Україна вже почала жнивувати. Першими в поле вийшли аграрії Одеської та Миколаївської областей на збір ранніх зернових. Коли в країні розпочнеться масовий збір урожаю-2022, катастрофічно постане питання його зберігання. Тож аграрії шукають альтернативні шляхи та вивчають нові технології консервування зерна.
В той час як світ чекає на український експорт, Україна намагається усунути логістичний колапс. У транспортному відомстві, яке під час війни намагається вивезти максимальний обсяг експорту, порахували, що таку кількість зернових неможливо вивезти.
«Через порти (Рені, Ізмаїл, Кілія) можна вивезти 600-800 тис. т зернових на місяць. Ще 1,5 млн т — перевезення «Укрзалізницею» та 700 тис. т — автотранспортом. У кращому випадку при максимальному задіянні всіх варіантів зможемо експортувати до 3 млн т щомісяця. При цьому нагадаю, що до війни ми щомісяця експортували 5-7 млн т через морські порти. Тож за таких темпів ми не зможемо вивезти наявний урожай»
За прогнозами, цього року Україна збере близько 65 млн т збіжжя, при цьому залишається невивезеним ще близько 20 млн т минулорічного врожаю. При цьому загальні потужності складського збереження розраховані на 57 млн т, з яких частина втрачена в результаті обстрілів чи окупації.
У Групі АГРОТРЕЙД наразі намагаються продати та експортувати якомога більше зерна, щоб звільнити елеватори під новий урожай. Але розуміють, що проблему українського експорту без портів не вирішити.
«Ціна зерна падає, а вартість логістики зростає. В цій ситуації за все заплатить український фермер — тим, у кого немає запасу міцності, експорт нового врожаю принесе суттєві проблеми».
Щодо зберігання зерна, то в компанії переконані, що на даний час один із найбільш реальних і доступних способів збереження отриманого врожаю — полімерні рукави. В них можна зберігати майже всі зернові культури: кукурудзу, сою, пшеницю, ячмінь, соняшник та інші.
«Вартість зберігання 1 т зерна в середньому стартує від $3. Якщо воно буде зберігатись у рукаві чотири місяці, то відповідно витрати при використанні даної технології становитимуть $0,75. При цьому зерно в таких біг-бегах може перебувати до пів року»
Сергій Макаренко відзначає, що серед переваг такого типу зберігання зерна — мінімізація витрат, незалежність від умов роботи елеваторів, а також збереження показників зерна з погляду чистоти, вологи та інших якісних показників.
В «Баришівській зерновій компанії» вже закупили рукави, і цього року планують 50-60 тис. т кукурудзи — третину від очікуваного врожаю — зберігати саме за такою технологією. Вона має певні обмеження, і з 6 елеваторів компанії для закладання рукавів придатний лише один.
«Раджу сільгоспвиробникам закупити рукави, незважаючи на те, що ця технологія зберігання подорожчала під час війни з 3 до 5 $/т, і самі рукави зросли в ціні на 50-60%. Це може бути тимчасовим рішенням, але знов-таки не для всіх. Не кожен елеватор має поруч поле, не кожне поле можна використовувати під цю технологію»
Таір Мусаєв деталізує, що використовувати технологію зберігання зерна в рукавах можна на елеваторах, де поруч є велике поле. В інших випадках — потрібна додаткова перевалка та навантажувачі.
Також тут велику роль відіграє погодний фактор: щоб закласти рукав чи його розпакувати, потрібен або мороз, або суха погода.
В компанії «Епіцентр Агро» вже 5 років для зберігання зерна використовують силобеги, поступово впроваджуючи їх у кожному кластері та знайомлячи працівників із цією технологією. Агрохолдинг наразі забезпечений усією необхідною технікою та має досвід щодо температурного режиму та часу зберігання.
«Після завершення посівної ми відразу включилися у вирішення питання розміщення нового врожаю, оскільки навіть маючи власні потужності зі зберігання 1,5 млн т, розуміємо, що в нас не вивезено 600 тис. т, а зберемо ще 1 млн т. Тож цього року плануємо 300 тис. т закладати в силобеги. Будемо закладати на зберігання кукурудзу і, можливо, соняшник»
За словами Світлани Нікітюк, у березні «Епіцентр Агро» розпочав будівництво «з нуля» двох елеваторів та запустив один елеватор після реконструкції.
«Попри те, що ми розуміємо, що війна — це в тому числі й економічна криза, але це ще й можливості. Пішли свідомо на ці ризики. Будуємо, розуміємо, що війна закінчиться, а ми вже будемо запускати елеватори і мати додаткові ємності для зберігання, додаткові робочі місця та підтримку економіки податками», — зазначає Світлана Нікітюк.
Інші учасники ринку поки не вбачають можливості будівництва нових елеваторів. Зокрема, Таір Мусаєв зазначив, що окрім часу, потрібного для будівництва, зросла й вартість металу, відсутні необхідні складові, які потрібно буде завозити в Україну і платити за це у валюті.
Людмила Лебідь, AgroPortal.ua