Чому індустріальні парки не спрацюють і будуть заважати євроінтеграції

На щастя, це питання доволі добре вивчалось, і є вже значний пласт згенерованих знань/досвіду, які не дають приводу для оптимізму з приводу індустріальних парків в Україні, принаймні в запропонованому рецепті. 

  1) Ще минулого року я з Романом Нейтером (дослідник Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки) про це писали доволі детально з погляду нагромаджених досліджень, світового досвіду та можливого успішного дизайну. В запропонованому дизайні ми бачимо великий фокус на фіскальні стимули (податкові пільги). Це поганий сигнал, ба більше, це дуже стимулює рентсікінг (гонитву за рентою), або простими словами — корупцію, оскільки рентсікінг без корупції важко уявити. 

2) З іншого боку, найбільше балачок у західних ЗМІ минулого тижня у зв'язку з наданням Україні статусу кандидата в ЄС було саме про корупцію. Мене це аж реально дратувало. Індустріальні парки — це ризик більшої корупції в Україні, а значить, це є ризик для євроінтеграції України.

  3) Крім того, просто з погляду загальної ерудиції, коли окремі території отримують преференційний статус, одразу з'являється ризик виникнення плати за відповідний доступ до таких преференційних умов, тим більше, коли йдеться про податкові пільги. Чому не можна всю Україну зробити суцільною спеціальною економічною зоною? 

  4) І ще, в нас успішного досвіду СЕЗів немає, все було саме так, як «пише книжка».

Олег Нів’євський, керівник Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки

Джерело:  Facebook // Oleg Nivievskyi