VOLIA зробити з України foodtech-простір. Алекс Коваленко про шлях від індустріального парку до екосистеми

02 серпня 2022, 06:09 2683

Березень 2022 року. Вдень — волонтерство, ввечері — онлайн-зустрічі, робота над планом на майбутнє. На виході — екосистема VOLIA із взаємопідсиленням між учасниками, технологіями, глибокою переробкою, їжею майбутнього та експортом.

Алекс Коваленко разом із Борисом Шестопаловим ще з осені 2021 року почали розробляти план перетворення України з постачальника аграрної сировини на Food Tech Singapore. Війна ж стала поштовхом для швидших дій та направила в конкретне русло. Навесні 2022 року вони обрали першу локацію для створення індустріального парку, а влітку додали ще дві та об'єднали їх у кластер.    



Для довідки: Алекс Коваленко — український підприємець-новатор у сфері foodtech, засновник бренду ЕПІКУР, власник EPI Group. Амбассадор здорового способу життя, який втілює свої цінності в бізнесі. «Лідер змін 2021» за визнанням Спілки українських підприємців. 
Борис Шестопалов — український підприємець у сфері агріфуд, акціонер компаній HD Group та GFS Group, експерт зі стратегій у напрямах foodtech та «їжа майбутнього». Член ради директорів Спілки українських підприємців. 
Разом вони — співідеологи та драйвери створення екосистеми VOLIA, співзасновники компанії з управління індустріальними та технопарками Uparks. 

Алексе, розкажіть детальніше про спільні плани щодо індустріального парку, і чому Food Tech Singapore? 

Алекс Коваленко: Ми брали за приклад країни, які починали з нульової чи навіть мінусової відмітки і за відносно короткий період зробили економічне диво. Борису також подобається приклад Ізраїля. В будь-якому випадку йдеться про досягнення успіху за рахунок технологій, підприємницького духу та об'єднання. До речі, про об'єднання — навесні до нас також доєднався і посилив команду практиків відомий футуролог та стратег Андрій Длігач.

Ми плануємо створити цілу екосистему під назвою VOLIA. Слово, що одночасно означає і свободу, і силу досягати мету. Це слово, якому ми хочемо навчити весь світ. Однією з її складових стануть індустріальні парки. 

Україна зараз має сильний потенціал, але потрібно зауважити, що за 30 років ми так і не змогли «вискочити з пастки». Родюча земля, сприятливий клімат, велика територія — але ми продовжували постачати 80% своєї аграрної продукції як сировину. 

Якщо підсумувати калорії та поділити на середню кількість, яку споживає людина, то Україна годує 400 млн людей у світі. Але це здебільшого сировина. А через блокаду портів опинились у тупиковій ситуації. 

Проаналізуємо зерно: експортуємо 80% як сировину, 20% — як продукти переробки. Якщо перерахувати середню вартість тонни зерна та продуктів із нього — буде до 300 євро/т.  Тоді як у Франції ця цифра складає 1200 євро/т. Додана вартість — це робочі місця, інвестиції, податки, і головне — не така напружена логістика. 

Ні в України, ні у світу немає іншого виходу, ніж допомогти нам стартанути з продуктами з більшою доданою вартістю. 

До екосистеми VOLIA Food Tech ми хочемо залучити тих підприємців, які виробляють сировину або можуть взяти на себе цю роль. Далі — підприємці, які здійснять первинну переробку. Далі — продукт із доданою вартістю.

VOLIA — це простір, весь ланцюг переробки, що вибудовується у кластер. Індустріальний парк — це місце знаходження підприємців. Ми економимо на спільних інженерних системах, холодильних установках, складах, логістиці тощо. 

Кластер — це вже про взаємовідносини між компаніями. Але це і як про спільну діяльність, так і про здорову конкуренцію, де кожен може оптимізувати свої процеси. Нам треба вчитись взаємодіяти одночасно з конкуренцією.  

В межах екосистеми VOLIA розроблятимуться програми, щоб давати маленьким виробникам компетенції, допомогу для росту. Для того, щоб у подальшому об’єднувати виробників у кластери та створювати продукти з додатковою цінністю. Як мінімум, експортувати не зерно і борошно, а печиво, не яблуко — а яблучні чіпси. Але ціль — більш технологічні продукти, кінцеві продукти для B2B та B2C.

Індустріальні парки U PARKS, представлені на конференції в Лугано (Швейцарія), мають бути розміщені у Вінниці, Івано-Франківську, Львівській області. Як відбуватиметься механізм роботи? 

Алекс Коваленко: Створення індустріальних парків до війни — це була ідея Бориса Шестопалова, я ж мав бути одним із резидентів та запускати свою екосистему, яка розвивалася з ЕПІ КУР в ЕПІ ХЕПІ.

Від початку війни цей проєкт виріс, оскільки ми зрозуміли, що це рішення для всієї країни. Тому з’явилася ідея цілої екосистеми, де виробляємо і переробляємо тут, в Україні, а далі експортуємо. 

Зараз український ринок дуже звузився як в людях, так і грошах. Тому немає іншого виходу, ніж виробляти експортні продукти, оскільки нам потрібна виручка. 

Ми вирішили, що нам потрібно починати з заходу України і поступово рухатись до центру та сходу, враховуючи ситуацію з воєнними діями. 

Потрібно розуміти, що жоден долар інвестицій не прийде в Україну до закінчення війни. 

Треба зробити велику домашню роботу, підготувати проєкт, логіку роботи, ефективні майстер-плани, інфраструктуру. 

Ми вже підписали угоду щодо розвитку першого індустріального парку для новітньої харчової промисловості з мерією Вінниці. Це 36 га, де можна найшвидше запустити роботу. У Львівській області потенціал розвитку парку — до 400 га. 

Параллельно будемо розвивати Івано-Франківськ, там зручна локація для кукурудзяного кластеру, на якому фокусується Борис. У кожного парку свої передумови розміщення в конкретному регіоні та своя спеціалізація.

Логіка парків наступна: якомога ближче до сировини, щоб зменшити витрати на логістику, кадровий та науковий потенціал. 

Довоєнна дискуссія про майбутнє з Борисом Шестопаловим

Ми зараз ведемо перемовини з британцями, щоб запровадити проєкти R&D та навчання на базі наших індустріальних парків. Також на цю тему вже були обговорення з ООН. Це можуть бути короткі курси (декілька тижнів чи місяців), де теорія одразу відпрацьовуватиметься на практиці. Ми плануємо навчати людей конкретно під завдання. Поетапно, згодом, виявивши у людини, наприклад, менеджерські здібності, навчити лідерству. 

Ми не будемо це робити самі, плануємо залучати освітніх партнерів, які мають хороший досвід у своїй справі. Але водночас вони мають бути гнучкими, щоб адаптуватись під нові умови. 

Головне — дати зрозуміти іноземному інвестору, що тут є компетенція, є умови і від держави також. Ми ще маємо багато працювати над лобіюванням інтересів України як привабливої території для інвестицій. 

У червні депутати схвалили два закони, які надають податкові та митні пільги для індустріальних парків. Про які пільги йдеться на практиці? 

Алекс Коваленко: Я грубо називаю це «територією офшору». Це нуль податку на прибуток та ПДВ на ввезене обладнання. Якщо це експорт, то також нуль ПДВ. Також зараз опрацьовується формула зменшеного податку на доходи від зарплати. Це має бути найбільш приваблива податкова система у Європі. 

Противники кажуть, що у такому разі в Україні не буде надходжень. Я відповідаю: їх і зараз немає, оскільки цих нових компаній немає :) 

Якщо повернутись до історії Китаю, то колись Шеньчжень було селом на 20 тис. людей. Тоді вони проекспериментували, запросили інвесторів з умовами: нуль податків, але все, що виробляєте, — це експорт. Що отримав Китай — технології, інвестиції, навчання працівників, валютну виручку, досвід, промо цілої країни на весь світ. 

Я вважаю, що на певний час для іноземних інвестицій потрібно встановлювати нульовий податок. Але кожен кілограм виробленої продукції стимулює створення додаткових робочих місць навколо. 

До того ж везти з Китаю до Європи — 40 діб морем, дорогими контейнерами. У нас же спільний кордон із Європою. Ми маємо зараз конкурувати з погляду собівартості, податкового навантаження, швидкості та гнучкості логістики, вигравати у вищій кваліфікації працівників 

Які основні напрями будуть у виробництві?  

Алекс Коваленко: Ми плануємо розвивати два напрями. Перший — базова їжа для світу. З високими стандартами і невисокою вартістю. Це їжа, яка легко транспортується та довго зберігається. Саме нею можна годувати ті 400 млн людей. Але це вже готова їжа, не сировина.  

Другий — продукти з високою доданою вартістю. Як приклад, ідеологія ЕПІКУР — це чистота виробництва, відсутність «всякої дряні». В Європі є термін «clean label» (що означає — без консервантів, домішок, антибіотиків). Я просто використовую більш зрозумілий термін ☺.

Є багато критиків індустріальних парків і їхньої подальшої ефективності. Чому, на ваш погляд, індустріальні парки мають перспективу? 

Алекс Коваленко: По-перше, «слона потрібно їсти шматочками». Якщо розфокусувати зусилля на всю країну, ми будемо просуватись довго і не концентруватись на ділянках, де можна зробити прорив. 

Індустріальні парки — це локації, де можна акумулювати зусилля і створити умови, найпривабливіші для старту. 

Створювати умови для декількох підприємств в одному місці вигідніше і реалістичніше, ніж для кожного окремо. 

По-друге, я за те, щоб зробити з усієї України суцільну вільну економічну зону. Але вважаю, що такої політичної волі у нас не буде. Держава досі хоче «доїти напівживу корову». Спочатку її потрібно підняти на ноги, а потім намагатись «доїти» рекорди. 

Один факт — зараз створити бізнес у Прибалтиці чи Польщі дешевше та рентабельніше, ніж в Україні. Не говорячи вже про доступ до ринків збуту.

Які часові рамки для старту парків ви собі ставите? 

Борис Шестопалов та Алекс Коваленко

Алекс Коваленко: Ми зараз проводимо велику домашню роботу, щоб із моменту завершення війни чи створення гарантій інвестицій перші резиденти почали вже виготовляти в парку продукцію за пів року. Серед перших резидентів будуть також Бориса, мої та спільні компанії.

Ви анонсували проєкт VOLIA Strong Family. Про що він?

Алекс Коваленко: VOLIA Strong Family — це частина соціально-економічного проєкту VOLIA. Велика мета — сильна фізично та ментально нація. Починаємо з MVP про школярів та їхні сім’ї. 

У всіх дітей, незалежно від обставин, життя змінилось, вони не ходять фізично до школи, у них значно менше контактів. Хоча діти і батьки багато часу знаходяться по домівках, але вони не разом, а поруч. Прикуті до ґаджетів та новин. Наша мета — відновити контакт між дітьми та батьками, щоб вони проводили час «в моменті». Поєднати це з фізичною активністю та створити тривале спільне хобі, звичку, патерн поведінки, які збережуться в сім’ї й коли дитина стане дорослою. Організовуємо ці активності в пішій доступності, щоб дитина і батьки пройшлися сюди, тримаючись за руки. Активності проходять здорово та весело. 

Старт і розробку методології ми зробили в Кременчуці. Далі — інші міста та вся Україна. 

Дякую за розмову. Швидкої нам Перемоги і нехай всі плани реалізовуються!


Наталія Помянська, AgroPortal.ua