Ми маємо опалювати теплиці незалежно від того, росте в них щось чи ні, аби раптовий сніг не зруйнував усю конструкцію. У теплицях блочного типу снігу просто нікуди діватися, тож вихід один — його розтопити. Це особливість тепличного бізнесу в наших широтах порівняно з південнішими регіонами світу.
Овочева фабрика під склом. Як працює підприємство, яке постачає розсаду для господарств усієї України
28 квітня 2023, 05:55 6500
Небагатьом бізнесам пощастило продовжити роботу під час війни. І ще менше тих, кому вдалося зберегти довоєнні обороти і динаміку продажів. На Кременчуцькій овочевій фабриці нині сезон у розпалі, робота кипить. Тут активно вирощують розсаду для закритого і відкритого ґрунту, відвантажують у супермаркети товарні огірки й салати та чекають на дозрівання тепличних томатів.
За період війни ворожі обстріли сусідніх підприємств додали Кременчуцькій овочевій фабриці чимало клопоту: ударні хвилі буквально виносили скло, тож у деяких корпусах робили його масову заміну. Були порушені ланцюжки постачань і збуту, довелося шукати нових клієнтів, звикати до роботи в умовах світломаскування і постійного стресу. Але щоденна праця робить свою справу. І нині, коли заходиш у доглянуту теплицю на гідропоніці, де тебе зустрічає ліс із 3-метрових огірків і томатів з фотогенічними плодами, одразу забуваєш про війну і хочеться говорити лише про ринки й аграрні технології — так, як ми до цього звикли в мирні часи.
Директор Кременчуцької овочевої фабрики Сергій Шевченко працює тут із 2008 року, хоча сам харків’янин, а за освітою — інженер-механік авіаційних двигунів. У його робочому кабінеті незвичний для аграрія (та ще й СЕО!) антураж: стоять штабелями фірмові магнітоли, на столі розкладений ручний інструмент, викрутки, багато дрібних деталей та елементів, які звести докупи може лише вміла інженерна рука. Сергій Олександрович пояснює: магнітоли — то давнє хобі, а нині він працює над доробкою акумуляторів, які будуть живити візки-платформи для тепличного комплексу. Але це — у вільний від роботи час, адже її в тепличному комплексі загальною площею 7 га, з яких 6 га — діючі теплиці, більш ніж вистачає.
Сергію Олександровичу, які зміни відбулися в роботі комплексу за рік війни? Чи змінилися площі вирощування основних культур?
Сергій Шевченко: У цілому ми господарюємо на 6 га скляних теплиць, із яких 1 га обладнаний для вирощування розсади. Стандартно вирощуємо дві основні культури — томати й огірки. Площі під ними не змінилися, огірків майже 2 га, томатів — 3 га. Однак висів томатів і огірків поточного сезону в нас змістився приблизно на місяць. Якщо традиційно ми висіваємо їх наприкінці листопада, то цього сезону — в січні. Пов’язано це було з багатьма факторами. По-перше, із подорожчанням енергоресурсів і частими вимкненнями електроенергії восени та взимку через ворожі атаки, а по-друге — із потребою світломаскування. З цієї ж причини ми відмовилися в поточному сезоні від вирощування огірків у світлокультурі, тобто на штучному доосвітленні.
Салатна продукція Кременчуцької овочевої фабрики
До повномасштабного вторгнення ви активно вирощували салати. Нині виробники жаліються, що попит на них зменшився. Які тенденції спостерігаєте ви?
Сергій Шевченко: Ми теж констатуємо зменшення попиту. Думаю, що тут зіграв роль не лише ціновий фактор, а й те, що значна кількість покупців саме цього виду продукції (жителі великих міст) виїхала за кордон. До початку війни ми щодня постачали свіжі салати у розподільний центр «Фоззі Груп» на Київщині. Нині теж їх вирощуємо, але в менших обсягах.
Ключове питання для роботи тепличного комплексу — енергоресурси. Як воно вирішене у вас?
Сергій Шевченко: На нашій фабриці є власні газова та твердопаливна котельні. Цього року для обігріву працювала в основному твердопаливна, а газова — лише для подачі СО2 рослинам.
Традиційно більшість тепличних комплексів будували в СРСР поблизу підприємств, яким потрібно було утилізувати тепло. Наш комплекс — не виняток. Однак після того, як почалася приватизація, майже ніхто з нових власників теплиць не зміг домовитися з постачальниками «дармових» ресурсів. Ключове питання було в тому, що більшість ТЕЦ та подібних виробництв, при яких зазвичай будували тепличні комплекси, не були готові постачати теплоносій у потрібних обсягах у потрібний час, тобто вони не гарантували забезпечення стабільної роботи теплиці. Тож нові власники мусили вирішувати питання самостійно. У нас його теж вирішили шляхом будівництва котельні.
Крім власне опалення теплиць, у нас є можливість генерації електроенергії з газу, адже маємо когенераційну установку. Це дає нам певну енергонезалежність, тим більше, нині газ трохи подешевшав. Загальний тепловий ККД такої установки сягає 93%.
Задану температуру в теплиці допомагає підтримувати автоматика. Від котельні теплоносій подається по магістральних трубах. Далі встановлена так звана гребінка, яка розподіляє його на кожне тепличне приміщення. Теплоносій подається по труборельсу, також є система бічного опалення в тепличних приміщеннях та система шатрового та підлоткового обігріву, основне призначення якої — балансування температури по висоті й відтавання снігу, який лежить на склі зовні взимку.
Наскільки великим є навантаження на розсадне відділення? Скільки часу на рік воно зайняте?
Сергій Шевченко: У мирні часи воно було зайняте з листопада до початку вересня. Ми вирощуємо розсаду як для тепличних комплексів, так і для відкритого ґрунту. Вирощування розсади для теплиць традиційно починалося в листопаді.
Сезон польової розсади стартував дещо пізніше з надранньої капусти. Наступна за термінами висіву культура для відкритого ґрунту — коренева селера. Її ми традиційно висівали 10-15 лютого. З усіх культур саме коренева селера «жила» в наших теплицях найдовше у стані розсади, адже її насінинка — надзвичайно маленька, тож їй потрібно багато часу, аби сформувати рослину, готову до висаджування в поле. Коренева селера мала неабиякий попит серед овочівників у районі Нової Каховки. Ми вирощували розсаду цієї культури мільйонами штук. На жаль, нині ці території знаходяться під окупацією, там тривають бойові дії. Але ми сподіваємося, що вже наступного сезону наші виробничі потужності знову будуть зайняті цією культурою.
Далі, орієнтуючись на потреби замовників, висівали решту традиційних культур для відкритого ґрунту на розсаду: солодкий перець, томати, баклажани, які партіями вирушали в господарства по всій Україні. Скажімо, розсада томатів зазвичай перебуває у теплиці від посіву до відвантаження замовникам 30-35 днів.
Наприкінці серпня – на початку вересня ми традиційно завершували відвантаження замовникам розсади салатів для осіннього обороту.
Після цього робили перерву для ґрунтовної дезінфекції тепличного обладнання, а вже наприкінці жовтня або на початку листопада знову починали вирощування розсади для теплиць.
Як щодо щепленої розсади?
Сергій Шевченко: У мирні часи ми вирощували щеплену розсаду динь та кавунів для відкритого ґрунту, а також щеплену розсаду томатів для теплиць. Нині від щеплення відмовилися, оскільки це трудомісткий процес, він робиться виключно вручну, а наших працівників на все не вистачає.
Який ринок збуту розсадної продукції?
Сергій Шевченко: Розсаду ми продаємо в межах України, хоча мали досвід експорту в білорусь кілька років тому.
По Україні географія постачань нашої розсади надзвичайно широка: від Закарпаття на заході до Харківської та Донецької областей на сході, від Київської області на півночі до Херсонської та Одеської на півдні.
Кілька років поспіль ми вирощували розсаду для великого скляного тепличного комбінату на Тернопільщині. Проблема в тому, що площі під скляними теплицями в Україні від часів незалежності неухильно зменшувалися. Коли я почав працювати в цій галузі, називали цифру 600 га. А нині під склом, мабуть, не набереться і 200 га (за даними асоціації «Теплиці України», на осінь 2021 року їх налічувалося всього 170 га). Тоді як у Нідерландах площа закритого ґрунту під склом — це кілька тисяч або й десятків тисяч гектарів. Відповідно, запити на розсаду для тепличних комплексів з боку українських замовників теж зменшилися.
Водночас у різні роки спостерігалися сплески попиту на певні види розсади для відкритого ґрунту: то на розсаду білоголової капусти, то кореневої селери, то баклажанів і перцю. В останній воєнний рік маємо ситуативний попит на розсаду томатів.
Куди потрапляє розсада після лінії посіву?
Сергій Шевченко: Спочатку касети з висіяним насінням потрапляють у камеру пророщування. Температуру камери регулюємо залежно від типу розсади: для капусти достатньо +16-18℃, а для деяких кавунів потрібно +28-32℃. Тривалість проростання у кожної рослини теж своя. Після камери пророщування касети потрапляють у розсадне відділення, а далі все залежить від типу замовлення. Якщо розсада призначена для відкритого ґрунту, перед відправкою постачальникам вона проходить загартування на відкритому майданчику.
За якою технологією вирощуєте тепличні томати?
Сергій Шевченко: Томати вирощуємо в подовженому обороті. Зазвичай висіваємо їх наприкінці листопада, а на початку листопада наступного року видаляємо з теплиці. Від посіву до початку плодоношення проходить 100-110 днів.
Індетермінантні рожевоплідні томати дозріють на початку травня
У середньому за подовжений оборот рослини виростають від 7 до 12 м у довжину, хоча окремі екземпляри можуть вирости до 20 м.
Кілька років поспіль висіваємо рожевоплідні томати типу біф, оскільки вони добрі на смак і мають хороший попит серед споживачів. Хімічними препаратами для захисту рослин не користуємося, адже в теплицях для запилення поселяємо джмелів, а «хімія» для них небезпечна. Щоб убезпечитися від шкідників, підселяємо на рослини ентомофагів, зокрема хижого кліща амблісейуса.
Живимо томати «коктейлями» з азотної кислоти та мінеральних добрив. Автоматика контролює час поливу рослин, електропровідність розчину (ЕС) та його кислотність (рН).
Нині в Україні справжній тепличний бум: виробники конструкцій балаганного типу говорять, що їхні потужності заброньовані на кілька місяців наперед. Дехто намагається відновити закинуті ще з радянських часів теплиці під склом. Які мінуси скляних теплиць? Чи варто мати справу зі склом?
Сергій Шевченко: Наш тепличний комплекс — це велике промислове підприємство, тож порівнювати його роботу з невеликими теплицями одноосібників некоректно. Щодо надійності скла — тут є свої нюанси.
Приблизно раз на десять років на Кременчуччині, де ми працюємо, трапляються сильні гради. Останній такий град пройшов тут у 2017 році. Тоді частково постраждали всі корпуси, але одна з ділянок була уражена найбільше — було розбито 70% скляної поверхні. Щоб ви розуміли: 1 га теплиці — це більше 10 тис. м2 скла. У результаті все закінчилося заміною старої конструкції типу «антрацит» на нову «голландську», де зверху встановлене загартоване скло.
Гартоване скло міцніше й витриваліше, але воно дуже боїться удару в торець, навіть легкого. Проблема в тому, що тепличні конструкції дихають, охолоджуються й нагріваються, через перепади температури відбувається звуження і розширення металевих конструкцій. Усі ці процеси можуть призводити до пошкодження скла. Тож однозначного рецепта для тепличної конструкції не існує. Власник чи інвестор має самостійно зважувати ризики і ухвалювати рішення під свою відповідальність.
Утім, можу ще раз констатувати: відколи я почав працювати в тепличному секторі, площі закритого ґрунту в Україні постійно зменшуються. І пов’язано це передусім зі значною вартістю енергоресурсів і завезенням до країни дешевшої імпортної продукції.
До речі, щодо цін на тепличні овочі: цього року вони як ніколи високі. З чим це пов’язано?
Сергій Шевченко: Одна з причин високої ціни на тепличну продукцію — те, що Туреччина, як основна країна-постачальник тепличних огірків і томатів до України, дуже постраждала від землетрусу. Правду кажучи, в Україну турки зазвичай завозили товар низької якості, адже наші споживачі часто орієнтуються на ціну, тож низькоякісна теплична продукція мала попит. Овочі кращої якості Туреччина постачала до країн ЄС.
Інші фактори: здороження енергоносіїв, логістики та всіх імпортних складових вирощування, від насіння до добрив.
Томати в нас дозріють лише в кінці квітня, а от щодо огірків, то ціна на них трималася в березні й першій половині квітня на високому рівні. Та й попит був доволі значним. Думаю, що зменшення попиту і, відповідно, падіння ціни може відбутися після Великодня. Потроху ми вже це спостерігаємо. Тим більше, в країнах ЄС зараз ціни на тепличні огірки нижчі, ніж у нас, тож їх уже потихеньку завозять до України.
Водночас є покупці, які принципово обирають якісні вітчизняні овочі. Для них ми і працюємо.
Юлія Коротич, спеціально для AgroPortal.ua
