Євген Клопотенко про фермерство, мотивацію інвестувати під час війни та відкриття українцями своєї країни

«У «Сто років тому вперед» я захотів відмовитися від продуктів, що мають іноземне походження, але виявилося, що місцями це неможливо. Бо от начебто часник — український продукт, але взимку на наш ринок завозиться китайський. Це знання зробило мені боляче. Ну якось не ок це, треба виправляти».

Декілька місяців тому ви вперше заговорили про те, що остаточно вирішили зайнятись ще й фермерством. Розкажіть детальніше, як і де має працювати бізнес? 

Євген Клопотенко: Так, я давно хотів бути фермером, але життя склалось так, що займаюсь іншими речами. Мені важко бути прив’язаним до одного місця, тому самостійно реалізувати фермерський бізнес я не зможу. 

Я вже досить багато знаю про агробізнес, побував на різних фермах — як українських так і європейських. На Рівненщині знайшов молоду ферму, називається «Ферма брата», її започаткували двоє братів. І саме на цій фермі я побачив європейські, сучасні підходи. І відразу подумав, що можна з ними кооперуватися. 

До повномасштабного вторгнення у нас із татом була ідея побудувати ферму для вирощування грибів, звідки продукцію постачали б у мої заклади. Я порахував, що бізнес з цього виходив. Але війна відклала ці плани.

Очевидно, що все працює, коли є своє виробництво і відразу збут. Це впливає і на собівартість продукту, і на вартість закупівлі продукції для наших закладів. 

Ви уже почали щось вирощувати на «Фермі брата»? 

Євген Клопотенко: «Ферма брата» має великі теплиці, своє молочне виробництво і землі, де вирощує різні культури, зокрема гречку. 

Одна з моїх цілей — щоб цукровий буряк продавався на поличках українських магазинів. Є партнери, які можуть його вирощувати, я можу забезпечити його продаж і популяризацію. Це ті зміни, які мене цікавлять. 

Ми розпочали з теплиць і вирощуємо там ряд рослин, як приклад — любисток. Хочемо зробити український мікс салатів. Є всім відомі айсберг та ромен, але я в постійному пошуку чогось нового. Якщо взяти любисток, щавель, шпинат тощо — такий мікс я зможу використовувати у своїх ресторанах, далі можна думати і про комерційні продажі. У нас є напрацювання по різних видах грибів, буряків. Це довготривалий проєкт. 

Можливо, ми ще зробимо модель, де люди зможуть вирощувати для себе продукцію на території ферми. 

Йдеться лише про рослинництво, чи тваринництво також у планах? 

Євген Клопотенко: До весни ми заплануємо, скільки потрібно овочів для забезпечення наших закладів, і будемо їх там вирощувати. Це те, з чого починаємо. 

Далі плануємо і тваринницьким напрямом зайнятись. До прикладу, є автентичні українські породи курей, які майже ніхто не вирощує. Так само корови — хочеться вирощувати і відновлювати саме українські породи. Я дуже багато досліджую і хочу це втілити у життя. Але на це все потрібен час. 

До речі, молочна продукція у ресторані «Сто років тому вперед» уже майже повністю з «Ферми брата». 

Ще одна ідея — виростити картоплю взимку. Ось у Перу (це батьківщина картоплі) вирощують її у горах за температури –15°С. Ми це зробимо в Україні. 

Найбільша проблема, яку ми не можемо наразі вирішити, — це цукіні, баклажани, петрушка. Взимку змушені купувати лише імпортні, а цього сезону, думаю, ще й будемо шоковані їхньою вартістю. Ще минулого року, коли я хотів перевести ресторан на всі українські продукти, виявилося, що саме ці овочі у нас продаються лише імпортні. Тому ще одне завдання — виростити взимку свої. 

Через 2-3 роки вже будемо думати про масштабування, поки потрібно відпрацювати модель. 

Яке насіння ви будете використовувати? Шукати українське?

Євген Клопотенко: Це ще одне велике питання. В більшості ферм користуються нідерландським насінням. Я цього не розумію. Чому в нас немає свого? 

Про насіння будемо говорити пізніше, коли налагодимо модель роботи, коли створимо продукт, тоді будемо його покращувати. 

Хоча паралельно спілкуюсь із українськими селекціонерами. Ми раніше з ними працювали, тож будемо вирощувати різні цікаві продукти. 

Ви плануєте органічне виробництво? 

Євген Клопотенко: Я до цього ставлюсь трохи скептично, саме до сертифікації. 

Ось, наприклад, у Києві немає жодного заводу з сортування сміття. Про що можна говорити? Я сортую сміття в ресторані вже півтора року і не знаю, куди далі його подіти. До 24 лютого ще були якісь проєкти, зараз же взагалі тиша. Хоч бери і сам відкривай завод із переробки. 

Так, ми будемо вирощувати органічну продукцію, бо ми робимо її для себе. Сертифікат здебільшого потрібен для того, щоб експортувати, оскільки там це має значення. У наших же людей розуміння, що у бабусі на базарі кращий продукт, ніж у магазині «біо». 

Зараз найкращий час, щоб щось робити. Ми це перевірили в період COVID-19. Коли почалася повномасштабна війна, я відразу зрозумів, що потрібно рухатись. 

Це ризик задля отримання чогось крутого у майбутньому.

Чого чекати? Наш Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний вже сказав, що ми переможемо у цій війні й будемо готуватись до наступної. Тоді про яку перемогу ми говоримо? 

Коли я відкривав ресторан у Львові, не думав про бізнес-модель, я бачив, що там є люди, яким потрібно допомогти. Ми до цих пір годуємо тих, хто цього потребує. 

Основна мотивація — потрібно розуміти, для чого і для кого ти це робиш. 

В українців відбувається внутрішня трансформація, зокрема й у ставленні до грошей. 

Ви багато їздили за кордон до повномасштабного вторгнення і зараз продовжуєте, організовуючи українські звані вечері. Як змінилось ставлення іноземців до України? 

Євген Клопотенко: Україна почала існувати у світі від 24 лютого 2022 року. Спочатку як ті, кого збираються знищити за три дні, потім — як суперсильні, ті, хто протистоїть найбільшому їхньому страху — росії. 

І те ж саме сталось з українцями — ми відчули, що ми існуємо, Україна існує. Кожен починає її для себе відкривати по-різному — хтось через їжу, через одяг, через мистецтво. 

Українці почали більше їсти української їжі. Раніше це був порив, потім — тренд, а зараз ситуація стабілізується: більшість свідомо обирає українське. 

Але оцінити, що про нас думає світ, і яке місце ми у ньому займаємо, можна буде мінімум через три роки. Що після себе залишать ті 5 млн, які виїхали, як ми будемо інтегруватись. Я не думаю, що ми станемо суперпопулярними, адже сьогодні з’явився лише перший шанс показати себе. 

Плануєте реформувати кухню військових? 

Євген Клопотенко: Точно не зараз. Там немає великої проблеми. Пізніше повернемось до цього питання. 

Я планую зараз оптимізувати всі напрями свого бізнесу, щоб вони працювали і приносили прибуток. Тоді я зможу інвестувати туди, куди мені хочеться, у мене будуть розв’язані руки на хороші та великі справи.

Дякую вам за відверту розмову і за вашу роботу.