Жорстка (не)медова конкуренція: війна та рішення Польщі змінюють ракурс сектору

Пасічник з Полтавщини Андрій Баскевич розповідає, що з початку війни бджолярі розділилися на три категорії. 

Перша — ті, хто опинився під окупацією. «І там одні проблеми: поля не засівали медоносами, мед, якщо і вдалося зібрати, то продати оптом нереально. А якщо і купують, то, за інформацією знайомого бджоляра з Луганщини, по 15 грн/кг. Уроздріб купівельна спроможність теж низька», — зазначає Андрій Баскевич. 

Друга категорія — ті, в яких пасіки знаходяться на лінії фронту. «Знаю бджолярів, які залишили по 300 і більше бджолородин, адже життя є важливішим, а пасіку доведеться відновлювати з нуля. Не кожен зможе це зробити, оскільки потрібні величезні кошти», — додає він.

Третя категорія — пасічники з територій, де немає воєнних дій, проте у них проблем не менше. «Наприклад, кочівля на медоносні угіддя. Для перевезення вночі потрібен був дозвіл, але на кожному блокпості зупиняли, а зупинки на понад 20 хвилин небезпечні для бджіл, адже є ризик, що комахи запаряться», — констатує Андрій Баскевич. 

Власник бренду «Папкина Пасіка» з Путивля (Сумська область) Сергій Папка додає, що до складнощів із кочівлею додалося зростання цін на матеріально-технічні ресурси. 

Та попри усі складнощі, українці без меду не залишаться. У середньому в країні за рік споживають 25 тис. т солодкого продукту. Причому в найгірші часи Україна збирала близько 80 тис. т меду, а були роки, коли виробництво сягало 100 тис. т, зазначає директор ТОВ «Органік Експорт» Едуард Кричфалушій. За його прогнозом, цей сезон, зважаючи на втрату територій та обмеження кормової бази, може закінчитися на рівні 40-45 тис. т.

«Менший врожай цього року порівняно з іншими насправді балансує з тим, скільки ми зможемо експортувати. Інакше буде падіння ціни, демпінг. Окрім того, ми втратили доступ до моря, і у нас відпали дуже великі й потужні гравці, які зазвичай визначають позицію українського солодкого продукту в світі, серед них — США», — додає Едуард Кричфалушій.

Якщо порівнювати з географією експорту довоєнного періоду, то дійсно спостерігається значне зменшення відвантажень до США, які з 3-ї позиції в рейтингу найбільших експортерів українського меду опустилися на 8-му.

У цілому ж у 2022 році було експортовано 48 тис. т меду, що на 16% менше показника попереднього року. У вартісному визначенні експорт скоротився на 5% — до $137 млн, додає незалежний експерт Анна Бурка. За перший квартал 2023 року Україна експортувала 11,8 тис. т меду. В основному український мед експортувався до європейських країн, і п’ятірка найбільших покупців за цей період виглядає так: Німеччина, Польща, Бельгія, Румунія та Іспанія. 

«Частка країн ЄС у структурі експорту з України становила приблизно 90%. Якщо говорити про кількісне вираження, то, за попередніми даними, країнами ЄС у 2022 році було закуплено близько 43 тис. т українського меду загальною вартістю близько $120 млн. Серед європейських країн ключовими покупцями стабільно виступають Німеччина та Польща, які сумарно імпортували 50% меду, що експортувала наша країна до ЄС. Водночас слід зазначити, що порівняно з 2021 роком Польща скоротила обсяги імпорту українського меду майже вдвічі, а Німеччина збільшила на 24%», — додає Анна Бурка.

Вона вказує, що у 2020-2021 роках Україна була лідером серед постачальників меду до країн ЄС. У 2022 році, за попередніми даними, поступилась своїми позиціями Китаю. 

За словами Тетяни Гетьман, найбільший негативний наслідок рішення Польщі заборонити ввезення агропродукції з України — це втрата ланцюжків постачання, які напрацьовувались роками. 

«Основними споживачами українського зерна є країни Азії та Африки, тому важливо вивезти його не у Польщу, а через її територію довезти до стабільних покупців. Натомість для пасічників важливий саме польський ринок», — констатує Тетяна Гетьман.

Зі свого боку Анна Бурка додає, що попри повномасштабну війну та усі складнощі, з якими стикнулись українські компанії-експортери (логістика, доступ до сировинної бази, відсутність тари та пакувальних матеріалів тощо), на європейських ринках вони змушені працювати в умовах жорсткої конкуренції та цінового демпінгу. 

«Наша основна перевага — висока якість, натуральність продукції, безпечність, а також гарантії повної простежуваності походження меду», — підкреслює Анна Бурка.

Самі пасічники зазначають, що проблем зі збутом продукту не було, але як покаже цьогорічний сезон після рішення Польщі, навіть не уявляють.

«Я свій мед 95% продаю оптом у 200-літрових бочках експортеру, який його переробляє і відправляє за кордон. Пасічник сам на сьогодні не готовий експортувати мед, оскільки для цього багато чого потрібно. Це і завод із переробки меду, і паперова тяганина, і те, що гроші за проданий мед повертаються не відразу, а через декілька місяців», — констатує пасічник з Полтавщини Андрій Баскевич.

Але не виключає, що у майбутньому бджолярі будуть об’єднуватися у кооперативи і формувати експортні партії, адже, за словами Баскевича, ціна в оптовій закупівлі є низькою: «Беруть мед по 60 грн/кг, а дехто по 50-53 грн/кг». Прогнозувати ціну в 2023 році він не береться, але справедливою оптовою вважає 75-80 грн/кг. 

«Якщо ціна за кілограм меду буде менше двох доларів, то ця справа буде нерентабельною і неприбутковою, багато бджолярів відмовляться від цього заняття, — вважає і Сергій Папка. — Ми останній рік оптом не здавали, натомість розробили власний бренд «Папкина Пасіка» і продаємо мед та продукти бджільництва вроздріб на території України. Також нашу продукцію скуштували в декількох інших країнах: Польща, Чехія, Німеччина, Естонія, Швейцарія і навіть Велика Британія, хоч і невеликими партіями, але намагаємось збільшити кількість клієнтів».

Едуард Кричфалушій зі свого боку констатує: якщо покупець повірить у силу бренду українського пасічника, то його купуватимуть. Проте тут потрібно зробити домашню роботу — провести детальний аналіз ринку збуту (конкуренти, цінові тренди, вимоги до маркування та пакування, споживчі вподобання), вивчити основні вимоги до продукту та існуючі бар’єри входу на ринок.

І хоч Україна є провідним гравцем на світовому ринку меду, 90% — це сировина. Інша справа, додає директор ТОВ «Органік Експорт» Едуард Кричфалушій, продукт із доданою вартістю, де і можливості прибутку більші, і ринки збуту більш сталі, але і завдання та ризики набагато складніші. Хоча обсяг експорту роздрібно фасованого, брендованого меду на сьогодні не є великим, частка буде зростати. Ринок дає можливість і великому переробному підприємству, і малому бджологосподарству бути присутнім на ринку і конкурувати за серця споживача. 

У ТОВ «ЕКО-МедОК», що на Київщині, кажуть, що проблеми зі збутом меду були в нашій країні завжди. «Тут потрібно постійно шукати різні шляхи та різні продукти, які сподобаються споживачу. В нашому бізнесі дуже важлива якість самого меду, тому мед у інших пасічників, як кажуть, «з вулиці», ми не закуповуємо, оскільки дуже боїмося неякісної продукції. Але готові на довгострокові відносини з пасічниками, які виробляють цікаві сортові меди», — констатує засновник та директор ТОВ «ЕКО-МедОК» Андрій Крот.

На сьогодні асортимент у ТОВ «ЕКО-МедОК» налічує понад 100 позицій, і тут постійно працюють над розширенням асортименту продукції та в амбіційних планах хочуть створити мережу сучасних магазинів меду, яка дозволила би підвищити культуру його споживання в Україні. Активно розвивається ексклюзивна продукція — стіки — мед у трубочках з пробкою з натурального бджолиного воску.

Бджільництво — справа не з дешевих: якщо зупинити роботу пасіки, з нуля почати не так і просто. В ННЦ «Інститут бджільництва імені П.І. Прокоповича» резюмують, що для підвищення експортного потенціалу необхідно розробити й затвердити географічне зазначення «український мед» та займатися розвитком селекційної справи, збереженням порід бджіл.