Вплив війни на прибутковість агровиробництва: основні фактори змін
Вартість перевезення агропродукції: особливості регіональної логістики
25 січня 2024, 05:42 2575
Хоча логістичні зв’язки вже вдалося вибудувати, перевезення агропродукції як автотранспортом, так і залізницею залишаються дорогими. Особливо складно вивезти врожай аграріям із прифронтових областей, адже тарифи захмарні, й не всі перевізники готові до них їхати.
Фермерство за 15 км від російського кордону
Власник ФГ «Свєтлова» Вадим Свєтлов із Сумщини обробляє землю за 15 км від російського кордону. Фермер розповів, що працювати важко, однак він і працівники господарства шукають шляхи та роблять усе можливе, щоб не зупиняти виробництво.
«Ми вирішили реалізувати пшеницю врожаю-2023 у вересні з місця, оскільки ціна на неї почала знижуватися, до того ж потрібні були гроші. Зрозуміло, що можна продати зерно і опинитися в мінусі. Звичайно, це збитки (у нас вийшло мінус 1 тис. грн від собівартості на тонні пшениці), але чекати кращої ціни може бути ризиковано. Нині середня ціна на фуражну пшеницю зросла залежно від регіону і становить на Сумщині в середньому 4,5 тис. грн/т. Ми продали зерно на 500 грн дешевше, але тоді потребували коштів», — розповідає Вадим Свєтлов.
Для вивозу зерна підприємство наймає перевізників, але оскільки територіально воно знаходиться біля кордону з росією, то буває, що місцеві перевізники просто не хочуть їхати або пропонують ціни, вищі за ринкові. При цьому з інших областей можна знайти перевізника за нижчою ціною.
«Нам вдалося знайти перевізника з Миколаєва за хорошу ціну, до нас приїхало 20 машин, які забрали зерно і повезли до порту. Ціна на перевезення автотранспортом зменшилася на 30% порівняно з 2022 роком. Якщо тоді перевезти збіжжя до порту від нас коштувало приблизно 4 тис. грн, то сьогодні — 2,5 тис. грн, тобто на 1,5 тис. грн/т знизилася ціна», — розповідає фермер.
Експортувати можливо від 500 т зерна (1 лот)
Вадим Свєтлов додає, що аграріям вигідний експорт, якщо потрібно оптимізувати податки та отримати валюту на рахунок. Загалом усе залежить від обсягу продукції, яку потрібно реалізувати. Він зазначає, що сенс експортувати є, якщо ти маєш більше 500 т урожаю, якщо ж менше — то навіть експортні контракти неможливо знайти.
Вадим Свєтлов, власник ФГ «Свєтлова»
Ми плануємо продажі врожаю поетапно, виходячи з логічного рішення. До реалізації продукції потрібно дійти. З одного боку, варто купити все, що потрібно для ведення господарства (добрива, ЗЗР, пальне тощо), по-друге — налаштувати ефективне виробництво, щоб отримати хороший урожай за оптимальних витрат, а по-третє — потрібно знайти шляхи реалізації продукції. Економічна ефективність агропідприємства суттєво залежить від логістики, тому потрібно шукати варіанти.
Зазвичай аграрію з місця вигідніше продавати, оскільки можна отримати гроші одразу. Також трапляється, що можна отримати найвигіднішу пропозицію за тарифами перевезення автомобілями чи залізницею на момент продажу, потрібно лише шукати варіанти.
Минулого року господарство вивозило залізницею зерно на елеватор, знайшли вигідний варіант. Компанія-партнер, яка має власні вагони, купувала на експорт продукцію, і вони з елеватора забирали збіжжя за низьким тарифом.
Під урожай 2024 року половину площ у ФГ «Свєтлова» планують засіяти соєю, 25% займе соняшник, 25% — зернові, щоправда, ще не визначились, які саме.
Логістика залізницею зросла вдвічі, тому змушені переходити на автотранспорт
Земляк Вадима Свєтлова, директор та співвласник фермерського господарства Сергій Карпенко, також працює на Сумщині за 10 км від російського кордону. Фермер повідомив, що функціонувати дуже важко за нинішніх умов. Хотів би возити зерна більше й частіше, але ціни на логістику надто високі, особливо на перевезення залізницею.
«Ми ще у серпні 2023 року вивезли на найближчий елеватор ріпак і продали його зернотрейдеру. Трохи реалізували пшениці місцевим переробникам зерна, а потім взялися за кукурудзу і досі її продаємо», — розповідає Сергій Карпенко.
Експортують продукцію переважно автотранспортом, наприклад, кукурудзу возили до Італії найманими вантажівками. Також возять зернові в Ізмаїл і продають за валютними контрактами з вагону. Пшеницю відправляють на експорт і частково продають для переробки на внутрішній ринок. Сою та соняшник реалізують тільки в Україні.
Сергій Карпенко, керівник фермерського гоподарства
Загалом логістика з нашого регіону дуже дорога. Тому ми намагаємося шукати найвигідніші варіанти. Середня ціна на перевезення врожаю з нашого регіону становить до 2 тис. грн/т. До портів, наприклад, від нас приблизно 1100 км (до Ізмаїла), до Чопа така ж сама відстань, до Одеси ближче — понад 900 км. Раніше ми завозили зерно на найближчий елеватор вагонами. Зернотрейдери купували там урожай на місці, зараз ми частково так і робимо, але… До листопада 2023 року ціна на перевезення залізницею із Сумщини до Одеси становила приблизно 1,5 тис. грн/т, а з кінця листопада різко злетіла до майже 1,9 тис. грн/т. «Укрзалізниця» підняла тариф більш ніж на 12 $/т, і він не знижується. Тому ми перейшли частково на автотранспорт.
Аграрій не розуміє, чому перевезення залізницею такі захмарні, й чому порівняно з довоєнним періодом тариф на перевезення потягами збільшився вдвічі. Адже до повномасштабного вторгнення вартість логістики була 900 грн/т до портів, сьогодні ж — 1,8 тис. грн/т і більше. Але при цьому ціна на зерно в світі знизилася, і на Сумщину приїжджає найдорожче пальне, добрива — хоч із заходу, хоч із півдня…
Господарство працює задля омріяної всіма Перемоги і працюватиме й надалі, говорить Сергій Карпенко. Єдине — просить, аби на них звернули увагу та дали можливість вивозити продукцію за оптимальними цінами. Підприємство хоче бути прибутковим, а не працювати на межі збитковості.
Для аграріїв Сумщини експортно орієнтованою залишається кукурудза
Фермери Сумщини продають урожай здебільшого через нагальну потребу в грошах. Наприклад, Сергій Карпенко змушений був реалізувати зразу весь ріпак, але інші культури намагається зберігати та продає за необхідності. Хоча зізнається, що дуже важко чекати якоїсь ціни, спрогнозувати ситуацію нереально.
«Мені складно сказати, що саме вигідно вивозити, а що ні, одне відомо — експортно орієнтованою культурою залишається кукурудза», — додає фермер.
Незважаючи на складну і дорогу логістику, у господарстві вже складають плани на посівну-2024. За результатами минулого року прибутковими видалися ріпак і соя. Тому ріпак озимий висіяли під урожай 2024 року, також невелику площу засіяли озимою пшеницею. Цьогоріч планують зменшити посіви кукурудзи, але збільшити під соєю. Також будуть культивувати соняшник і гречку.
Стратегія без експорту: фермер з Вінниччини збуває зерно трейдерам
У керівника ФГ «Флора А.А.» Андрія Капріци ситуація з перевезеннями така: він возить зерно найманими вантажівками всередині країни. На експорт збіжжя не відправляє і найближчим часом не планує — говорить, що немає у господарства такої стратегії. Весь урожай минулого року продовжують реалізовувати і тепер.
Андрій Капріца, керівник ФГ «Флора А.А.»
Ми продаємо зерно трейдерам, які нам пропонують свої ексклюзивні ціни завдяки нашій давній співпраці, і ціни нас задовольняють, наскільки це можливо сьогодні. До портів урожай ми не возимо, адже не маємо свого власного транспорту. Колись я думав, що утримувати свій автопарк — безглуздо, але наразі переконався в тому, що думка була помилковою, але хто не помиляється.
Він розповідає, що на Вінниччині ціни на перевезення зерна автомобілями різні: перевізник за 30 км відстані може взяти 200 грн/т, а відвезти в Рені, наприклад, буде коштувати 1,4 тис. грн/т. Залізницею ФГ «Флора А.А.» збіжжя не возить, оскільки не має таких обсягів, щоб займати вагони, крім того, ціни на перевезення не влаштовують.
Пшениця — біль для аграріїв, але відмовитися від неї не можуть
«Цього року ми продаємо кукурудзу переробникам, які дають непоганий дисконт до ціни, і для мене кукурудза стає рентабельною культурою. Пшениця — це наш біль… Цьогоріч вона у нас вийшла в нуль навіть з урожайністю 7,5 т/га і з нашими затратами на її вирощування, які не є високими порівняно з іншими господарствами. До того ж пшениця у нас була четвертого класу, і ціна на неї низька. Ми продали зерно раніше, залишилося небагато. Також вирощуємо соняшник, ріпак та буряк цукровий, тому ставка йде здебільшого на ці культури, а також на кукурудзу», — розповідає Андрій Капріца.
За його словами, возити вигідно ті культури, тонна яких коштує більше середньозваженої ціни. Це може бути соя, соняшник, ріпак.
Аграрій продає врожай тоді, коли потрібні гроші, адже наразі спрогнозувати підвищення ціни на ту чи іншу культуру практично нереально. Вважає, що зробив правильно, коли продав увесь ріпак по 15 тис. грн/т фактично з-під комбайна, оскільки пізніше ціна на нього суттєво обвалилася. Водночас господарство не продало жодного кілограма соняшнику та кукурудзи, адже підняття цін, яке відбулося наприкінці 2023 року, дало змогу заробити.
«Соняшник ми змогли реалізувати по 14,5 тис. грн/т, кукурудзу — по 5,6 тис. грн/т. Ми також правильно зробили, коли продали увесь цукор: його ціна становила 26 грн/кг, а сьогодні — 21 грн/кг. Тобто рішення нами були в цілому передбачені, наскільки це можливо, а загалом спрогнозувати динаміку цін дуже складно», — зазначає Андрій Капріца.
В сезоні 2024 року аграрій не планує змінювати глобально сівозміну: «Дещо зменшили посіви кукурудзи, збільшили площі під пшеницю, оскільки керуємося насамперед агрономічними підходами, а не лише економічними, і плануємо сівозміну якісно. Тому відмовитися від зернових, навіть якщо вони неприбуткові, ми не можемо і вважаємо, що це неправильно. Всі інші культури будемо сіяти без змін (ріпак, соя, соняшник, буряк цукровий)».
Куди і за якими тарифами їде українське збіжжя
За даними експертів з логістики, станом на січень в Україні агроекспорт автотранспортом залишається на низькому рівні. У брокерській компанії Spike Brokers відзначають, що на 15 січня було експортовано автотранспортом 92 тис. т сільськогосподарської продукції порівняно з груднем, коли везли 193 тис. т, а у листопаді — 251 тис. т. Пропускна здатність на кордонах залишається низькою через погодні умови та перекриття доріг європейськими перевізниками для українських вантажів. Ставки фрахту автотранспорту в середньому зросли до 10% за всіма напрямками.
За словами партнера Spike Brokers Вікторії Жилки, темпи експорту залізничним транспортом через західні кордони України поступово відновлюються після новорічних свят. Хоча станом на 15 січня місячний експорт залізницею склав 255 тис. т — це майже вдвічі менше, ніж аналогічний показник у грудні на ту ж дату. При цьому середньодобова норма здачі агропродукції залізничним транспортом через кордони зросла на 30 вагонів на добу порівняно з минулим тижнем і складала в середньому за місяць 400 вагонів на добу. Варто відзначити позитивну динаміку з поступовим зменшенням українських вагонів, які переходять кордон у напрямку Європи, та збільшенням європейських потягів, які завантажуються та оформлюються на території України.
Вікторія Жилка, партнер Spike Brokers
Зміна кон’юнктури на товарному ринку, де відновився тренд до зниження цін, почала впливати на торгову та логістичну активність в Україні. Ставки фрахту внутрішнього залізничного перевезення в Україні продовжують знижуватися через зменшення попиту на перевезення та достатню пропозицію вагонів для перевезення.
Вона додає, що темпи експорту водним транспортом у січні поступово набирають обертів та зростають. Станом на 15 січня місячний експорт склав 2,3 млн т продукції. Через порти Дунаю було відвантажено 477 тис. т, а через порти Великої Одеси — 1,7 млн т. Ставки фрахту знизилися на великовантажні судна в напрямку Китаю до $5. Водночас ставки на судна класу «хенді» та «костер» залишаються стабільними порівняно з початком січня.
Вікторія Полевик, AgroPortal.ua
