Куяльницька ТГ: збут і переробка сільгосппродукції — основні проблеми аграріїв

26 лютого 2024, 05:51 2046

Повномасштабна війна вплинула на розвиток економіки Куяльницької громади на Одещині, яка є аграрною. Суттєві проблеми спіткали місцевих фермерів у питаннях реалізації сільгосппродукції, тому зараз усі зусилля орієнтовані на організацію переробних підприємств. Територія і умови для цього є, і зараз громада в пошуках інвесторів.

Про нинішню ситуацію та плани на майбутнє AgroPortal.ua розповів голова Куяльницької ТГ Сергій Паламарчук.

Яким минулий рік був для Куяльницької ТГ? Які основні економічні можливості нині у громаді?

Сергій Паламарчук: Наша громада аграрна, і всі землі, які є у сільгосппідприємств, обробляються. Друга річ, що з реалізацією продукції є певні труднощі — не тільки для нашої громади, а й для всієї України. Зерновий коридор не працює в повному обсязі, йде блокування нашої агропродукції на кордонах із Польщею, Угорщиною, Болгарією. Вони то розблоковують, то заблоковують їх знову, тож є проблема з реалізацією. 

Зараз тривають весняно-польові роботи, продукція на складах підприємств є в наявності, але реальної можливості продати її за вигідною ціною немає. Справедливої ціни, щоб вони на цьому заробили хоч щось, немає. Аграрії беруть кредити, вимушені реалізовувати продукцію за ціною, яку дають. Деякі не дуже великі підприємства спрацювали цього року з нинішньою ціною на агропродукцію в мінус. 

Попри все, економіка громади працює, податки сплачуються, намагаємося якось триматися на плаву, розвивати інфраструктуру та хоча б утримати ту, яка є. Це соціальні об’єкти, школи, дитячі садочки, дороги — щоб вони працювали, щоб у людей була мінімальна можливість вести нормальне життя.

Яким є бюджет громади на цей рік і наскільки він просів чи виріс порівняно з планом до повномасштабного вторгнення?

Сергій Паламарчук: Загальний бюджет у нас близько 300 млн грн. Основні затрати йдуть на соціальні об’єкти та утримання інфраструктури. На бюджет розвитку залишається десь четверта частина, та зараз ми здебільшого спрямовуємо її на допомогу ЗСУ. Намагаємося, де необхідно, відремонтувати водогін. Якщо критично погана дорога, то робимо поточний ремонт — капітальний зараз не на часі.

Які основні зміни сталися у громаді після широкомасштабного вторгнення?

Сергій Паламарчук: На щастя, на території громади бойових дій немає, тільки на початку війни, безпосередньо 24 лютого, було бомбардування нашої території. Зміни здебільшого психологічні. Дуже багато людей, які були працездатні, зараз у ЗСУ, тож є певні труднощі з робочою силою. Сьогодні знайти тракториста, комбайнера, зварювальника, сантехніка — велика проблема. Тривають сезоні посівні роботи, і практично по 1-2 людини на сільгосппідприємстві — ті, що ми встигли забронювати. Але їх недостатньо. Самі агровиробники у деяких випадках сідають за техніку і працюють. Людей просто не вистачає, їх позабирали ТРЦК на захист наших східних кордонів. 

Чи працюють у Куяльницькій ТГ переробні підприємства? Яку продукцію виробляють?

Сергій Паламарчук: На жаль, таких великих підприємств немає, ми над цим питанням працюємо, як можемо: територія і можливість для цього є. У нас громада аграрна, і дуже багато вирощуємо сільгосппродукції, починаючи з ранніх зернових і закінчуючи пізніми технічними культурами. Овочі вирощуємо, але, на жаль, переробки немає. Ми запрошуємо інвесторів, у кого є можливість приїхати, оглянути нашу громаду, побачити сировинну базу. У нас можна побудувати підприємства з переробки сільгосппродукції, це буде плюс і для нашої громади, і в цілому для України. 

Колись на території громади були два консервні заводи, на жаль, сьогодні вони не працюють. А можливості для сировини у нас є, і тому зараз проходить реєстрацію індустріальний парк. На його території плануємо в основному запускати переробку продукції, якісь альтернативні види електроенергії, щоб у таких складних економічних умовах громада виживала. 

Можливо, хтось захоче релокувати підприємства. У нас, повторюсь, немає бойових дій, а територія є, і є майданчики колишніх підприємств. Колись у селищі Борщі був великий завод з ремонту токарних станків. Там близько 10 га вільної площі з промисловими приміщеннями, де можна розвернути будь-яке виробництво. Також маємо колишній кисневий завод, де плануємо створити індустріальний парк. Є також території, де можна запустити і переробку, й інше виробництво. 

Сьогодні потрібні люди, які мають на це гроші, інвестиції, щоб можна було втілювати наші задуми в життя. У громади, на жаль, такої можливості немає. 

Скільки агропідприємств, фермерів працює на території Куяльницької ТГ? Які проблеми зараз у місцевих аграріїв?

Сергій Паламарчук: У нас працює близько 80 аграрних підприємств і фермерів. Ще є ФОПи, які теж займаються вирощуванням сільгосппродукції. Основні проблеми у них — збут і переробка. Наприклад, овочівники збувають 1-2 сорти своєї продукції, а некондиційна залишається на полі гнити через відсутність переробки. 

Які нагальні проблеми сьогодні вирішуєте в громаді?

Сергій Паламарчук: Нагальними є соціальні проблеми. До нас переїхали люди з областей, де ведуться бойові дії. Ми намагаємось допомогти, щоб вони працевлаштувалися, якось себе реалізували. 

Як і по всій Україні, у нас є невеликі проблеми з організацією навчання, із забезпеченням укриттями, щоб навчальний процес йшов так, як потрібно за законом. У деяких школах ми побудували модульні укриття, у деяких — найпростіші сховища. В опорних школах будуємо загальні укриття з усією інфраструктурою. Процес у цьому напрямі йде, але є проблеми з реалізацією. Шкіл у нас 19, ще плюс 7 дитячих садочків, і щоб вести повноцінний процес, на даний момент потрібно мати у всіх навчальних закладах укриття.

Куяльницька ТГ однією з перших на півночі Одещини ініціювала створення унікального індустріального парку. На якому етапі нині будівництво?

Сергій Паламарчук: З будівельного погляду в нас територія практично готова, зараз йде процес реєстрації. Ми відкриваємо парк на території колишнього кисневого заводу — там є приміщення, є контора, де раніше сиділо керівництво. Наразі шукаємо керуючу фірму, яка б могла зайнятися реалізацією цього індустріального парку. Потім будемо залучати бажаючих підприємців, які могли б на території парку розвивати своє виробництво. Для цього ми створюємо всі умови. Спочатку звільняємо від усіх податків, поки вони зареєструються, налагодять виробництво, ну а потім, коли вже почнуть виробляти продукцію, платитимуть мінімальні податки для потреб громади.

Якщо можемо говорити про майбутні проєкти, то що є у планах: переробка, розвиток садівництва? Чи залучають виробники грантові кошти?

Сергій Паламарчук: На території громади є підприємства, які займаються вирощуванням фруктів, тож у планах є запуск консервного заводу. Переробка є в сусідній громаді, але там підприємство приймає лише яблука, а все інше, починаючи з черешні й закінчуючи абрикосом, сливою, — немає куди здавати. 

Також у нас слабка ланка — тваринництво. Сільгосппідприємства, які тримали тварин, на жаль, їх збувають, оскільки ціна на продукцію невигідна. От якби була переробка, хоча б якийсь мінізавод із виробництва молочної продукції, то справи пішли б веселіше. Ви ж бачите, яка проблема з переробкою агропродукції — її краще переробляти і заробляти додану вартість, і кошти будуть залишатися в Україні. 

Де тільки можна, ми подаємось на гранти. Але, на жаль, взяли тільки маленькі — по 200-300 тис. грн. Один із таких — невеличке підприємство з виробництва меду. 

Яким ви бачите подальший розвиток Куяльницької громади, які пріоритетні напрями плануєте розвивати?

Сергій Паламарчук: З огляду на те, що наша громада аграрна, я бачу пріоритетним напрямом саме переробку сільгосппродукції. Це той економічний потенціал, який ми сьогодні маємо. Якщо будемо переробляти вирощену продукцію, то та додана вартість, яку ми віддаємо посередникам і трейдерам, що її у нас закуповують, буде залишатись у громаді. На ці додаткові кошти ми зможемо розвивати інфраструктуру, будувати нові школи, стадіони, садочки, будинки культури, розвиватимемо економіку.


Тетяна Ярмоленко, AgroPortal.ua