Денис Марчук: Є речі, які за всіх знань та умінь фермер ніяк не зробить без грошей

За даними Мінекономіки, урядові та неурядові оператори з початку року обстежили понад 200 тис. га земель сільгосппризначення, визначених для першочергового розмінування. Це значний результат. Особливо важливо, що понад 120 тис. га обстежених та розмінованих земель уже використовується агровиробниками. Але таких земель набагато більше (470 тис. га, за даними Міноборони). Як пришвидшити цей процес, знайти кошти на розмінування та повернути землі в обробіток?

Денис Марчук: У проєкт державного бюджету на 2024 рік закладено 2 млрд грн на компенсацію витрат із розмінування для аграріїв. На наш погляд, цю суму можна посилити за рахунок грантових коштів, але процес надходження і розподілення необхідно зробити централізованим: грантодавець чи донор пересилає фінансування на казначейський рахунок, а далі ці кошти перерозподіляються на підприємства, які стоять у черзі на розмінування. Всі дані про заміновані активи акумулюють цивільно-військові адміністрації та ДСНС. Підприємства самі туди передають інформацію. Розмінування — це серйозна дорога робота, яка потребує фахівців, техніки, фінансування. Вартість залежить насамперед від ступеня засміченості боєприпасами. За розрахунками Київської школи економіки, всіяна мінами територія може коштувати від 2 до 4 тис. доларів за гектар. Тобто навіть земля стільки не вартує. А зважаючи на те, що фермери на цій території два роки не займаються господарською діяльністю, де у них такі кошти? Їм лишається чекати на гуманітарне розмінування. Космічну вартість за території, де майже кожний метр заклали мінами, фермери неспроможні сплатити.

Серед механізмів підтримки аграріїв ви згадали пільгове кредитування. Яким чином його забезпечити?

Денис Марчук: Особливо на деокупованих територіях дуже складна ситуація щодо банківського кредитування. Багато підприємств взяли кредити ще до війни. Зараз потужності зруйновані, щось викрадено, щось спалено, заміновано, а кредит потрібно повертати. Щоб його повернути, потрібен новий кредит для закупівлі виробничих ресурсів, а банк його видавати не буде. В окремих випадках ми шукали можливості перекредитовувати фермерів у межах ВАР.

Домовлялися, що аграрії з центральної частини України виділять колегам зі сходу один-два мільйони на безвідсотковій основі. Дієвою є програма кредитування «5-7-9%». Вона продовжена на 2024 рік, але з лімітом у 90 млн грн. Ці фінанси вкладаються у виробництво, після продається продукція, а вилучені доходи йдуть на сплату відсотків та тіло кредиту. Проте обмежений ліміт звужує можливості аграріїв.

Розширити фінансування сільгоспвиробників, зокрема на деокупованих територіях, можуть аграрні розписки. Відповідний законопроєкт №9352 від 05.06.2023 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою створення умов для залучення коштів на агровиробництво» знаходиться на розгляді Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики, хоча залишається поки що без особливого руху. Головна ідея нововведення — надати можливість аграріям залучати кошти під заставу прав оренди землі. Також, на наш погляд, земля може розглядатися як застава для отримання банківського кредиту.

Розкажіть детальніше, які саме зміни пропонує внести законопроєкт у частині залучення коштів під заставу прав оренди землі?

Денис Марчук: Чинне законодавство дозволяє розпорядження (зокрема, передання в заставу) правом оренди земельної ділянки сільгосппризначення без погодження із власником такої земельної ділянки. Проте визначений у Земельному кодексі порядок проведення земельних торгів не передбачає можливості проведення земельних торгів з продажу права оренди в примусовому порядку. Тобто навіть якщо право оренди передано в якості застави за кредитом, кредитор не зможе його реалізувати. Відсутність механізму реалізації права оренди на земельних торгах виключає такий актив з обороту та унеможливлює використання його як забезпечення для залучення фінансових ресурсів.

Це вагомо знижує інтерес кредиторів, зокрема банків, постачальників ЗЗР, насіння, добрив та трейдерів до аграрних розписок. Вони вважаються такими, що не є «прийнятним забезпеченням» з погляду банківського законодавства. Натомість врегулювання механізму передачі прав оренди землі дозволить створити ринок таких прав та умови для кредитування банками аграрної галузі під аграрні розписки, забезпечені правами оренди землі.

Крім того, можливість передати права оренди землі в якості забезпечення за аграрними розписками значно підвищить надійність і привабливість самого інструменту. На практиці застава у вигляді майбутнього врожаю не є привабливою для кредиторів. Вона вимагає надто багато зусиль з адміністрування — оцінка якості, моніторинг, дорощування врожаю у випадку дострокового стягнення тощо.

Крім того, законопроєкт містить деякі нові можливості захисту прав кредиторів. Такими можуть бути можливість обмеження прав боржника на розпорядження правами на земельну ділянку, вказану в агарній розписці, до погашення аграрної розписки; можливість передбачити в аграрній розписці додаткові застави; можливість стягнення в позасудовому порядку через виконавчі написи нотаріусів не тільки основної суми заборгованості за аграрними розписками, але й штрафів, якщо такі передбачені.

Що, на ваш погляд, мають передбачати дотації на гектар?

Денис Марчук: Якщо ми знайдемо кошти донорів, це могло б значно підтримати аграріїв на першому етапі, щоб вони могли виростити врожай, закрити попередні кредити та отримати нові кошти на посівну. В умовах активних воєнних дій аграріям потрібна підтримка, вони вже другий рік працюють у мінус або взагалі були під окупацією. Якщо ми залишимо їх сам-на-сам, розраховуючи, що завдяки накопиченому досвіду та знанням вони якось випливуть, — ні, не випливуть. Є речі, які за всіх знань та умінь ніяк не зробити без грошей. Це може бути 3-4 тис. грн на гектар, які розподілятимуться між тими, хто їх потребує, і допомагатимуть запустити виробництво.

Як впливає війна, складнощі логістики та зміна ринкової кон’юнктури на сівозміну? Які культури зараз у найбільшому пріоритеті серед аграріїв?

Денис Марчук: Багато хто відмовляється від пшениці. Натомість сіють ріпак. Це можна бачити і в статистиці Мінагрополітики, коли за початковий період посівної аграрії засіяли лише 100 тис. га пшениці, а вже 1 млн га було під ріпаком. Причина — більш приваблива ціна. Все ж таки ріпак має певну маржу, пшениця — ні. Продати тонну пшениці на CIF коштує $235, на FOB цінники складають $135-125 за тонну. Тобто логістика і перевалка обходяться у $110. При цьому собівартість пшениці — умовно $140. З олійною групою ситуація виглядає краще. Багато хто сподівався на соняшник, але з ним цього сезону не склалося. Хоча є сподівання, що взимку ціна піде вгору і перекриє витрати.

По пшениці такої перспективи нема. Далі все залежатиме від обставин. Можливо, запрацює море, що означатиме в 3-4 рази дешевшу логістику. Всі роблять ставку на гуманітарний коридор, де вже стоять зафрахтовані 20 суден. На свій страх та ризик і великий, і навіть малий бізнес почав контрактувати судна та шукати страхові компанії, які візьмуть на себе питання безпеки вантажу. Те ж саме відбувається у металургії. Є сподівання, що логістика запрацює. Водночас не варто покладатися лише на один канал логістики, як це було за період всієї незалежності. Потрібно розвивати річкове транспортування як додатковий інструмент.

Чиєю підтримкою Україна може залучитися на міжнародній арені, аби продовжувати забезпечувати продовольчу безпеку світу? Адже за будь-яких умов проблем із харчами в Україні не буде, а от зовнішні ринки вже відчули загострення ситуації.

Денис Марчук: Сподівання покладаються на логістику на Дунаї. Уже зараз визначено, що стратегічним зерновим коридором для нас стане Молдова та Румунія. Відповідні домовленості зафіксовані на рівні держав.

Навіть перспектива того, що цим транспортним шляхом користуватимуться наближені області (Вінницька, Одеська, Миколаївська) — вже крок уперед. А якщо запрацює і море, ситуація взагалі значно покращиться.

А от у торговельні відносини з Польщею я не надто вірю на довгу перспективу. Ми повинні розуміти, що для західноєвропейських фермерів українські аграрії є серйозним конкурентом. Європейський ринок, який Польща вибудовувала багато років, — пріоритетний, дорогий, з серйозним попитом, який забезпечує 500 млн населення. Коли з України пішла продукція зернової групи без квот, а потім і товари з доданою вартістю, Польща відчула високу конкуренцію. І це в умовах війни, коли українські фермери виживають. А що буде за сприятливих умов? Звісно, зараз є певні домовленості по транзиту, і вони працюють. Але ми не повинні розраховувати на можливість збувати свої продукти на ринку Польщі.

Далі нам доведеться будувати свою політику щодо закордонних ринків і формувати там присутність. У 2030, 2035, 2039 роках, але Україна стане членом ЄС, і аграрна продукція буде ключовим моментом залагодження питання нашої інтеграції.

Наскільки перспективною для українських фермерів зараз є ідея йти в переробку?

Денис Марчук: Тут є два моменти. Перший — в сьогоднішніх умовах не всі зможуть піти в переробку. Це потребує фінансування, навіть на будівництво звичайного цеху. Друге — складнощі збуту продукції. Був час, коли ми і сировину не могли продати. Ті ж італійці витратили десятки років, аби стати провідним виробником макаронів. Нам на формування галузі, іміджу та ринків збуту також знадобиться час. Переробка — це питання довгострокової перспективи.

Водночас, якщо обирати напрям виробництва продукції з доданою вартістю, я б звернув увагу на тваринництво, де ми маємо вагому конкурентну перевагу за рахунок невисоких цін на зернові.

Згідно з дослідженнями ФАО, у світі кожного року зростає нестача молока. І не так багато є країн, які потенційно можуть забезпечити цей попит. Україна — в топі таких регіонів.

Окрім того, тваринництво—– це робочі місця. Це додаткові залучені люди та повернення українців з-за кордону.

Давайте повернемося до питання ринку землі. Продовження земельної реформи передбачає, що в 2024 році доступ до ринку отримають юридичні особи, які матимуть змогу купувати до 10 тис. га в одні руки. Які є побоювання, і до чого це може призвести?

Денис Марчук: ВАР підтримує продовження реформи. Але варто зважати, що вона розроблялася у довоєнний період, коли ситуація була інакшою, а аграрії працювали в прибуток. Інша ситуація — під час війни. Ми пропонуємо до закінчення воєнного стану та 2-3 роки протягом поствоєнного відновлення економіки не збільшувати ліміт продажу землі на одну особу із зафіксованих на першому етапі 100 гектарів.

Фермери дуже насторожені тим, що юридичні особи, які мають доступ до закордонного фінансування під 2-3%, зможуть купувати землю на ринку. У невеликих господарств зі знищеними виробничими потужностями, збитками та відсутністю доступу до фінансування не буде жодної можливості конкурувати з ними. Вони просто не мають коштів на купівлю землі.

Чи вірним є твердження, що аграрний ринок чекають банкрутства? Це зачепить малі підприємства?

Денис Марчук: Це стосується всіх. Не масово, але такі випадки можуть бути. Історично склалося, що у нас є малі, середні та великі підприємства. В поточних умовах страждають усі. Найбільше — великі та малі, тому що середні підприємства мали кращий запас міцності. У крайньому разі, вони не були прокредитовані на сотні мільйонів гривень, у них не було лізингів на мільйонну техніку, які потрібно зараз виплачувати.

Фермери, що обробляють 200-300 га, теж у великому мінусі. Вони шукають можливості продати корпоративні права, щоб хоч якось повернути борги та існувати далі.

Досить явно ми відчули негативний економічний вплив ще у 2022 році, коли пів року не працював експорт. Тоді під час посівної озимих аграрії не засіяли 1 млн га зернових.

Як складається ситуація з мобілізацією? Чи вдалося агросектору забронювати достатню кількість критично важливих співробітників?

Денис Марчук: Раніше сільськогосподарські підприємства не були введені до переліку критично важливих для економіки України. Ми приділили цьому питанню багато уваги та розробили механізм визначення критичності аграрних підприємств. Це допомогло бронювати тих працівників, без яких зупиниться виробництво. Але за мірою збільшення контратак, збільшення чисельності військових, яких потребує Україна, мобілізація проводиться. У нас війна.

Дякую за розмову.

Алла Стрижеус, AgroPortal.ua