Особливості олійного сезону: соя конкурує із соняшником у переробці

За даними міжнародного цінового агентства Argus, максимальний вплив на світовий ринок матимуть два найбільші виробники соняшникової олії — Україна та росія. За прогнозами USDA, виробництво соняшнику в Україні буде на рівні 12,5 млн т, оцінка Argus — 12 млн т. У росії USDA прогнозує врожай соняшнику на рівні 16 млн т.

Також, за даними Argus, виробництво соняшнику в Болгарії та Румунії досягне мінімуму за останні 10 років — 1,6 млн т і 1,4 млн т відповідно.  

«Загалом у світовому експорті соняшникової олії частка Чорноморського регіону складає 75%. Загальний експорт соняшникової олії з України та росії у сезоні 2024/2025 очікується на рівні 8,8 млн т, торік експорт склав 10,7 млн т. Водночас росія може пропонувати дешевшу олію. Наприклад, минулого року вони продавали її на ринку Індії на 15 $/т дешевше», — зазначає старший аналітик ринку олійних міжнародного цінового агентства Argus Христина Яворська. 

Щодо цінової ситуації, то ціни на соняшникову олію на початку сезону пішли вгору і додали 27%. Цілком ймовірно, що це вже ціновий максимум, і надалі буде зниження. Великий вплив на вартість усіх рослинних олій має пальмова, тому важливо відслідковувати тренди на ринку.

Польські аграрії сконцентровані на ріпаку і не проти української сої

Головною олійною рослиною Польщі є ріпак, який займає 8% сільськогосподарських площ. Загалом цю культуру тут вирощують 100 тис. господарств, а виробництво сягає 19 млн т. 

Як розповів президент Національної асоціації виробників ріпаку та білкових культур Польщі Юліуш Млодецький, третина вирощеного ріпаку йде для споживчого ринку, а дві третини — на виробництво біопалива. І цей ринок для поляків є надзвичайно важливим. 

«У Польщі вирощується один вид ріпаку, який підходить як для споживання, так і для переробки на біопаливо. Але для фермерів важливо мати впевненість у законодавчому питанні щодо виробництва біопалива, яке має забезпечити стабільність. Адже для тих аграріїв, які займаються вирощуванням олійних культур, найкраща стратегія — стабільність, а не стрибання з однією культури на іншу», — говорить Юліуш Млодецький.  

Водночас він додав, що головною олійною культурою у світі залишається соя, і саме вона задає тренди. За даними Національної асоціації виробників ріпаку та білкових культур, останніми роками у Польщі незначно, але збільшується вирощування сої та соняшнику. 

«Проте географічна широта та клімат не забезпечують ефективності у вирощуванні цих культур, тому є дискусія, наскільки зможуть соняшник та соя увійти в сівозміну польських фермерів. Цього року в Польщі сою вирощували на 79 тис. га», — розповідає Юліуш Млодецький.  

За його словами, українська соя може обʼєднати Україну та Польщу, адже поляки можуть замінити імпорт сої з Південної Америки на українську сировину. 

Як відзначила президент асоціації «Польська соя» Емілія Фінк Подима, Польща є одним із лідерів виробництва мʼяса та молока, тому потребує великої кількості кормів.

«Наша щорічна потреба в кормах складає 20 млн т, і соя є дуже важливою для тваринництва. Тому не було впроваджено заборону на експорт української сої, адже польської сої для виробництва кормів недостатньо. Нам важливо, щоб ринок білкових продуктів був стабільним, адже ми зосереджені на виробництві кормів», — наголошує Емілія Фінк Подима.

Орієнтир на мультикраш та поглиблення переробки: яку стратегію обирають найбільші гравці

Компанія LNZ Group є одним із найбільших агропідприємств в Україні: обробляє понад 100 тис. га, займається насінництвом, постачає на український ринок ЗЗР та має олійноекстракційний завод.

Керівник напрямку трейдингу агрохолдингу LNZ Group Володимир Корчун розповів, що цього року склалася унікальна ситуація, коли через погодний фактор в Україні зібрали значно менше соняшнику, що змусило олійні заводи шукати альтернативу і маржу в переробці. 

«Спочатку це був ріпак, але через активний експорт цієї культури довелося переключитися на сою. Цікаво, що її почали переробляти зараз навіть ті переробники, які досі взагалі не працювали з цією культурою», — зазначає Володимир Корчун.

Експерт розповів, що у світі вже три роки поспіль спостерігається перевиробництво сої, яке перевищує попит. У 2022/23 році в світі було перевиробництво на 12 млн т, у 2023/24 році — на 11 млн т. За прогнозами аналітиків, наступного сезону очікується ще суттєвіше збільшення виробництва сої, і в результаті вже на 30 млн т. Таким чином, з огляду на зростання попиту, сукупно за 3 роки перехідні запаси складатимуть 33% від світового попиту.

«Це дуже важкі баланси, і тому зараз зникає крашмаржа. Наступний рік для сої буде ще важчим через збільшення її виробництва на 10-15 млн т лише в Бразилії. Також ми спостерігаємо зростання площ під соєю в Аргентині, де вже зараз відбувається випередження посівних тенденцій, і, відповідно, також прогнозується збільшення виробництва», — пояснює Володимир Корчун.

На його думку, в Україні сильна сторона — це виробництво соняшникової олії, тож потрібно фокусуватися на ній. 

Щодо стратегії LNZ Group як агровиробника, Володимир Корчун розповів, що компанія зосередиться на точному землеробстві, продовжить інвестувати в технології та працюватиме над удосконаленням усіх технологічних процесів, підвищуючи продуктивність.

Також LNZ Group інвестує в технології напряму насінництва, адже має насіннєве господарство з вирощування кукурудзи і соняшнику. Це дозволяє забезпечувати високу якість та відповідати найвищим вимогам, яких потребує ринок.

«Переробникам рекомендував би ставати більш мультикрашовими, щоб мати можливість переключатися з однієї культури на іншу, а також будувати глибшу переробку. Зараз LNZ Group розглядає відразу декілька варіантів: ферментація шротів, протеїновий концентрат, рафінація олії та виробництво біодизеля», — зазначає Володимир Корчун.

Малому переробнику складно конкурувати на світових ринках

Представником сектору малої переробки в Україні є «Любарецький соєпереробний завод», який переробляє 3,5 тис. т сої на місяць. Підприємство працює третій сезон, і його представники відмічають, що кожен наступний сезон не схожий на інший, а цей рік став нетиповим.

За словами співвласниці та комерційної директорки «Любарецького соєпереробного заводу» Галини Матвійчук, цього сезону спостерігалося незвичайне зростання ціни на сою на початку осені під час жнив, у той час коли вона мала б знижуватися. Це вплинуло на вартість виробленого продукту і його конкурентоспроможність на світових ринках.

«Зростання ціни на олію не може не радувати переробників, але для невеликих підприємств важливі два продукти, які виробляємо: олія та макуха. Для екстракційних заводів таке питання не стоїть, і коли ціна на олію йде вгору, вони задешево починають продавати продукт переробки — макуху, таким чином обвалюючи ціну на ринку. За таких обставин макуха від малого виробника стає неконкурентоспроможною на ринку, втрачається маржа», — пояснює Галина Матвійчук.

Дестабілізує ринок та впливає на ціни як для виробників сировини, так і переробки постійна загроза блокування кордонів.

Зважаючи на всі зазначені ризики, у компанії «Любарецький соєпереробний завод» виробили стратегію. За словами Галини Матвійчук, насамперед це диверсифікація продажів. Підприємство залишає 70% виробленого продукту на внутрішньому ринку, підтримуючи українського тваринника і водночас захищаючи себе від обставин, коли не зможе експортувати продукцію. 

Крім того, компанія не контрактує великі партії та фіксує ціну на продукцію на 2-3 тижні, таким чином захищаючи себе від ризиків.

Людмила Лебідь, AgroPortal.ua