Працювати, щоб вижити. Фермер про сьогодення українського агро

13 липня 2022, 06:40 5180

Зібрати врожай, зберегти, прорахувати та налагодити збут, щоб не зайти «в мінус» і отримати мінімальні обігові кошти для подальших робіт, — це сьогодення українського аграрія. Тоді як для європейських фермерів вартість пшениці нового врожаю сягає 350 євро/т.

У ФГ «Широкоступ» (Київська область) першим із цьогорічного врожаю реалізовуватимуть ріпак, хоча й прогнозують, що він незначно, але втратить у ціні. Це дасть змогу фінансово підживити господарство в період збирання пізніх культур. Потім у планах — продаж квасолі, про збут якої вже є домовленість.

Про те, як справляються аграрії з викликами, про збір урожаю та планування подальшої роботи розповів власник ФГ «Широкоступ» Олександр Широкоступ.

Олександре Васильовичу, чи змінювали цього року сівозміну?

Олександр Широкоступ: У господарстві цього року були незначні зміни в посівах, адже ми планували заздалегідь структуру посівних площ, був закуплений насіннєвий матеріал і ресурси відповідно до прийнятого рішення. Тому швидко змінити щось було складно, але на наступний рік плануємо дещо відійти від нашої традиційної сівозміни. Хоча сподіваємося, що питання з реалізацією сільгосппродукції вирішиться, і, можливо, докорінно змінювати її не доведеться. Але якщо ситуація не зміниться, треба буде якось виживати, зменшувати площі під кукурудзою, збільшувати під гречкою, цукровим буряком, соєю.

Зараз ціна на гречку доволі приваблива, тож, можливо, фермери все ж повернуться до цієї культури?

Олександр Широкоступ: Дійсно, зараз ціна на гречку зашкалює, але її у фермерів немає. Ми цього року реалізували гречку з минулого і позаминулого урожаїв. Але зараз така ситуація, що на неї є попит і ціна.

Ще на початку своєї сільськогосподарської діяльності вирощував гречку на більших площах, але потім переключився на складніші культури, на яких можна заробити більше грошей. Адже завжди так складалося, що коли була хороша ціна на гречку, то не було врожаю, а як вродить — ціни немає. За умов стабільної цінової політики, щоб аграрії мали змогу отримувати фінансовий результат, то ця культура була би більш популярною серед фермерів.

Та в нинішній ситуації можна розглядати гречку в сівозміні, адже затратну частину потрібно зменшувати, оскільки ціни на добрива зросли.

Фермери засіють 2,5 тис. га канадською гречкою

Тобто ви вже сьогодні плануєте заміщення культур? Чи можете сказати, від чого плануєте відмовлятися, і що за нинішньої ситуації буде вирощувати рентабельно?

Олександр Широкоступ: Будемо переходити на культури, які потребують менше затрат. Як я сказав, у нашій сівозміні з’явиться більше гречки, оскільки на неї затратна частина невелика, але й заробити на ній буде складно.

Також збільшимо вдвічі площі під соєю — до 500 га, адже є споживання цієї культури на внутрішньому ринку, і попит буде. До того ж маємо для вирощування та збирання всю необхідну техніку.

Плануємо посіяти 200 га цукрового буряку. Вирощуватимемо ті культури, щодо яких маємо домовленості про збут. Бо в господарствах, де зробили ставку на соняшник та кукурудзу, особливо на експортноорієнтовану кукурудзу, ситуація дуже складна.

За якими культурами ви маєте партнерські домовленості чи угоди щодо реалізації, і чи дотримуються закупівельники раніше укладених договорів?

Олександр Широкоступ: Цього року, в такій непростій ситуації, наше господарство реалізувало за хорошою ціною ячмінь. Ми мали контракт із виробником пива, який виконав умови договору, і заплатив ту ціну, яка була задекларована. Це дало нам значну підтримку і обігові кошти.

Тож цього року посіяли 260 га ярого ячменю пивоварного чеської селекції сорту Себастьян. Якщо з виробником пива співпраця продовжиться і підтвердиться, то наступного року на 30% збільшимо площі під ячменем за рахунок скорочення кукурудзи.

Також фактично до 1 червня ми прожили за рахунок продажу цукру. Зараз на нього ціна хороша. Підписали договір із Шамраївським цукровим заводом, який знаходиться за 94 км від нас. Звісно, для цукрових буряків логістика має важливе значення, але сьогодні не так багато лишилося бурякосіючих господарств, і з тими, хто може вирощувати цукровий буряк, завод підтримує партнерські відносини і продовжує співпрацю. Зараз логістику завод повністю взяв на себе, що дещо зняло навантаження.

Цукрові буряки — це складна культура, яка потребує вищого пілотажу агрономії, має велику затратну частину, але за ціни, що є на даний момент, на ній можна заробляти. Сіємо буряки КВС, також другий рік вирощуємо сорти французької селекції.

Минулого року мали 100 га за врожайності майже 800 ц/га, цього року посіяли 150 га, наступного — плануємо 200 га. Техніка для посіву, догляду, збирання є в наявності.

Крім того, на 200 га вирощуємо квасолю. Насіння закупили в компанії з Хмельницького, яка займається вирощуванням, постачанням та реалізацією насіння, і потім вона ж викуповує у виробників товарну квасолю для подальшого експорту. Минулого року ціна при збиранні на сою, яка має схожу технологію вирощування, була 17 тис. грн/т, а квасолю за такої ж урожайності — 3,5 т/га — реалізували по 25 тис. грн/т. Минулого року квасолю відразу після збору повністю реалізували, і цьогорічний урожай компанія теж пообіцяла забрати в повному обсязі.

Виробництво в мінус: фермери отримують за ячмінь третину від понесених витрат

А чи лишилося зерно минулого врожаю, яке не встигли реалізувати? І як вирішуєте питання зі зберіганням нового врожаю?

Олександр Широкоступ: Це великий біль для нас. Лишилося, і немало: частина соняшнику, кукурудза, пшениця. Ще взагалі не реалізували сою та жито. Розраховували отримані від реалізації зерна кошти вкласти в тваринництво, модернізувати приміщення ферми, придбати сучасний доїльний зал, зробити сучасну ферму як мінімум на 200 голів. Але війна зупинила плани.

Зараз почали налаштовувати власну логістику, вже придбали одну машину-тягач, готуємо свій транспорт, щоб вивозити зерно. Щоправда, взагалі немає бажання віддавати зерно за ціною, яку дають на ринку, але на найнеобхідніше — зарплату, податки, пальне — потрібні кошти.

Паралельно працюємо над тим, щоб розмістити збіжжя: спочатку ранні зернові, потім — кукурудзу, соняшник. Тож у всіх приміщеннях, які придатні для зберігання, зараз проводимо ремонт, щоб підготувати під склади для зберігання. Обрали такий варіант, оскільки це швидше за часом і потребує мінімум капітальних вкладень.