З лідерів у аутсайдери. Які перспективи українського ринку бобових

Тоді на світовій мапі Україна стояла поряд із гороховими лідерами — Канадою, росією, Китаєм, Індією, Австралією, Казахстаном. 

«До прикладу, виробництво цієї культури в Канаді за 2022 рік становило 3,4 млн т, у росії — 3,6 млн т. Остання збільшила свій позаминулорічний показник за рахунок загарбницьких дій — окупації українських територій. Йдеться про ті ж Запоріжжя, Донеччину, Херсонщину», — пояснює президент асоціації.

Так, якщо у 2021 році в Запорізькій області було зібрано 63,5 тис. т гороху, то у 2022-му цей показник був нульовим. Це стосується і Херсонщини та Донеччини, де в довоєнний рік було зібрано 16,9 тис. т і 22,4 тис. т відповідно, а в 2022-му — був 0. Значно зменшилося виробництво гороху через бойові дії на Миколаївщині: замість 22,4 тис. т, як це було у 2021-му, там зібрали 14,9 тис. т. Подібна історія з Харківщиною: урожай цієї культури там зменшився на 9 тис. т — до 10,9 тис. т.

Переробні потужності скоротилися наполовину. Розбиті чи пошкоджені підприємства на Харківщині, Чернігівщині загалом забезпечували 40% всього обсягу переробки. Деякі підприємства зазнали значних збитків у той час, коли були обстріли чи брак електроенергії, і їм доводилося простоювати.

«Зараз ситуація стабілізувалася, і сподіваємося, що Україна отримає гарний врожай, що сприятиме збільшенню переробки», — має надію Антоніна Скляренко.

Але зменшилися не лише обсяги виробництва та переробки, але й споживання бобових. Щорічна потреба внутрішнього ринку була приблизно на рівні 70 тис. т гороху, нуту та сочевиці — переважно 3-5 тис. т.

Після повномасштабного вторгнення внутрішнє споживання впало приблизно на 25-30%, оскільки виїхали і українці, й іноземці зі східних країн, які споживали багато бобових.

За даними асоціації, у 2022 році експорт усіх бобових склав 210 тис. т. Ціни були досить привабливими: горох на рівні 10-13 тис. грн/т, сочевиця — 20-25 тис. грн/т, залежно від регіону ціна на нут досягала і 33 тис. грн/т.

До 2019 року основним імпортером українського гороху була Індія. Вона імпортувала в різні роки від 385 тис. т до 149 тис. т. Однак після 2019-го Індія через низькі внутрішні ціни на зернобобові культури встановила низку обмежувальних дій, і станом на 2022 рік вийшла на повне самозабезпечення цією культурою відповідно до власних потреб у 1 млн т.

Тож постала гостра потреба у нових ринках. Наразі завершується робота з урегулювання доступу українського гороху до Китаю.

«Наша асоціація працює над відкриттям китайського ринку для українського гороху з 2019 року. Раніше основним покупцем цієї бобової культури була Індія, яка імпортувала з України до 385 тис. т гороху на рік. Однак з 2019-го Індія обмежила доступ імпортних бобових і у 2022 році остаточно закрила внутрішній ринок. Тож потрібно було знаходити нові напрямки, з яких найперспективнішим був китайський, і наша асоціація одразу долучилася до співпраці з Мінагрополітики, Посольством України в КНР та Держпродспоживслужбою», — зазначає Антоніна Скляренко.

Асоціація також працює над просуванням до КНР української квасолі.

Суттєвими споживачами українських бобів є також Туреччина, Пакистан і ОАЕ. 

«Ці країни були і є найважливішими напрямками для експорту. Також до них долучилися європейські країни — через нульове мито їм цікаво купувати продукцію з України, оскільки дуже багато людей зі східних країн емігрують до Європи», — додає експертка.

Незважаючи на скорочення посівних площ, прогнозований урожай бобових — більше 300 тис. т. 

«Дай Боже, буде, що експортувати. Звичайно, на нашому шляху є перепони — це обмеження та черги на кордонах з нашими сусідами. Але є попит — і це є найголовніше», — наголошує Антоніна Скляренко.

Для сільгоспвиробників бобові є також важливими у дотриманні ефективної сівозміни. 

Керівник підприємства СТОВ «Перемога» (Київська область, Фастівський район) Микола Малієнко розповідає, що поточний сезон був не надто вдалим для виробників бобових культур.

Господарство вирощує бобові на насіння, зокрема горох та сою. Під горох виділили поле в межах 200 га, так само, як і минулого року. «Вирощуємо жовтий горох. Ринок постійно змінюється: інколи зелений краще йде, іноді — жовтий. Клієнти є, але вони хочуть купити горох за безцінь», — коментує Микола Малієнко. 

Крім того, суттєва частина покупців відмовилася від купівлі через брак коштів, також деякі з постійних клієнтів СТОВ «Перемога» потрапили в окупацію. Адже основні споживачі насіння гороху знаходяться на півдні, на території Запорізької області.

Сільгоспвиробник додає, що торік були одні з найгірших умов для реалізації гороху. На підприємстві залишилося 250 т перехідних запасів насіння. Вдалося продати лише близько 200 т. 

«Основна проблема — це збереження бобів. Ось підійде урожай цього року, і постане питання: де його зберігати? Горох загалом достигає на початку липня. Цього року через затяжну весну це буде трохи пізніше — очікуємо врожай у другій-третій декаді липня. Половину гороху ми посіяли у березні, а решту досівали майже через місяць, у квітні», — розповідає Микола Малієнко.

Він додає, що попри складну ситуацію на ринку, площі посівів під горохом не змінювали, оскільки господарство дотримується сівозміни. 

«У нашій сівозміні понад десять культур. Одна культура може спрацювати дуже добре, наприклад, цього сезону це була гречка. На цю культуру був великий попит, і вона забезпечила суттєві прибутки. Горох цього року не дуже добре йде, але все одно, зважаючи, що частину вдалося продати як насіння, певна рентабельність була забезпечена. Якщо потрібні дрібні кошти, то частину насіння гороху ми реалізуємо як товарну продукцію», — зазначає Микола Малієнко.

Світлана Цибульська, AgroPortal.ua