Ольга Трофімцева: Україна потрібна Європейському Союзу не менше, ніж ЄС Україні

Які теми зараз основні?

Ольга Трофімцева: Тема номер один — Спільна аграрна політика, зокрема, яким чином нам побудувати необхідну інфраструктуру. Я не говорю про інфраструктуру в сенсі залізничну, чи загалом транспортну, а про інфраструктуру політичних та виконавчих інституцій, які нам необхідні для того, щоб ми могли стати частиною Європейського Союзу і брати участь в реалізації САП. Мова йде про функціонування Виплатної агенції та інші інструменти і механізми, які діють в ЄС і які нам потрібно в Україні імплементувати.

Друга тема — конкурентоспроможність українського агросектору. З одного боку, яким чином буде впливати на конкурентоспроможність українського агросектору наш вступ до ЄС, а з іншого — яким чином наш вступ вплине на внутрішні ринки ЄС.

Третє тема, над якою активно працює APD Ukraine, включає окремі аспекти взаємодії з ринком ЄС.  Скажімо, дивимося зараз на біоетанол і біопаливо — прикладні кейси, щоб порахувати, подивитись, що з цим ринком, чи може країна, дійсно, щось запропонувати Європейському Союзу, чи є там попит, як взагалі діє торгова політика, регуляторна рамка, яка зараз існує, як вона впливає на те, що ми можемо запропонувати, що треба покращити і т. п. Або ж питання регуляції засобів захисту рослин. Це чутлива тема як для України, так і для Європейського Союзу. Втім її не можна ігнорувати і ми з цим працюємо також.

Ви зазначили, що перша складова проєкту лежить у політичній площині, які тоді інші?

Ольга Трофімцева: Друга складова нашого проєкту — це саме розвиток сільських територій і все, що з цим пов'язано. Мова знову ж таки йде про створення інституційних елементів, загалом, яким чином підтримувати розвиток сільських територій так, щоб там розвивалося крафтове мале виробництво, або несільськогосподарські види діяльності, тощо.

Наведіть приклад роботи в цьому напрямку?

Ольга Трофімцева: Проєкт надав експертну підтримку Міністерству в питанні розбудови інфраструктури САП (а саме щодо такого специфічного питання як створення та функціонування Managing Authority). Зі звітом та рекомендаціями експертів проєкту можна ознайомитись на сайті. Також експери проекту провели оцінку з точки зору євроінтеграційних процесів та практик розробки такого роду документів проект національної програми для реалізації стратегії 2030, підготовлену Міністерством. Наші рекомендації ми також передали Міністерству.

Наше видання мало не один проєкт для підтримки розвитку сільських територій, нині, після повномасштабного вторгнення в регіонах, помітили, що ці питання відходять на інший план, у пріоритеті більш нагальні безпекові рішення. Як зі свого боку ви стимулюєте до розвитку сільські території?

Ольга Трофімцева: Так, процеси пригальмовуються. Втім, об’єктивно, ми зараз знаходимося у точці виживання і наш процес вступу до ЄС є невід'ємною частиною стратегії цього виживання, тому що насамперед це цивілізаційний вибір, який, вважаю, немає альтернативи для нас з точки зору економічної, політичної, геополітичної та будь-якої іншої діяльності.

З іншого боку, сільський розвиток є невід’ємною частиною САП ЄС, а отже для України, як країни-кандидата, вивчення та запровадження європейських практик підтримки розвитку сільських територій, стимулювання розвитку підприємництва на селі, розробка стратегічних документів для розвитку громад та територій, запровадження підходів з підтримки місцевої ініціативи (місцевих груп дії) та наближення програм підтримки сільського розвитку до існуючих в ЄС — логічний напрямок розвитку. Сільський розвиток – це якраз одна зі сфер, де для України практики і підходи ЄС дуже бажані до заровадження.

Тож, якщо ми говоримо про громади, ті, хто хочуть, ті, хто розуміють важливість цього стратегічного бачення, вони дуже активно працюють. Тут є і прагматична складова, адже, чим ближче ми будемо наближатись до Європейського Союзу, або навіть, от стаємо ми членами Європейського Союзу, на якомусь етапі будуть виділені певні кошти, в тому числі для сільських територій, для наших громад, але для їхнього отримання теж потрібно бути готовими, щоб використати з толком, на користь своїй громаді. І це буде виклик.

Які настрої у європейців щодо України в євроспільноті?

Ольга Трофімцева: Німеччина, наприклад, одна з країн, яка дуже сильно рухає українські питання. В  особі ФРН ми маємо дуже крутого партнера, на підтримку якого можемо розраховувати.

А Польща, як вона? Більше за, чи все ж таки проти?

Ольга Трофімцева: Я обережно ставлюся до узагальнень , оскільки в Польщі є прибічники нашого вступу до ЄС і абсолютно прагматичні представники агросектору. Втім політичний мейнстрим зараз складний, однак, це не означає, що через якийсь час ця ситуація не зміниться.

Європейці починають розуміти важливість України в ЄС, що немає всіх тих жахів, які малюються щодо негативного впливу. Важливо знаходити таких союзників, з якими потрібно спілкуватись, і, відповідно, в партнерстві  розширювати нам можливість доносити потрібну інформацію, боротися з міфами. І це в тому числі ми робити на своєму рівні в APD Ukraine.

2032 рік — це реальні терміни вступу України в Євросоюз?

Ольга Трофімцева: Я завжди була єврооптимісткою, залишаюсь нею, тому вважаю, що так, це цілком можливо, абсолютно реалістично. Незважаючи на різні політичні течії в країнах ЄС, все більше є прагматичного розуміння, що Україна потрібна Європейському Союзу не менше, ніж Європейський Союз Україні .

Я намагалась доносити цю думку завжди: подивіться, якщо ви берете Україну до складу Європейського Союзу, наскільки сильнішими ви стаєте з точки зору вашої економічної сили, геоекономічної сили в світі, і наскільки ви посилюєте свої позиції з точки зору продовольчої безпеки.

Які домашні завдання вже «підгорають», що має терміново робити Україна?

Ольга Трофімцева: Ми про це частково говорили, це побудова інфраструктури, яка необхідна для того, щоб імплементувати САП. Україна насправді багато чого вже зробила і лишається питання, чим також опікується наш проєкт, а чи імплементується виробниками на практиці те, що закріплено у законодавстві, відповідних  підзаконних актах. І це важлива складова домашнього завдання, донести кожному виробнику, щоб у них було розуміння для чого зміни, до чого їм готуватися, які вони отримують переваги від цього, щоб вони вже впроваджували стандарти, які необхідні будуть при вступі в ЄС.

Як приклад, ми з делегацією виробників відвідали Німеччину для безпосередньо спілкування з місцевими фермерами, які розповідали і показували, як це все працює, як вони адаптуються, що є хорошого там, що є поганого, на що звернути увагу. І це, до речі, третя складова нашого проєкту — сприяти економічно-торговій співпраці між безпосередньо акторами секторів, агровиробниками, секторальними об’єднаннями і організаціями.

Не вперше переконуюсь в тому, що такий прямий діалог сильно сприяє зняти певні шори, розвіяти негативні міфи, подивитися на євроінтеграцію де-факто.

Якщо підсумувати, агропродовольчий сектор лише з початку року зазнав значних трансформацій як реакція на виклики, що стоять перед ним, куди АПК рухатиметься далі і як?

Ольга Трофімцева: Аграрії працюють, хтось змінює структуру посівів, але все одно сіє і це дає позитивну надію. Агропродовольчий сектор за 35 років незалежності пройшов шалену еволюцію. Скептики кажуть, нема особливо чим пишатись, я не погоджуюся абсолютно. Є чим пишатись. Лише за останній довоєнний рік, агросектор являв собою серйозну, ефективну машину у галузі економіки. Він давав великі валютні надходження, рухав багато чого з точки зору ефективності та технологічності. Це драйвовий сектор. Імплементація європейських підходів багато в чому також буде корисною для наших аграріїв.

Наша країна знаходиться в процесі трансформації та перебудови і не треба лізти в поминальну яму. Хоч війна і стала черговим примусовим та серйозним фактором, який змушує сектор змінюватися, але сектор знаходить в собі сили до стійкості, а часто і до ефективних змін. Навіть дрібний виробник зважає на  баланс між ефективністю, рентабельністю, прибутковістю, вони стали гнучкими. Війна посилила необхідність змінюватися.

Не виключено, що зміниться структура виробництва, структура виробників, логістичних шляхів, співвідношення виробництва сировини та переробки. Однак, це знову ж таки, може стати  черговим етапом еволюції, про який будуть писати в книжках економісти та історики.

Дякую за розмову.

Алла Стрижеус, AgroPortal.ua