Експерти зазначають, що для озимої пшениці та ячменю одним із найкращих попередників вважається чорний або зайнятий пар бобовими культурами, багаторічними травами. Добрими попередниками вважаються рання соя, деколи кукурудза на силос. Задовільними — кукурудза з раннім ФАО, соняшник, соя, сорго. Сергій Уваров зазначає, що сьогодні багато аграріїв не дотримуються сівозміни, кількість культур зменшується. Наприклад, у північно-східних та східних регіонах зараз використовують двопільну та трипільну сівозміну. Тому найбільш розповсюдженим попередником є соняшник.
«Озима пшениця висівається в Лісостепу та західних областях, для яких оптимальними строками висіву є 10-25 вересня. Це період, коли середньодобова температура становить 15-17°С. Але на ґрунті з хорошим агрофоном варто зміщати строки посіву, зважаючи на те, що до виходу в зиму пшениця повинна сформувати 3-4 пагони», — розповідає Сергій Уваров.
Експерти зазначають, що аграріями використовуються кілька видів обробітку ґрунту під озимий ячмінь і пшеницю.
Класичний. Після збирання попередника проводиться лущення стерні. Якщо важкий ґрунт, варто провести глибоке розпушування або оранку. Після цього проводиться передпосівна культивація з одночасним коткуванням для збереження вологи.
Якщо попередники горох, гречка, які залишають мало пожнивних решток, то схема обробітку наступна: лущення стерні — глибоке дискування до 15-16 см — передпосівна культивація.
В деяких регіонах проводиться посів за No-till: після збору соняшнику проводиться неглибоке лущення, максимум до 8 см, і одразу посів озимої пшениці або озимого ріпаку. Після кукурудзи взагалі можна не проводити дискування, а провести посів сівалкою з турбодисками.
«З кожним роком для отримання добрих урожаїв озимих краще переходити на мінімальні або на нульові посіви», — радить Віталій Лапчинський.
І щоб пожнивні рештки приносили користь, з ними потрібно вміти працювати. Насамперед їх слід рівномірно розмістити у полі. Для цього відповідним чином потрібно налаштувати подрібнювачі соломи в комбайні.
Експерт звертає увагу, що є господарства, де використовуються не такі високотехнологічні машини, які замість рівномірного розподілення утворюють валок пожнивних решток. Тож для того, щоб перетворити їх на добрива, потрібно більше докласти зусиль і уваги.
«У такому випадку потрібне внесення азотних добрив чи гумінових речовин, які спонукають до роботи мікроорганізми, що містяться в ґрунті. Під час внесення дисковими знаряддями відбувається змішування пожнивних решток з ґрунтом, і мікроорганізми їх переробляють. Щоб рештки почали перегнивати, потрібно внести 8-10 кг азоту на 1 т пожнивних решток. При тому, що співвідношення врожаю і пожнивних решток приблизно 1:1.
Другий варіант — використання спеціальних деструкторів, які пришвидшують процес перегнивання. Вони заробляються в ґрунт дисковим знаряддям», — рекомендує Віталій Лапчинський.