Полив зі свердловин та теплиці: які альтернативи мають аграрії Херсонщини після катастрофи

Він додає, що південь також є головним постачальником овочевої групи для України, але, на жаль, з цією категорією продуктів тепер теж буде проблема, тому що зернові можна вирощувати за різними технологіями, а для овочів 100% потрібна вода. 

«Ми констатуємо, що з моменту окупації вже втратили велику частку пропозиції овочів на ринку з боку Херсонщини та Запоріжжя, і після деокупації цих територій повернутися до овочівництва буде дуже складно. Сільгоспвиробники говорять, що якщо не буде побудована ГЕС, звідки можна буде набирати воду, цим видом бізнесу вони займатися не будуть», — говорить Денис Марчук.

На думку голови сільгосппідприємства «СіНа» Валентина Сидоренка, після теракту росії на Каховській ГЕС богарне землеробство — єдиний варіант для аграрних господарств Лівобережжя на Запоріжжі та Херсонщині.

«Якщо відкинути фантазії про масштабне відновлення та реально оцінити стан справ, то варто повертатися до богарного землеробства», — вважає Валентин Сидоренко.

Говорити предметніше про втрати можна буде після відходу великої води, а після оцінки збитків, на думку Дениса Марчука, варто ставити питання про державну підтримку виробників, що знаходяться на вже деокупованих територіях. Він упевнений, що повинна бути підготовлена масштабна державна програма для допомоги агровиробникам, щоб відновити галузь, адже сільське господарство для Херсонщини і Запоріжжя було одним із ключових секторів економіки, який давав змогу збирати податки для наповнення бюджетів громад.

«Ми не говоримо про 100% припинення ведення сільського господарства. Якщо брати полив на Херсонщині, то там він складає до 300 тис. га, а в обробітку там порядку 1 млн га. Але в умовах ведення рослинництва без води про прибутковість дуже складно говорити. Тому ті, хто повернеться і захоче займатися сільським господарством, напевно, збільшуватимуть кількість посівів для того, щоб виходити з того, «що вродить — то вродить». А якщо не вродить, то потрібно думати, яким чином субсидувати і надавати допомогу аграріям, як це робиться в ЄС, де аграрний бізнес розглядається не як бізнес, а як підтримка життєдіяльності населених пунктів і сільських територій. За таких умов сільгоспвиробників дотують», — зазначає Денис Марчук.

На його переконання, таку модель можна використовувати й для українських аграріїв, які втратили виробництво в результаті руйнації Каховської ГЕС.

Як вихід для аграрного бізнесу Денис Марчук називає зміну напрямів діяльності, наприклад, сільгоспвиробникам можна переключитися на побудову тепличних господарств — погодні умови сприятливі, існує державна підтримка цього напряму.

«Також є технологія свердловин, яка дає можливість забезпечити значну кількість полів. Інше питання, що це матиме поодинокий характер, тому що регіон має солону воду. Крім того, виживуть підприємства, які знаходяться внизу біля Дніпра і зможуть поставити насосні станції та качати воду для забезпечення виробництва», — припускає експерт.

Він додає, що однозначно в цьому регіоні не уникнути зміни структури посівів. Зазвичай на півдні вирощувалися олійні культури — соняшник, ріпак, соя, але зараз товаровиробники шукатимуть можливості сівозміни та використання міжнародних технологій, щоб займатися бізнесом у посушливих умовах.

Як вихід — богарне, або сухе землеробство, яке використовують у вододефіцитних районах Афганістану, долині Напа, Каліфорнії. Головний принцип богарні — зменшення витрат води. Для чого використовують як дідівські методи збереження весняної вологи, так і сучасні — «паровий метод», створення трас-борозен або контурну оранку.

Тим часом у Центрі досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки вважають, що все ж таки без іригації та зрошувальних систем на півдні України у сільського господарства немає шансів. 

«У середньо- і довгостроковій перспективі — є. Це відмовлятися від тих норм водокористування, які були, встановлювати точкові системи зрошення, які споживають більше води. Є надія, що в якомусь великому далекому майбутньому ми зможемо дозволити собі встановлювати такі системи на цих землях, і іригація продовжуватиме розвиватися. Але вся наявна інфраструктура станом на сьогоднішній день непридатна для використання», — зазначає аналітик Центру досліджень продовольства та землекористування КШЕ Роман Нейтер.

Людмила Лебідь, AgroPortal.ua