УКАБ посилює позиції для захисту інтересів аграрного бізнесу

Чи плануєте реформувати УКАБ, зокрема, додавати нові підсекторальні напрями роботи?

Олег Хоменко: Загалом УКАБ дуже добре структурований по секторах, поділений на комітети й охоплює всі напрями та зони зацікавленості аграрного бізнесу. Складно зараз казати, де саме має бути підкріплення, оскільки багатогранність аграрного сектору та різноманітність викликів вимагає спільної та злагодженої роботи всієї команди. Тому все залежатиме від умов у моменті, і я думаю, що правильно збалансована команда професіоналів буде швидко адаптуватися та реагувати на виклики. Єдине, що точно додасться, — це більш поглиблене та акцентоване співробітництво з Європейською комісією. Адже поле для роботи тут насправді дуже широке, і вбачаю ключову роль асоціації у секторальній інтеграції та імплементації європейського законодавства та вимог до України як майбутнього члена ЄС. Ми маємо стати драйвером та промоутером змін, що приведуть нас до Євросоюзу.

Як людина з бізнесу, охарактеризуйте стан агробізнесу на сьогодні.

Олег Хоменко: Так, донедавна я був представником безпосередньо  аграрного сектору виробництва, і з огляду на це можу окреслити головні питання, які сьогодні є критичними.

Це питання, яке має вирішуватися на високому геополітичному рівні. Йти на умови агресора щодо розблокування наших глибоководних портів — це не вихід.

Звичайно, робота зернового коридору сприяла зменшенню запасів зерна на зберіганні. Зараз прогноз урожаю дуже перспективний, і його потрібно закладати на зберігання, не маючи розуміння, коли і як це збіжжя буде відвантажуватись. Наразі є підприємства, в яких залишилося зерно ще врожаю 2021/22 року, і цей обсяг буде й надалі накопичуватися і тиснути на виробника. В умовах, коли ми розуміємо, що масове вивезення, яке нам забезпечували глибоководні порти, дунайська перевалка не може здійснити. Автомобільна та залізнична логістика — теж ні. Тому зараз потрібно акцентувати увагу на тому, щоб цей урожай закласти на тривале зберігання та чекати більш вигідних умов для експорту.

Неможливість експорту збіжжя на зовнішні ринки тисне на внутрішні ціни, обмежує фінансові ресурси товаровиробників, відображається на структурі сівозміни, яка буде наступного маркетингового року.

З огляду на збільшення собівартості (оплата праці, орендна плата,  вартість пального, добрив, хімії, транспортна логістика, насіння), ми бачимо, що аграрію отримати прибуток у поточних умовах просто неможливо. Цього року, враховуючи поточні ціни на збіжжя, очікуються суттєві збитки для агровиробників до 200 $/га. 

Є надія, що попередні урожайні роки, які забезпечували непогані результати, допоможуть аграріям утриматись. Але насправді буде дуже  важко, і можна спрогнозувати, що наприкінці цього та на початку наступного року може скластись ситуація, що бізнес почне згортатись, особливо це стосується ризикованих прикордонних областей.

Постає питання втрати якості за довготривалого зберігання зерна.

Олег Хоменко: Так, будуть втрати, і здебільшого це буде фураж, оскільки забезпечити якісне зберігання таких обсягів зерна на існуючій елеваторній інфраструктурі в Україні нереально. Тому використовуються силобеги, де є свої особливості.

Якщо говорити про збільшення обсягів для зберігання на елеваторах, то, наприклад, будівництво вузлових елеваторів на 300-400 тис. т потребує суттєвих інвестицій та часу, якого в нас зараз немає. До того ж не виключено, що дані об'єкти відразу стануть ціллю для агресора, тому це суттєві ризики.

Сьогодні критичним є питання з експортом зернових. На вашу думку, який вихід може бути з цієї ситуації?

Олег Хоменко: Зараз ми маємо певні труднощі по західному напрямку, і про якісь точні дати повноцінного та безперешкодного пропуску продукції складно говорити. Проте, якою б не була картина в темно-сірих тонах на перший погляд, все ж є новини і позитивні. Тут потрібно відмітити роботу нашого міністерства, яке в умовах підвищеного градусу напруги все ж таки веде конструктивні консультації з партнерами. Це постійні тривалі перемовини, міністри західних країн завжди у робочому діалозі з нашим міністерством. Це кропітка, чутлива та титанічна робота, яка проводиться поступовими маленькими кроками. 

З позитиву є розуміння, як ми будемо рухатись у напрямку Болгарії та Румунії. Зрештою, і переговори з нашими польськими колегами переходять в конструктивне русло. Наші польські партнери вже працюють над пропозицією щодо ліцензування експорту. Крім цього, наскільки нам відомо, вже узгодили перенесення ветконтролю з українсько-польського кордону. Цей контроль буде забезпечуватись у місцях прямування вантажів — і це теж позитив. Зараз потрібна модель win-win, оскільки конфронтація ні до чого доброго не призведе, навпаки, зіграє на руку агресору. 

Також ми всі читаємо новини про проходження кораблів через тимчасовий коридор морем. Ми бачимо, що вже декілька завантажених суден цим шляхом пройшли, і ринки реагують на це. Вартість фрахту відповідно поступово знижується — і це теж позитив. Обережний оптимізм маємо також і щодо попиту КНР на нашу продукцію. 

Підсумовуючи, якщо все це комплексно скласти в єдину картину, то на темно-сірому полотні все ж таки є місце для кольорових мазків. І це те, над чим потрібно працювати.   

Зрозуміло, що обсягів довоєнного експорту важко досягти, тому очікувано, що потрібно закладати значну частину зерна на тривале зберігання. 

Інтеграція до ЄС: що на цьому шляху робить УКАБ у сегменті українського агросектору?

Олег Хоменко: Питання євроінтеграції завжди актуальне, і ми про це говоримо тривалий час. Проте в Україні дуже мало фахівців, які були б суттєво обізнані в цій проблематиці. А якщо брати секторально аграрний напрям, то там взагалі для того, щоб адаптуватися до європейського законодавства потрібно уніфікувати тисячі сторінок щодо фітосанітарних, ветеринарних, екологічних вимог. Це питання не лише державної аграрної політики, а й вимог для забезпечення експорту нашої продукції, вимог до статистики, до технологій. Допоки ми не уніфікуємо процеси стандартизації до вимог ЄС, українському виробнику важко буде конкурувати і заходити зі своєю продукцією на ринок.

Це заможний союз, де наразі скорочують товарне виробництво та переходять на високоякісний інтелектуальний продукт. Тому нам потрібно виходити із своїм унікальним продуктом та пропонувати його, аби там розуміли, що Україна може зайняти свою нішу. Можемо говорити, наприклад, про виробництво комбікормів та кормових добавок, глибоку переробку вирощеної продукції, біоенергетичний напрям. Але головне питання для будь-якого бізнесу — чи є запит у них на ці продукти, і чи не буде український виробник конкурувати з їхніми виробниками? Тому потрібно розуміти: якщо ми заходитимемо з певною продукцією, і цей сектор уже насичений в ЄС, то, звичайно, ми зіткнемося з конкуренцією і заходами щодо захисту власних виробників. Для цього необхідно провести глибокий секторальний аналіз і визначитись, як і з чим ми будемо рухатись до Європейського Союзу, щоб не натрапити на несприйняття та захист інтересів своїх товаровиробників. Ми маємо бути цінним надбанням для Європи, а не подразником — тільки тоді зможемо стати рівноправним членом союзу. 

Незважаючи на все це, для аграріїв є важливим і те, щоб держава також підставляла плече. І я не говорю про дотації чи держпідтримку. Зараз нам потрібно дотримуватись чітких правил та розуміння державної політики, що ці правила не будуть змінюватись. Щоб аграрій в умовах постійних ситуативних гойдалок та стресів розумів, що правила одні для всіх, вони є довготривалими і дають можливість планувати хоч щось. Таким сигналом може слугувати саме дотримання законодавчих норм щодо запуску другого етапу земельної реформи. Це може бути показовим кейсом і сигналом від держави, що ми граємо за правилами. А для європейських колег це ще більший сигнал — що країна є прогнозованою, що з нами можна домовлятись, вести діалоги та реалізувати стратегічні плани. 

Раніше була інформація, що для інтеграції українського агробізнесу в євроспільноту важливим є відкриття офісу асоціації в Брюсселі. Чи зроблені кроки від УКАБ у цьому напрямі?

Олег Хоменко: Розуміючи всі виклики, в асоціації було прийняте рішення щодо відкриття представницького органу в Брюсселі, щоб розуміти державну політику ЄС не тільки з офіційних заяв та резолюцій, а знати, як формується політика щодо України, які ведуться кулуарні розмови, комунікувати з політиками та формувати репутацію України. Ця платформа дасть можливість комунікувати, націлювати нас, обмінюватися інформацією. Будемо організовувати зустрічі, і це стане новим рівнем комунікації з Європейською комісією для кращого розуміння.

У Брюсселі сьогодні розуміють, що вони запускають процес євроінтеграції в бідній країні, де йде війна. Це для них дуже дорога історія. Проте, на мою думку, вигоди для ЄС, очевидно, більші, ніж можливі витрати.

Багато аграріїв асоціює європейського фермера з дотаціями. Наскільки ми готові говорити про дотації сьогодні, чи готова держава до такої форми співпраці з агросектором?

Олег Хоменко: Відверто кажучи, мені здається, що Європейська комісія не готова буде дотувати 30 млн га додаткових сільгоспугідь за наявними європейськими програмами. Системної підтримки для українських аграріїв від ЄС, як це працює в інших країнах, на мою думку, на жаль, не варто очікувати. Тому для українського аграрія дуже важлива доступність до довгих і дешевих грошей. Це інструменти, які суттєво допоможуть нам у питаннях відбудови інфраструктури та сільського господарства зокрема.

Де українським аграріям отримати потрібне їм фінансування?

Олег Хоменко: Важливим питанням також є вартість і доступність грошей для аграріїв. Залучення коштів зовні для економіки в умовах воєнного стану — це ще той виклик. Проте слід розуміти, що запит на інвестиції в агросектор все ж таки є, а в період відбудови цей запит посилиться, і нам потрібно бути готовими до цього.

На сьогодні ми маємо багато грантових програм, які підтримують агровиробників. Дуже добре спрацювала програма USAID із забезпечення виробників силобегами та технікою для зберігання зерна та програма ФАО щодо надання техніки для завантаження та розвантаження зернових рукавів. Але нам потрібно відходити від грантової моделі, оскільки це дієва підтримка, але вона не буде на постійній основі. Тож слід розуміти, що рано чи пізно все закінчиться. І до цього потрібно готуватись — створювати інвестиційні проєкти, секторальні пропозиції, знайомитись із кращими практиками довгострокового кредитування для країн, що розвиваються.

На мою думку, потрібно залучати донорські кошти на поворотній основі, ця схема буде зрозуміла всім. А також запроваджувати компенсаторні інструменти, щоб надати агровиробникам доступ до максимально дешевих коштів і головне — довгострокових. Адже ми розуміємо, що сьогодні всі інвестиції тільки довгострокові, це 5 років мінімум. І тільки тоді, коли ми матимемо такий інструмент як кредит на 5-7 років з компенсацією вартості відсотків, ми зможемо говорити про глибоку переробку, виробництво продукції з доданою вартістю, розширення транспортної та перевалювальної інфраструктури та інші цікаві проєкти.

Незважаючи на відсутність дотування і вільного доступу до дешевих грошей, українські сільгоспвиробники ефективніші за європейського фермера. Як це можливо? 

Олег Хоменко: Структура аграрного сектору, яка створена в Україні, коли в одному місці працюють сімейні фермерські господарства, фермери, сільгосппідприємства та вертикально інтегровані агрокомпанії, — унікальна, і такої немає в жодній європейській країні. У нас великі компанії заводять інвестиції, вкладаються в проєкти переробки та інфраструктуру. Менші аграрії займають свою нішу, зростають, теж вкладаються в інфраструктуру — оновлення техніки. Проте, незважаючи на різницю в розмірах, ми всі разом уживаємось без особливих гострих моментів на одній землі. Всі зайняли свої ніші, і здебільшого, як показує практика, розходжень у стратегічних позиціях майже немає. Це говорить про наявний постійний діалог та пошук консолідованих позицій від сектору, і від цього виграють усі. 

Щодо ефективності господарювання та застосування кращих світових практик у землеробстві — це є нормальним для аграрної країни. Це  нормальне явище для аграрного бізнесу. Будь-який бізнес покликаний заробляти кошти, а для того, щоб заробляти, потрібно мати відповідні інструменти. Всім відомо, які позиції посідає Україна у світових рейтингах виробників продукції, і це досягається зокрема і через пробацію та застосування нових технологій, нових підходів у виробництві.  Українські сільгоспвиробники зараз активно користуються інструментами точного землеробства, це і внесення локально добрив, і контроль висіву, експериментують з різними видами обробітку. Активно розвивається R&D, де застосовуються та тестуються гібриди, добрива, засоби захисту та технології. Всі останні новинки світового ринку техніки вже є в Україні. Всі виробники техніки представлені у нас, і наш ринок є перспективним та пріоритетним для дилерів. 

Тому у нас історично шлях розвитку сектору відмінний від європейського, і це наша історія і наша особливість і, сподіваюсь, наша перевага.

Як ви потрапили до УКАБ — це випадок долі чи обдумане рішення? І де працювали до цього? 

Олег Хоменко: Насамперед УКАБ — це перше місце роботи, де я розпочинав свою кар’єру ще студентом. Асоціація тоді тільки створилася, і в команду шукали молодих перспективних людей. Для мене це був цікавий напрям роботи, оскільки об’єднання впроваджувало нові підходи, його засновник — Алекс Ліссітса — повернувся з-за кордону з проєвропейським баченням. Тому я зголосився на пропозицію та проходив стажування у інформаційно-аналітичному відділі під керівництвом Володимира Лапи. 

Після завершення університету пішов працювати в компанію «Українські аграрні інвестиції», АМАКО. Потім була державна служба, адже в ті часи існувала така тенденція, коли молоді люди прагнули будувати кар’єру в держслужбі. Спочатку був секретаріат Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради, де пройшов шлях від консультанта до керівника секретаріату. Потім перейшов до Мінагрополітики.

У межах моєї парламентської роботи ми комунікували з профільними асоціаціями, зокрема і з УКАБ, тобто зв'язок ніколи не втрачався.

Після міністерства працював у компанії ІМК. Спочатку в Чернігівському кластері керівником елеватора, а після — очолив Сумський кластер агрохолдингу. Після повномасштабного вторгнення у 2022 році все підприємство було під окупацією, але завдяки нашим захисникам після звільнення територій нам вдалося провести посівну, засіяти майже всі площі, окрім тих, що прилягають до кордонів. 

Потім у західних регіонах очолював підприємство компанії МХП. Перебуваючи у Львові, отримав пропозицію очолити УКАБ, тож із великим задоволенням погодився. 

Зараз долучаюся до справ. Адже бачити бізнес зсередини і бути задіяним в операційній роботі — це одне питання, а інше — стратегічне планування, вплив на сектор, робота з нормативно-правовими документами, комунікація із центральними органами виконавчої влади. Це значний і об’ємний напрям роботи, але, маючи досвід та потужну команду, гадаю, все вдасться.

Хто ви в управлінні: демократ чи автократ?

Олег Хоменко: Зважаючи на ситуацію. Все залежить від підходів і парадигми бачення кожної людини, адже одну й ту саму ситуацію кожен з нас бачить і реагує на неї по-різному. Тож, оскільки кожна людина індивідуальна, вважаю, що й підхід до кожної людини як у колективі, так і з зовнішніми стейкхолдерами має бути індивідуальним.

Що найбільше цінуєте в людях?

Олег Хоменко: Чесність і працелюбність, цілеспрямованість. Важливо, щоб людина старалася, чітко бачила свою ціль, тоді з нею цікаво комунікувати та співпрацювати.

Як ви вважаєте, що є запорукою успіху і у житті, і у бізнесі?

Олег Хоменко: До війни це були одні фактори і чинники, а після 24 лютого 2022 року все змінилося. Сьогодні запорукою успіху є безпека — індивідуальна, безпека родин, на робочому місці й загалом у державі. Зараз є потреба і запит у всіх людей на увагу, підтримку та чуйність. 

Взаємопідтримка — це явище, яке яскраво проявилося у нас на початку війни, і зараз, мені здається, цієї підтримки і чуйності всім не вистачає.

Щодо успіхів у бізнесі — також сьогодні важливі єднання, взаєморозуміння та взаємовиручка. В теперішніх умовах важливо об'єднуватись довкола проблемних питань і викликів, які щоденно постають. Наш шлях та шлях нашої асоціації — об'єднання заради успіху. 

Дякую за розмову.

Людмила Лебідь, AgroPortal.ua