Це не зменшення виробництва, це його знищення... Жахливість ситуації в тому, що ми втратили не лише надій цього року, ми втратили і здоров'я тварин. Ми не мали можливості запліднювати — не було рідкого азоту, спермопродукції. Крім того, ослаблені тварини не готові до запліднення, — продовжує фермерка. — Допомоги немає. Відновлення ще попереду, ми на це сподіваємось. Поки що йдемо на дно... Ми не можемо реалізувати навіть бичків — дорога до нас жахлива, великі автівки не пройдуть, мостів немає. Ціна на бичків, яку нам пропонують зараз, близько 35 грн/кг живої ваги. Для порівняння — до війни було 80 грн/кг. Ми вимушені погоджуватись і радіти навіть такій ціні, адже й досі є загроза голодної загибелі поголів'я прямо в приміщеннях ферми. Корів, на жаль, також будемо здавати за безцінь, якщо вдасться домовитись щодо реалізації.
Без світла, кормів та можливості реалізувати молоко: сьогодення ферми на Харківщині
На молочній фермі «Пані Юпітер» до війни було 700 голів ВРХ голштинської породи, з них 350 корів. Дійних було 293, решта — сухостійні. Надой становив близько 7 т на добу. Реалізовували молоко екстра ґатунку на Харківську дитячу молочну кухню та завод «Данон».
Про це AgroPortal.ua розповіла засновниця ферми Наталія Коваль.
«У перший же день війни молоковоз відмовився від завантаження та швидко повернувся додому. Можливо, це було вірне рішення, адже невдовзі дорогу на Харків було перекрито, а трохи пізніше підірвано міст, що пов'язував нас із обласним центром. Але ми на той час були вимушені знищити все молоко, яке було підготовлене до відправки. З того часу молоко не реалізовувалось. Частину роздавали мешканцям на соціальній основі, частина йшла нашим співробітникам для підтримки їхніх родин», — згадує Наталія Коваль.
Це не зменшення виробництва, це його знищення...
Підірвані мости остаточно порушили логістичні зв'язки. З лютого 2022 року й до цього часу власники не мають можливості доставити на ферму сіль, крейду, шроти, вітаміни та ліки для тварин, запчастини для техніки та обладнання. До них не приїжджають бензовози. Електропостачання припинилось у перші дні квітня. Його зараз намагаються поновити — підключили лише 18 жовтня, а наступного дня світло знову пропало.
За словами Наталії Коваль, влітку вони не мали можливості заготовити корми. Не було ані сітки для заготівлі сіна, ані плівки та консервантів для заготівлі силосу, ані дизеля, ані техніки — всі автівки в окрузі було вкрадено. В таких умовах вони виживали на минулорічних запасах силосу та кукурудзи. Це дуже обмежений раціон для лактуючих корів. Тому довелось скоротити період лактації до 2-3 місяців, щоб уникнути маститу. Тож зараз мають близько 100 дійних корів із надоєм 5-6 л на добу.
Маленький молоковоз доїхав до ферми «Пані Юпітер» лише 5 жовтня і забрав 600 л молока.
Близькі до того, щоб випустити тварин «на вільний випас», але ще мають надію вижити
Переїзд ферми з 700 тваринами в інший регіон виглядає нереалістично. Для цього необхідна земля, приміщення, обладнання та фінансування для перевезення.
«Оформлення ветеринарної форми №1 — окремий квест, який я не знаю, як подолати. Військові також контролюють вивіз тварин, і поки немає однозначної інформації, які документи необхідно надавати, і хто їх може оформляти. Ми маємо два корівники, телятник, пологове відділення, доїльну залу, комбікормовий цех, молочну переробку та кондитерський цех. Як це перевезти? І що буде з мешканцями села? Багато хто вижив і зараз виживає завдяки фермі та нашим співробітникам. Я не маю морального права кинути тих, хто нас підтримував увесь 2022 рік. Зараз я не можу мішки з крейдою завезти — не те що обладнання. Вивозити по 10-15 голів нереально», — продовжує Наталія Коваль.
.jpg)
Навіть за умов отримання підтримки на переїзд необхідно вкладати й вкладати гроші. А їх немає.
З початку війни вони сплачують заробітну плату своїм співробітникам, неймовірними шляхами купують дизель. А за час роботи без електрики витратили його дуже багато. Адже без генератора неможливо навіть напоїти корів. Родинні збереження не поповнюються, а дуже швидко тануть, на жаль... Декілька разів Наталія з чоловіком були близько до того, щоб випустити тварин «на вільний випас», але ще мають надію вижити.
Податковий борг, штрафи і повний відсоток за користування кредитом — реалії фермерства
«За період війни ми не мали можливості сплачувати податки, зокрема ПДВ за лютий 2022 року. В нас виник податковий борг. Відповідно до законодавства підприємства, які мають податковий борг, виключаються з програми пільгового кредитування для фермерів 3-5-7%. От нас і виключили. Тепер маємо сплачувати повний відсоток за користування кредитом», — говорить власниця ферми.
Почали реалізовувати молоко на молокозавод. Але навіть на 600 л мають оформити всі документи як сумлінні платники податків (мають і такий статус). Але ж за наявності податкового боргу фермери не зможуть зареєструвати податкову накладну. Тобто їм зараз загрожують штрафи. Пеню, начебто, не нараховують зараз, але й штрафи немає з чого платити.
«Про програму скасування податкового боргу я знаю, з постановою №225 знайома. Заяву подала до 30.09.22 року. Дуже сподіваюсь, що за 20 днів жовтня нам погодять погашення податкового боргу, але поки що в нашому електронному кабінеті платника податків він світиться червоним», — розповідає Наталія Коваль.
Також зазначає, що зараз на фермі ще випікають хліб для мешканців Хотімлі — 80 батонів, виготовляють кисломолочний сир і сметану. Виробляють дану продукцію під час доїння, коли включений дизель-генератор, а це не так багато часу. Вивозити продукти немає можливості, купівельна спроможність у людей низька, тож покупців обмаль.
Тетяна Ярмоленко, AgroPortal.ua
