У СТОВ «ЕНОГРАЙ» (ТМ FruitOk), що займається вирощуванням фруктів на Херсонщині, площа саду до війни сягала близько 400 га. На ній вирощували персик, черешню, вишню, сливу, абрикос, яблука та кизил. Через окупацію регіону саме підприємство зазнало суттєвих збитків, які ще й досі фіксують та підраховують, а площа саду, яка нині лишилась в обробітку, скоротилася до 165 га.
Про це AgroPortal.ua розповів керівник підприємства Іван Таужнянський.
«Цього сезону ми вирощуємо все, що було до війни, але не в таких обсягах. Черешня та персик — наші основні культури, будуть також абрикос, слива та яблука. 98% продукції реалізовуємо в Києві, веземо по мережах. Нині основні наші покупці — Novus, METRO, WineTime. До речі, в мережі Novus ми практично стали монополістами з постачання черешні. Зібрали її вже понад 50 т і продовжуємо працювати. Чекаємо на перший врожай персиків через тиждень», — зазначає Іван Таужнянський.
Точну суму збитків керівник підприємства наразі назвати не може, зараз там працюють оцінювачі. Проте, за їхніми попередніми підрахунками, росіяни завдали шкоди на понад 100 млн грн. Окупанти проживали на території підприємства з березня по листопад 2022 року. Навколо були їхні позиції та вогневі точки, звідси вони й вели обстріли Миколаєва.
Пошкоджено дуже багато площ садів військовою гусеничною технікою, але більшість дерев усе ж таки постраждала від того, що не було відповідного догляду — обробки, обрізання, поливу, удобрення. Багато погоріло від «прильотів», словом, не пережили вони окупації. Пошкоджено холодильне обладнання, через «прильоти» в дах пошкоджено більшість камер.
На підприємстві до війни звели будівлю сортувальної ділянки та ввели її в експлуатацію. На сезон черешні 2022 року планували поставити лінію Rainer від італійського бренду UNITEC для сортування черешні — єдину у світі, що оснащена найсучаснішими системами Cherry Vizion 3.0, та UNIO Cherry для класифікації ягід черешні за зовнішніми і внутрішніми показниками якості. Це абсолютно точне визначення якості продукції, але через повномасштабне вторгнення обладнання не встановили. Лінія була вже придбана та завезена в Україну та наразі очікує на встановлення. «Щойно тут відбудуємо те, що зруйновано, маємо надію, що наступного року вже будемо працювати з лінією. Це значно збільшить кількісні та якісні показники черешні», — ділиться планами підприємець.
У СТОВ «ЕНОГРАЙ» потроху починають відновлювати техніку. З 16-ти камер охолодженого зберігання продукції зараз вже працюють 2, що дає змогу зберігати свіжозібрані ягоди. Загалом російські військові за час перебування на території підприємства встигли повирізати багато електропроводки, мідних труб, пошкодили офісні приміщення, холодильне обладнання, сільськогосподарську техніку. Оргтехніка, меблі взагалі були вивезені, холодильники, мікрохвильовки, кондиціонери були зняті, документація втрачена практично вся.
11 листопада, як тільки звільнили правий берег Херсонської області, працівники відразу вирушили на підприємство, почали все фіксувати й побачили, що, в принципі, можливо щось і відновити.
Іван Таужнянський розповідає, що було багато проблем із розмінуванням, але в цьому питанні дуже допомогли військові.
«Всі сади, поля ми проходили разом із ними. Де проходили самі й щось знаходили, то відразу повідомляли їм. Вони приїздили і забирали «знахідки», або, якщо це було неможливо зробити, то підривали зразу на місці. Протягом усієї зими ми відновлювали наші землі, щоб можна було зайти навесні й почати обробляти якусь невелику частину саду», — продовжує він.
З березня підприємство розпочало потроху працювати, обрізали сад, відновили його полив та обробку. Почали набирати людей на роботу. До війни разом із сезонними тут нараховувалося понад 200 працівників, але в нинішніх умовах з кадрами дуже велика проблема.
Люди не дуже поспішають йти працювати до нас, та й це зрозуміло: територія, на якій розташовуються наші сади, небезпечна. Ми кожен день бачимо контрбатарейну боротьбу, над садами пролітають артилерійські снаряди. Раніше ми наймали на збір урожаю людей з різних регіонів України, але наразі це неможливо зробити. Гуртожиток, який був у сусідньому селі, повністю зруйнований, а там раніше проживали наші працівники. Втім, із місцевих жителів, які в нас працювали до війни, нам вдалося залучити на сьогоднішній день 70-80 осіб на збирання врожаю.
За словами підприємця, ціна на черешню останнім часом почала падати через активний сезон, Київ нею просто завалений. Раніше ціна за кг ягоди складала 250 грн, а зараз опустилась до 50 грн.
«Ми маємо й оптимістичні прогнози. Основні сорти черешні, які переважають на вітчизняному ринку, — радянської селекції, тобто вони вже практично закінчуються, а в нас багато італійських, європейських сортів, яких більше ніде немає в Україні. Вони більш пізні, тож ми плануємо продавати черешню до кінця липня і маємо надію, що ціна підніметься», — продовжує він.
Серед найближчих планів у СТОВ «ЕНОГРАЙ» — якомога якісніше зібрати урожай, адже через постійні бойові дії, які ведуться навколо садів, часом немає змоги туди вийти, тож ягода так і лишається на деревах. Часом збирати херсонську черешню стає настільки ризиковано, що ціна не виправдовує себе. Сили працювати далі й відновлюватися дають люди, які надихають своєю стійкістю. Вони пережили окупацію і зараз усі разом намагаються працювати, йти далі, часом навіть ризикуючи своїм життям.
«Ми всі розуміємо, що знаходимось на «нулі», що тут небезпечно, але потрібно працювати і відновлюватись. Зараз зберемо урожай, почнемо відновлювати будівлі, холодильники, лінії сортування. Втрачені дерева викорчуємо, будемо розсаджувати нові сади, тим більше, що ми цього року привезли з Іспанії більше 50 тис. саджанців персика, там 64 різних сорти. Це наш питомник, який буде восени висаджуватися, таких в Україні немає взагалі, це ексклюзивні сорти», — ділиться планами Іван Таужнянський.
Підприємство мало отримати й висадити саджанці з Іспанії ще весною 2022 року, але оскільки почалася війна, іспанці пішли назустріч і притримали їх у себе ще на рік.
Тож у «ЕНОГРАЙ» налаштовані рішуче — розвиватися, попри те, що йде війна, рухатися вперед й наближати перемогу. А ще тут чекають, коли звільнять і лівобережжя, щоб можна було спокійно працювати і жити в мирі.
Тетяна Ярмоленко, AgroPortal.ua