Польський бізнес потребує українських вантажів, але увага прикута до протестів фермерів

29 березня 2024, 13:05 7502
Юрій Щуклін

Трансльована багатьма медіа думка, що Польща тотально проти українських продуктів та українських вантажів, — не відповідає дійсності. Як мінімум, є одна аудиторія, яка точно не вітає цю історію зі страйками та закриттям кордонів і на яку ми можемо спертися у пошуку рішень кризи. Це польський бізнес, особливо той, який народився та розвинувся саме завдяки довготривалій логістичній та торговій взаємодії між нашими країнами.

На жаль, на організованому Польсько-Українською Господарчою палатою Fracht Intermodal Transport Forum (що відбувся в Сопоті 20-21 березня), де були присутні всі важковаговики ринку польських вантажоперевезень, не було представників українських державних структур, від яких залежить формування нашої правильної позиції для вирішення кризи. Представництво українських бізнесів, які були запрошені, виявилось мінімальним, але з іншої причини — через чергове закриття кордонів 20 березня вони фізично не змогли доїхати. Шкода, бо це був шанс побачити та переконатися, що саме діалог бізнесу з бізнесом може створити необхідний ґрунт для розумних та взаємовигідних для наших країн рішень.

Передбачаючи питання «Так фермери-протестувальники це ж і є польський бізнес?», поясню контекст. Ініціатори протестів, польські фермери — не є бізнесом у його класичному розумінні. З економічного погляду їхнє заняття фермерством коректно буде назвати інакше — це хобі. Ці люди займаються сільським господарством не заради того, щоб вигідно продати вирощене, а просто заради того, щоб працювати на землі. Оскільки їм не вистачає на життя, Євросоюз доплачує їм за те, що вони займаються сільським господарством на своїх ділянках (а не сидять на соціальних допомогах). ЄС вигідно, що ці люди зайняті, а не безробітні. А політикам країни — ще вигідніше, бо всі вони голосують і так далі. Тобто це не є бізнес у чистому вигляді, це скоріше соціальний прошарок зі своїм способом мислення та переконаннями. Тому класичний бізнес, який живе з заробленого, а не з дотацій, м'яко кажучи, недолюблює фермерів, і навіть більше: проти того, що вони вчиняють

Основний контингент Fracht Intermodal Transport Forum у Сопоті, це були польські бізнеси, які народжувалися, існували та існують завдяки існуванню торгівлі між нашими країнами. Це порти, термінали, перевізники, яким реально болить від вже здійснених і тим більше від анонсованих майбутніх заборон руху наших продуктів і товарів їхньою інфраструктурою. Порти — це чітка логістична інфраструктура, розрахована на експорт, на транзит у цьому випадку, тому що порти експортують, вивозять вироблене у Польщі або те, що приїжджає до них для транзиту. 

Нормальний здоровий бізнес мріє про розвиток та збільшення своїх оборотів. А якщо є перешкоди цьому розвитку, він шукає, як їх подолати. Понад 50% виступів та панельних дискусій було присвячено Україні. Доповідачі підкреслювали, як багато торгівля з нами дає їхньому бюджету, скільки людей отримує зарплату, платить із неї податки завдяки тому, що існують торгові операції з Україною. То були не гасла, а конкретні цифри, які озвучували прагматичні люди. Бізнес — це чисті прагматики, які далекі від політики та вміють придушувати емоції. Ось такі прагматики й кажуть: закриття кордонів призведе лише до поганого, навіть без урахування, що ми [поляки] можемо сприяти програшу Україні у війні. А найсумніше, що після цього і торгувати буде не з ким там. І ми нічого не заробимо, якщо просто закриємось від українських товарів, бо вони [українці] мають право вчинити так само. Саме про це говорив бізнес. Державні структури, які були запрошені, висловлювали свою думку, що їм потрібні інструменти для моніторингу та контролю не лише українського транзиту, а всього руху вантажів через Польщу.

Основне послання політикам, яке прозвучало на форумі від польського бізнесу: розв'язання проблем перебуває не на кордоні, і не треба там нічого зупиняти. Бажаєте контролювати? Контролюйте транзит. Бажаєте контролювати фірми, порти експорту? Контролюйте, але навіщо це закривати та перекривати? Хтось так висловився на форумі: «Це — бізнес країни, ви просто не даєте країні заробляти, і все».

Не українське зерно є прямою причиною проблем фермерів. Лише через один польський термінал із Росії через Білорусь їде у 2-3 рази більше зерна, ніж їхало з усієї України. Просто фермери обрали цей спосіб, перекриття кордонів, оскільки завдяки цьому вони потрапляють у телевізор, дають усім зрозуміти, що вони щось значать, таким чином домагаються розв'язання своїх питань, у тому числі й по Зеленому ладу. Варто розуміти, що в Польщі, на відміну від нас, дуже розвинене право на протест та повага до цього права. Тобто бізнесмен, який розуміє всі наслідки, при цьому не сумнівається у праві свого фермера вийти та перекрити йому дорогу. Бізнес усвідомлює, що розв'язання проблеми залежить від політиків, тому вже починає озвучувати: панове, поки ви вирішуєте свої політичні питання, ми тут, бізнес, зупинимося.

Якби прагматизм бізнесу зараз мав вирішальне слово, то ні писку фермерів, ні попискування політиків взагалі не було б чути. Але оскільки в демократіях передусім має значення захист скривджених, то всі слухають скривджених. А тих, чиїм коштом цих скривджених утримують, не заведено слухати. Але якби реальний польський бізнес сказав би голосно про те, що думає про всі ці акції на кордоні, повірте: цей голос був би набагато гучнішим, ніж від усіх політиків, яких ми бачимо і чуємо. Якби всі працівники бізнесів, які страждають зараз, вийшли на протест, то забракло б цих тракторів та фермерів це перекрити. Просто методи, які є прийнятними для фермера, для бізнесу неприйнятні. Так само як і методи політиків, маніпуляції та брехня. 

Проте передумови вирішення кризи є. Ось побачите, щойно закінчиться маркетинговий рік, і польські бізнеси порівняють прибутки цього року з перекриттями кордонів із прибутками минулих років. І ось той бізнес, який все порахує, зможе потім передати «палкий привіт» перекривачам та політикам. Бізнеси ж апелюють цифрами. А це будуть конкретні цифри несплачених податків, скорочених робочих місць, несплачених зобов'язань. Приміром, мій знайомий польський бізнесмен побудував термінал для українського зерна. Ні для якого іншого він не призначений, тому що він його побудував на колії шириною 1520 мм. Термінал величезний, новий, але через закриття кордонів він буде незатребуваний, а кредит на його будівництво буде не сплачений. Цей бізнесмен не фермер, він не бідний і не потребує дотацій. Він, навпаки, генерує те, чим Євросоюз цим фермерам виплачує дотацію. Такі бізнесмени не йдуть перекривати кордони, щоби вони та все те, що роблять, стало помітним. Але саме вони можуть бути дієвими та прагматичними адвокатами України у ситуації сьогоднішньої кризи, і нам критично необхідно збудувати з цією аудиторією відповідну комунікацію.

Юрій Щуклін, експерт логістики, член Комітету з логістики ЄБА, голова громадської спілки «Цифрові шляхи свободи»

Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.