Кожен вид господарської діяльності так чи інакше впливає на навколишнє середовище. Це стосується і галузі сільського господарства. Але часто складно оцінити безпосередні впливи виробництва. Одним із механізмів розуміння і вимірювання їх є калькуляція вуглецевого сліду — викидів парникових газів, які спричинені на всьому шляху певного виробництва або надання послуг.
Викиди парникових газів у процесі сільськогосподарського виробництва виникають в процесі виконання технологічних операцій, витрат паливно-мастильних матеріалів, у процесі післязбиральної доробки врожаю, витрат енергоносіїв на досушування і транспортування продукції. Також частина викидів парникових газів (ПГ) відбувається у процесі підготовки засобів і ресурсів, які надалі використовуються у сільському господарстві. Це включає викиди від виробництва добрив, пестицидів, посівного матеріалу тощо.
Особливе місце зі впливу на клімат сільське господарство займає як галузь, яка закріплює парникові гази, зокрема СО2, у біомасі вирощуваної продукції, а також за дотримання відповідних технологій існує можливість довгострокового закріплення вуглекислого газу у вигляді вуглецю органічної речовини і гумусу ґрунту.
Розрахунки викидів парникових газів і вуглецевого сліду можуть мати позитивні аспекти, наприклад, аналіз повного технологічного циклу дозволяє визначити критичні контрольні точки і розробити механізми оптимізації викидів парникових газів; обґрунтоване впровадження інновацій з метою обмеження викидів парникових газів; розробка механізмів опосередкованого впливу на скорочення викидів від виробництва.
Сформована суспільна думка, що і уряди, і підприємства повинні нести відповідальність щодо позитивних зрушень у намірах зменшення викидів ПГ як одного з основних чинників впливу на навколишнє середовище і кліматичних змін.
Водночас у регулюванні викидів ПГ застосовують і економічні механізми: усе більше компаній зобов’язані платити за кожну тонну викидів CO2-еквівалентів. Тому моніторинг і зменшення викидів ПГ на сьогодні стає не лише обов'язком, але і потенційною конкурентною перевагою бізнесу.
Зокрема, у Європейському Союзі впроваджено Директиву нефінансової звітності (The Non-Financial Reporting Directive, NFRD), яка вимагає від компаній включати нефінансові показники у свої річні звіти або в окремі документи з 2018 року включно з інформацією про захист навколишнього середовища, соціальну відповідальність і лікування співробітників, повагу до прав людини, боротьбу з корупцією та хабарництвом, а також різноманітність у радах компаній. Ця директива поширюється на громадські компанії з більш ніж 500 працівниками в ЄС. Це включає компанії, зареєстровані на біржі, банки, страхові компанії та інші громадські організації. Вона рекомендує використовувати такі міжнародні стандарти як Глобальний договір ООН, Рекомендації ОЕСР, ISO 2600 або Глобальну ініціативу звітності (GRI).
Внаслідок прийняття Європейської зеленої угоди (European Green Deal) відбувся перегляд Директиви про нефінансову звітність як частини стратегії зміцнення основ для сталого інвестування. Було запроваджено обов’язкові стандарти звітності щодо сталого розвитку ЄС щодо екологічних, соціальних та управлінських аспектів, які мають бути розроблені Європейською консультативною групою з фінансової звітності (EFRAG). При цьому впроваджено зобов’язання звітувати про діяльність компаній у двох напрямах: тобто компанії повинні звітувати (1) інформацію, необхідну для розуміння того, як питання сталого розвитку впливають на них, а також (2) інформацію, необхідну для розуміння впливу, який вони мають на людей і навколишнє середовище.
Першим етапом у процесі зменшення негативного впливу на клімат і навколишнє середовище є розуміння впливу конкретного процесу та/ або технології. У зв’язку з цим необхідно обрати стандарт розрахунків викидів ПГ, згідно з яким підприємство буде обліковувати, визначати межі та збирати дані, а також визначати фактори викидів (емісійні фактори), щоб виразити фінальні результати у масі CО2-еквівалентів.
Серія міжнародних екологічних стандартів 14064 визначає принципи та вимоги на рівні організації для кількісної оцінки та звітності щодо викидів та абсорбції парникових газів. ISO 14064-1 включає вимоги до проєктування, розробки, управління, звітності та верифікації парникових газів організації; ISO 14064-2 визначає принципи та вимоги і забезпечує керівництво на рівні проєкту для кількісної оцінки, моніторингу та звітності про діяльність, спрямовану на скорочення викидів парникових газів або покращення їх видалення; ISO 14064-3 містить вимоги та керівництво з валідації та верифікації тверджень і розрахунків щодо викидів ПГ.
Існує низка методик, які рекомендовано використовувати під час розрахунку вуглецевого сліду. Протокол по парникових газах (Greenhouse Gas Protocol) забезпечує найбільш використовувані стандарти для компаній щодо обліку ПГ.
Поширення набула і методологія оцінки життєвого циклу (Life-cycle assessment), методологія оцінки впливу на навколишнє середовище у зв’язку з усіма етапами життєвого циклу комерційного продукту, процесу або послуг.
Після проведення розрахунків можна буде зрозуміти, на яких етапах і в яких процесах є можливість розробки планів та заходів щодо скорочення викидів ПГ, і встановити конкретні цілі зменшення впливу сільськогосподарського виробництва на навколишнє середовище.
Ольга Бикова, заступник директора ТОВ I.P.Cert, дорадник з агрономії, екології та ґрунтознавства
Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.