VIS-A-VIS

З філолога — у аграрії. Саме так можна сказати про Василя Таращука, власника ФГ «Арсен», що на Тернопільщині.

Двічі народний депутат України, раніше голова райдержадміністрації та райради Василь Петрович Кравчук сьогодні розвиває і підприємство, і село, де живе з сім’єю. У селі Волиця (Хмельницька область) є садочок, школа, готель, навіть дендропарк, і все інше для комфортного життя.

Інженер-інноватор Ігор Трачук, технік у третьому поколінні, може розповісти про власні вдосконалення кожної одиниці техніки, яка знаходиться в господарстві ТОВ «Агросвіт-Волинь» (Волинська область). Максимальна відповідальність, винахідливість і трохи творчості стали запорукою безперебійної роботи техніки у підпорядкуванні головного інженера.

Бажання розпочати власний бізнес у Валерія Озійчука було завжди, але він усвідомлював, що для цього потрібен капітал. За 16 років назбирав не лише ресурси, а й незамінний досвід, оскільки пройшов шлях від агронома до генерального директора господарства з земельним банком 6 тис. га.

Пропрацювавши 45 років в аграрній сфері, Віктор Сосницький відчув та апробував усі трансформації на собі. Але в одному переконаний: головне в будь-якій справі — це люди та комфортні умови праці, далі — ефективно виконана робота.

Два головних інженера в одній сім’ї. Це, як не крути, дійсно професія життя. Дмитро Ігнатенко нині відповідає за технічний парк у ТОВ «Десна», батько — працює в сусідньому господарстві.

Уявіть, квітне 600 га саду. Та в один момент нічого немає — весняні заморозки. Або ж вирізати гектари винограду, оскільки немає збуту. Та всупереч обставинам ДОЧП ТОВ «Дніпрянська Агрофірма ім. Солодухіна» ефективно господарює на піщаних землях Херсонщини.

Керівник тракторної бригади в колгоспі на Житомирщині Микола Бойченко ще 30 років тому вирішив фермерувати. Справу розпочав із вирощування картоплі на 2 га. Картоплею займається і нині, маючи до 40 т/га. Це — результат не лише впровадження сучасних технологій, а й прогресивного бачення.

Кадровий голод в Україні відчувають не всі. Конкурентна заробітна плата і гідні умови праці формують династії працівників. Таким прикладом є господарство «Вікторія» на Дніпропетровщині. Тут працює близько 100 людей, усі місцеві. На заміну батькам у компанію приходять діти.

Спортивний характер стає в нагоді в будь-якій справі, особливо в бізнесі. Керівник СФГ «Явір» Іван Семука у спорті з 1977 року. Його старший син Роман свого часу грав у футбольній команді «Ворскла», тепер пліч-о-пліч із батьком і молодшим братом працюють в аграрному бізнесі.

Батько й сини Кисілі («Байс-Агро») ефективно розвивають не лише аграрний бізнес. До кожної справи підходять і професійно, і по-філософськи. Як каже батько, Анатолій Кисіль: одна голова добре, а п’ять — краще.

Більше 700 працівників селянсько-фермерського господарства «Прогрес», швейна фабрика, кінна ферма… Список можна продовжувати. Саме любов до людей, до землі та рідного краю спонукає Михайла Лазаренка вставати вранці та рухатися вперед.