Світовий ринок: США нарощує експорт лізину та його ефірів

17 листопада 2022, 07:30 751
Ольга Кулакова

За період 2012-2021 рр. вартість ринку лізину зростала, однак у 2021 р. ринок лізину в США знизився у порівняні з попереднім роком. Тенденція вказує на деякі помітні коливання, що реєструються в певні роки. Станом на 2021 р. у Сполучених Штатах працювало 4 заводи з виробництва лізину, які належали компаніям: німецькій Evonik Industries AG, американській Archer Denials Midland, південнокорейській CJ CheilJedang та Degussa/Cargill.

Внутрішній ринок лізину в США

До початку будівництва лізинових підприємств усі потреби в лізині у США забезпечувалися за рахунок імпорту з Японії. Перше лізинове виробництво у Сполучених Штатах було побудоване японською компанією Kyowa Hakko у 1984 р. Завод Biokyowa потужністю 5 тис. т/рік у Cape Giradeau (штат Міссурі) було розташовано на річці Міссурі, що дало доступ до недорогої меляси, виробленої з цукрової сировини. У 1989 р. потужності були розширені до 13 тис. т, у 1992 р. — до 15 тис. т, у 1994 р. — до 20 тис. т, у 1997 р. — до 22 тис. т і у 1999 р. — до 28 тис. т на рік. 

Два роки потому в 1986 р. японська компанія Ajinomoto побудувала в Eddyville (штат Айова) завод потужністю 18 тис. т/рік, яка була за три етапи розширена до 60 тис. т (за рахунок капітальних витрат у $11 млн в будівництво нового другого заводу на тому ж майданчику). 

У 1980-ті виробництво кормового лізину було досить новим явищем на світовій арені. Попит становив нижче 32 тис. т/рік, у т.ч. споживання лізину у Північній Америці — близько 40% світового споживання, на Західну Європу припадала ще третина. Споживання лізину покладалося головним чином на харчову промисловість. 

Два великих європейських виробники хімікатів намагалися увійти в лізиновий бізнес до 1990 р., але жоден із них не був успішним. У 1986-1988 рр. німецька металургійна і хімічна компанія Degussa розробила план будівництва заводу з виробництва лізину в США. Ще одній компанії — ADM — сподобалися високі ціни та швидке зростання, і вона запустила своє власне техніко-економічне обґрунтування. ADM взяла на себе тверде зобов'язання почати виробництво лізину в липні 1989 р. Rhône-Poulenc і Degussa не змогли увійти на ринок виробництва лізину через швидке оголошення ADM про намір побудувати величезні потужності. 

Також існує версія, що ADM вирішила розпочати виробництво лізину, коли стало відомо, що два світових виробника — Kyowa та Sewon — збираються відкрити нові виробничі потужності в Північній Америці. Після оголошення ADM обидві компанії відмовилися від будівництва.

  • У 1988 р. ADM найняла наукових дослідників для пошуку ефективного комерційного процесу отримання лізину з крохмальних підсолоджувачів. У липні 1989 р. ADM купила технологію, а вже з серпня 1989 р. науково-дослідна лабораторія ADM в Клінтон, Айова, виробляла лізин в експериментальному масштабі.

На будівництво на своїй домашній базі в Decatur, Illinois найбільшого в світі заводу з виробництва лізину ADM виділила $150 млн. Завод із виробничою потужністю 113 тис.т/рік мав бути майже в три рази більше розміру найбільшого заводу в той час — заводу Eurolysine, Франція, що належав Ajinomoto. ADM мав добре відому звичку будувати заводи зі значними надлишковими потужностями — частково, щоб відлякати потенційних конкурентів, а частково, щоб використовувати більш низькі витрати, часто супутні виробництву великого масштабу. Величезний завод ADM в Decatur, IL почав продавати продукцію в лютому 1991 р. Заявлена потужність ADM в 113 тис. т була досягнута у три етапи.

  • У 1996 р. ADM збільшила розмір заводу Decatur до 160 тис. т. Крім того, ADM поруч зі своїм заводом в Cedar-Rapids, Айова побудувала у 1998 р. другий лізиновий завод потужністю 45 тис. т, у 2000 р. розширений до 90 тис. т. Це дало ADM 250 тис. т виробничих потужностей, що приблизно відповідало світовим потужностям у 1991 р., коли ADM приєдналася до галузі. 
  • У 1992 р. на частку ADM припадало вражаючі 80% продажів в США, і ADM експортувала більше половини своєї продукції, Ajinomoto і Kyowa зазнали великих операційних збитків. Позиції японських фірм на ринку Північної Америки були ще більше підірвані, коли у 2000 р. ринок прийняв четвертого учасника. На початку 1999 р. Cargill і Degussa відкрили новий лізиновий завод, розташований поруч із новітнім кукурудзяним заводом Cargill в Blair, Небраска. Завод дозволяв отримувати з рідкої декстрози Cargill за технологією Degussa до 75 тис. т лізину.
  • У 2020 р. перший завод ADM в Decatur, Іллінойс мав потужність 150 тис. т/рік, виробляв високоякісний гранульований L-лізин HCl, спеціально розроблений для комбікормової промисловості. Посилаючись на «погіршення ринкових умов» і на те, що потужності світової промисловості «розширюються швидше, ніж попит», у I півріччі 2021 р. ADM Animal Nutrition припинила виробництво L-лізину HCl 98% та зосередилась на виробництві рідкого 50% L-лізину та інкапсульованих продуктів. Виробництво сухого лізину вимагало додаткових етапів обробки, що призводило до вищої собівартості виробництва продукції. Для переходу на рідкий L-лізин ADM протягом 2020 р. тісно співпрацювала з виробниками кормів для свиней та птиці, щоб забезпечити безперебійний перехід у своєму асортименті.

У 2010 р. обсяг попиту на лізин в США досяг 350 тис. т, що стало стимулом для збільшення потужностей з виробництва лізину в Сполучених Штатах. У 2011 р. німецький концерн Evonik Industries запустив першу чергу виробництва у 140 тис. т, а у грудні 2012 р. успішно завершив подвоєння потужностей з виробництва кормової амінокислоти L-лізину до 280 тис. т на майданчику Blair, Nebraska. Evonik продає L-лізиновий продукт під торговою маркою Biolys®. Партнер Evonik компанія Cargill забезпечує інфраструктуру майданчика і поставляє сировину для Evonik.

23 жовтня 2011 р. корейська компанія CJ Cheil Jedang оголосила про свій намір та у 2013 р. побудувала у Fort Dodge (Айова, США) завод із виробництва лізину потужністю 110 тис. т вартістю $323 млн із наміром досягти потужностей з виробництва лізину у розмірі 700 тис. т, що становило 30% частки світового ринку. Стрімкі плани CJ були припинені у 2014 р., коли голова правління Лі Джей Хен був засуджений за ухилення від сплати податків і розкрадання. Проте CJ в 2015 р. досягла 30% ринкової частки і по теперішній час є світовим лідером з виробництва лізину.

Ключову сировину для виробництва лізину — крохмальні підсолоджувачі — мав поставляти гігант Cargill Inc. Будівництво заводу Cargill в індустріальному парку Global Innovation у штаті Айова було розпочато компанією Tate & Lyle у 2006 р. Але ця компанія продала його Cargill за $57 млн у 2011 р., перш ніж він був завершений. Компанія Cargill прийшла в округ Webster, купивши частково побудований завод у 2011 р. та перетворивши його на цех для мокрого помелу кукурудзи. На заводі виробництво почалося 29 жовтня 2013 р. При роботі на повну потужність завод споживає 150,000 бушелів кукурудзи на день. 

Таким чином, у 1990 р. в Сполучених Штатах діяло три заводи з виробництва лізину, до 2000 р. їх число зросло до п’яти, виробничі потужності протягом десятиліття зросли від 91 до 413 тис. т, з фактичним виробництвом лізину 65 і 216 тис. т відповідно. Споживання зросло з 57 до 141 тис. т, експорт виріс з 8 до 75 тис.т. Значне зростання обсягів споживання відбулося, головним чином, за рахунок індустріалізації птахівництва та свинарства, які змогли оцінити зростання продуктивності, пов’язаної з оптимізацією кормів.

За період с 2000 по 2020 р. виробничі лізинові потужності зросли з 413 до 803 тис. т, кількість заводів — з 5 до 7. У вартісному вираженні виробництво лізину в США у 2021 р. зросло, проте за десятиріччя трохи скоротилося. Найвиразнішими темпи зростання були у 2018 р., у результаті чого виробництво досягло пікового рівня. З 2019 по 2021 р. виробництво залишилося на нижчому рівні. 

Законодавство

Відповідно до гармонізованої торгової системи HTS (Harmonized Trade Systems) лізин у Сполучених Штатах класифікують за кодами: 2922.41.00.10 — Лізин та його ефіри і їх солі, що відповідають вимогам Кодексу харчової хімії, Кодексу Аліментаріус або фармакопеї Сполучених Штатів  та 2922.41.00.90 — Лізин та його солі та ефіри, не позначені в інших місцях. Таким чином, до позиції 2922.41.00.10 відносять фармацевтичний та продовольчий лізин, тоді як група 2922.41.00.90 — це позиція кормового лізину. Разом ці дві позиції складають групу 2922.41.00.00 — Лізин та його солі і ефіри. 

Імпортне мито розповсюджується на всі коди за єдиною ставкою. Загальний тариф на імпорт лізину для націй найбільшого сприяння (MFN tariff) складає 3,7%, але з цього переліку, який налічує 235 країн світу, на 187 країн згідно відповідних торговельних угод розповсюджується пільговий тариф за нульовою ставкою, а саме: дві країни Північної Америки — Канада та Мексика (NAFTA), 39 африканських країн, що розвиваються (AGOA), 6 країн Центральної Америки (CAFTA), 11 країн Карибського басейну (CBI), 119 країн, що віднесено до Узагальненої системі переваг (GSP), включаючи Україну (для порівняння, в Україні тариф на імпорт лізину складає 6,5%), 10 країн за окремими двосторонніми угодами (Чилі, Колумбія, Ізраїль, Йорданія, Марокко, Оман, Панама, Перу, Сінгапур та Південна Корея). Слід відзначити, що з 6-ти головних країн-виробників лізину Китай експортує лізин до США за загальним тарифом 3,7%, тоді як Індонезія, Бразилія, Канада та Південна Корея — за ставкою 0. Для країн, які не входять до націй найбільшого сприяння (Куба та Північна Корея), тариф складає 25%.

Світова торгівля лізином у США

Імпорт лізину до США. Загальний імпорт лізину до США у 2021 р. склав 28,771 т за середньою ціною 167 $/mt на загальну суму $478,97 млн. Середня дистанція від постачальників до США склала 10,799 км, що витікає зі значних поставок лізину до США з Китаю. За обсягами США посідає топ-20 сходинку серед світових імпортерів лізину.

У 2021 р. закупівлі за кордоном лізину та його ефірів і їх солей вперше з 2017 р. скоротилися до 28,771 т (-50.4%), таким чином поклавши край трирічній тенденції зростання. Загалом імпорт помітно скоротився. 

У вартісному вираженні імпорт лізину до США у 2021 р. впав до $47,97 млн. Загалом з 2014 по 2018 р. імпорт демонстрував глибоке скорочення. Найшвидшими темпи зростання (+115,9%) були у 2019 р. Максимуму ($149,6 млн) імпорт досягнув у 2011 р., проте надалі відновити темпи не вдалося. 

Імпорт за країнами: у 2021 р. Китай (26,380 т) був основним постачальником лізину до США з часткою 91,7% від загального імпорту. Крім того, імпорт лізину з Китаю більш ніж у десять разів перевищив показники другого за величиною постачальника — Південної Кореї (2,216 т).

У 2021 р. середня імпортна ціна лізину становила 1667 $/mt, збільшившись на 44% порівняно з попереднім роком, проте загалом спостерігалося різке зниження імпортних цін. Найпомітніше зростання ціни лізину зафіксовано в 2017 р. — на 45,7%, в результаті імпортна ціна досягла пікового рівня в 3213 $/mt. З 2018 по 2021 р. середні ціни імпорту залишалися на нижчому рівні. 

Існували значні відмінності в середніх цінах між країнами-постачальниками. У 2021 р. країною з найвищою ціною у 2143 $/mt була Південна Корея, найнижча ціна для Китаю — 1486 $/mt. 

Експорт лізину із США. У 2021 р. вартість лізину, експортованого США, склав $ 170,76 млн, за вагою 121,224 т, середня ціна 1129 $/mt. Середня дистанція до країн-імпортерів — 4843 км — показує більш регіональне розподілення продукту та країни ЄС. Концентрація НІ=0.17 показує розвинутий ринок.

Закордонні поставки лізину та його ефірів і їх солей у 2021 р. зросли на 6,8% — до 151,224 т, збільшуючись другий рік поспіль після двох років спаду. Проте в цілому експорт показав відчутне зниження. 

У вартісному вираженні експорт лізину у 2021 р. зріс до $170,76 млн, однак загалом за останні 10 років експорт зафіксував різкий спад. Свого піку в $498,3 млн експорт досяг у 2012 р., проте з 2013 по 2021 р. залишався на значно нижчому рівні. 

У вартісному вираженні найбільшими ринками для експорту лізину зі Сполучених Штатів були Мексика ($46,44 млн, 27,2%), Нідерланди ($34,97 млн, 27,2%) і Канада ($28,03 млн, 16,4%), які разом становлять 64,1% від загального експорту.

У 2021 р. середня експортна ціна лізину становила 1129 $/mt, залишившись відносно незмінною порівняно з попереднім роком. 

Були значні відмінності в середніх цінах на основних експортних ринках. У 2021 р. країною з найвищою ціною була Канада (1922 $/mt), тоді як середня ціна експорту до Нідерландів (746 $/mt) була однією з найнижчих. 

Торгівля лізином у США у 2021 р. за глобальними ринками 

 

NA+ CB

CN

APAC

EU27+UK

Non-EU

Інші

Разом

Імпорт, т

43

26.380

2.300

47

0

0

28.771

0.15%

91.69%

7.99%

0.16%

---

---

100%

Експорт, т

50.859

425

1.155

91.774

0

7.011

151.224

33.63%

0.28%

0.76%

60.69%

---

4.64%

100%

Зовнішньоторговельний баланс лізину у США. США є нетто-експортером лізину та його ефірів і їх солей. Зовнішньоторговельний баланс з лізину складає +$122.8 млн, у кількісному виразі +122,454 т.

Зовнішня торгівля лізином Сполученими Штатами у 2017-2021 рр.

 

2017

2018

2019

2020

2021

2922.41.00.00

 

 

 

 

 

Імпорт                т

5.485

7.517

30.072

58.027

28.771

                            $/mt

3213

2375

1282

1157

1667

                             тис. $

17.626

17.851

38.545

67.164

47.97

Експорт              т

172.067

142.732

121.766

141.064

151.224

                             $/mt

1183

1558

1288

977

1129

                             тис. $

203.483

222.479

156.882

138.338

170.761

2922.41.00.10

 

 

 

 

 

Імпорт                т

1.507

2.085

1.988

2.495

1.293

                             $/кг

6.16

4.01

3.61

3.36

6.10

                             тис. $

9.279

8.353

7.185

8.396

7.892

2922.41.00.90

 

 

 

 

 

Імпорт                т

3.978

5.432

28.084

55.532

27.478

                             $/кг

2.10

1.75

1.12

1.06

1.46

                             тис. $

8.347

9.497

31.360

58.768

40.078


Більш детально про тему глибокої переробки зерна можна дізнатися, відвідавши конференцію 27 січня 2023 р. у Києві.

Ольга Кулакова, СЕО компанії AgroInsightex

Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.