаштування 399 осіб, що офіційно визнані внутрішньо переміщеними. 

У Львівській ОВА повідомляють, що для реалізації урядової програми Львівська область вже профінансована на суму 559,0 тис. грн. 

Завод «Авуар» бренду Tevitta із заморожування ягід, фруктів та овочів знаходиться у Черкаській області. Директор заводу Юрій Кривенко зазначає, що на підприємство наймають сезонних працівників. А цього сезону залучають і внутрішньо переміщених осіб, деякі з них вже влаштувались на постійну роботу.

Про працевлаштування ВПО на збір чаю також розповідав у інтерв’ю для AgroPortal.ua засновник ТОВ «Мольфар Еко» Євген Гончаренко, виробництво якого знаходиться на Закарпатті. 

Юрист EVERLEGAL Наталія Муравська говорить, що порядок працевлаштування внутрішньо переміщених осіб нічим не відрізняється від звичного алгоритму та відбувається на загальних підставах відповідно до положень Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України), який передбачає: 

• надання роботодавцеві документів, передбачених ч. 2 ст. 24 КЗпП України;
• укладення трудового договору та видачу наказу про прийняття на роботу;
• направлення роботодавцем до Державної податкової служби повідомлення про прийняття працівника на роботу;
• ознайомлення працівника із правами, обовʼязками та умовами праці;
• оформлення трудової книжки працівника.

Юрист EVERLEGAL пояснює, що у такій ситуації можна обрати один із запропонованих нижче варіантів залежно від конкретних обставин. 

Перший варіант — працевлаштування за сумісництвом. 

Законодавство України не забороняє працювати одночасно на декількох підприємствах, установах чи організаціях (водночас таке правило не поширюється на категорії професій, де наявні обмеження для роботи за сумісництвом). При цьому звільнятися із попереднього місця роботи не потрібно. 

Другий — звільнення із попереднього місця роботи. 

Він є оптимальним для тих ВПО, які найближчим часом не планують повертатись до свого попереднього місця проживання. Водночас порядок звільнення знову ж таки може варіюватися.

Так, одним зі способів звільнення можна розглядати «класичний порядок» звільнення на підставі п. 1 ст. 36, ст. 38, ст. 39 КЗпП України. При цьому під час дії воєнного стану законодавством передбачені особливості щодо розірвання трудового договору з ініціативи працівника. За загальним правилом, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Водночас положеннями ст. 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» дозволяється розірвати трудовий договір у строк, вказаний у заяві працівника. Проте для цього необхідна наявність таких умов: 

• ведення бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника;
• робота за трудовим договором не зумовлена примусовим залученням до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану або залученням до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Водночас може існувати ситуація, коли особа з обʼєктивних причин не має можливості звернутись безпосередньо до роботодавця, зокрема, якщо він перебуває на тимчасово окупованій території, для припинення трудового договору на підставі п. 1 ст. 36, ст. 38, ст. 39 КЗпП України. У такому випадку допускається так зване одностороннє припинення трудових відносин у порядку, визначеному Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

До 07.05.2022 р. у ньому існував досить суперечливий механізм, за яким ВПО мала відправити на адресу роботодавця нотаріально посвідчену заяву про звільнення. Однак це вимагало додаткових витрат для складання заяви у нотаріуса. Крім того, роботодавець фізично не міг отримати такого листа через окупацію або бойові дії.

З 07.05.2022 р. набрав чинності Закон України № 2220-IX від 21.04.2022 р., яким зазначений механізм значно спрощено та удосконалено. Тепер ВПО має подати заяву на ім’я роботодавця до центру зайнятості за місцем фактичного проживання. Трудовий договір вважатиметься припиненим на наступний день після подання такої заяви, а ВПО отримає статус безробітного і допомогу з безробіття. 

Дмитро Оносовський зауважує, що цей вдосконалений спосіб є значно простішим, сучаснішим та більш адаптованим до складної життєвої ситуації, аніж відправлення нотаріальної заяви.