Дослідивши різні види оранки, науковці визначили, що найбільша втрата вуглецю відбувається за використання полицевого плуга. Тому фермери мають зрозуміти, що слід мінімізувати втручання в ґрунт. За нульового обробітку втрати вуглецю мінімальні, а покривні культури сприяють максимальному його накопиченню.
Про те, як керувати вуглецем у сільському господарстві, розповів американський ґрунтознавець, фермер Дон Рейкотський під час онлайн-конференції «Доступні технології покращення ґрунту».
Корені рослин втручаються в ґрунт, і це краще, ніж залізо. Коріння покривних культур та черв’яки забезпечують ріст кореневої системи культурних рослин, що створює великий резервуар для зберігання води від попереднього дощу, яку можна буде використати пізніше, під час посушливого періоду.
«Якщо заглибити корені на 1 м, можна зробити доступними 75 мм вологи, які допоможуть рослинам пережити посушливий період. Корені рослин відіграють важливу роль у системі «вуглець – вода» і в їхньому зберіганні. Корені створюють симбіоз із грибами, засвоюють кисень та фіксують його», — зазначає Дон Рейкотський.
Ми досліджували різні види оранки: нульовий обробіток ґрунту; смуговий обробіток тридисковим агрегатом без ножів на глибину 7,6 см; з ножами — на глибину 15 см, 25 см, 35 см. Таким чином порівняли кількість втрати вуглецю з ґрунту, вимірявши її спеціальним приладом. За 5 годин після обробітку різними способами побачили, що найбільша втрата вуглецю (59,8 г/м2) відбулася за використання полицевого плуга, тоді як за No-till вуглецю вивільнилося лише 1,4 г/м2.
А вимірювання втрати вуглецю за 24 години після обробітку ґрунту показали, що за використання полицевого плуга вуглецю втрачено аж 159,7 г/м2, тоді як за нульового обробітку — 7,2 г/м2.
Також можна виміряти кількість випаровування води з ґрунту, пояснює експерт. За полицевого обробітку за 5 годин випарувалося 2,8 мм води, за 24 години — 18,3 мм. За нульового обробітку за 5 годин випарувалося 0,7 мм води, а за 24 години — 3,5 мм.
Крім того, додає Дон Рейкотський, під час оранки за плугом літають птахи, які поїдають черв’яків, що беруть участь у творенні ґрунтової мікрофлори. Таким чином прискорюється деградація ґрунту та ерозія.
На думку науковця, найкращими способами збільшення вмісту вуглецю в ґрунті є мінімальний обробіток, постійне покриття ґрунту живою біомасою, біорізноманіття.
Впроваджуючи ресурсоощадні технології, можна зменшити витрати на пальне (понад 50%), працю (50%), обладнання (40-50%), ремонт і обслуговування (понад 40%), азотні добрива (понад 50%), пестициди (понад 50%), воду (понад 30%). Крім того, покращується стан довкілля.
Дон Рейкотський зазначає, що в результаті можна знизити витрати на відновлення ґрунтів від ерозії, вимивання та забруднення, відновлення екосистем, пом’якшення наслідків екстремальних кліматичних умов тощо.
Вікторія Полевик, AgroPortal.ua