Селекція — це завжди певний ризик і робота на випередження. Селекціонери постійно шукають не просто продуктивні, а насамперед адаптивні гібриди — ті, що зможуть витримати як сьогоднішні, так і майбутні зміни. Як казав Дарвін, виживає не найсильніший, а той, хто краще за всіх пристосовується.
Робота на кліматичне випередження. Яке насіння обирають українські аграрії?
17 лютого 2025, 05:41 977
Кліматичні зміни пришвидшуються. І якщо раніше їх можна було фіксувати раз на 5-10 років, то нині все відбувається набагато швидше — щороку аграрії стикаються з новими викликами.
За таких умов виробникам потрібні високоврожайні гібриди з відмінними якісними показниками, які водночас стійкі до стресових погодних впливів. Це обов'язкові умови, а далі вже йдуть усі інші нюанси, зазначають у Насіннєвій асоціації України.
Сюзана Григоренко, виконавча директорка Насіннєвої асоціації України
За інформацією Euroseeds, більшість насіннєвих компаній інвестують близько 15% свого річного обороту в селекційні програми. Це значні кошти, але вони виправдані, адже селекціонери, зазначає Сюзана Григоренко, працюють на перспективу — вони мають передбачати, які продукти будуть потрібні аграріям через 10-15 років. Саме стільки часу триває створення нового гібрида чи сорту. При цьому важливо розуміти, що не кожна селекційна програма завершується успіхом.
У Nuseed додають, що під час роботи над новими продуктами селекційні компанії беруть до уваги кілька основних чинників:
- Ємність ринку. Перед запуском нового продукту аналізують, скільки фермерів можуть його використати та яку проблему він вирішує.
- Стійкість до глобальних загроз. Вовчок, несправжня борошниста роса (НБР), фомоз та інші хвороби, що завдають значних втрат урожаю.
- Адаптивність до посухи. Нові гібриди повинні забезпечувати стабільний урожай за мінімальної кількості опадів.
- Олійність і якість зерна. Вихід олії для соняшнику та вміст крохмалю чи білка для кукурудзи та сої стають важливішими критеріями вибору.
Комерційний менеджер Nuseed Микола Шепеля уточнює, що сезон-2024 продемонстрував вразливість кукурудзи та сої до екстремальних погодних умов: спека та нестача вологи суттєво знизили врожайність, що змусило частину аграріїв шукати альтернативи. Для сезону 2025 року запасів ґрунтової вологи недостатньо, тому фермери зараз переглядають структуру посівів, додає експерт.
Микола Шепеля, комерційний менеджер Nuseed
Кукурудзу частково замінюють на сорго, яке витримує посушливі умови та потребує менше вологи у критичних фазах розвитку, хоч культура лишається недооціненою. Соя поступається місцем соняшнику. Щодо соняшнику, найбільше обирають гібриди, стійкі до вовчка G+, олійні з вмістом олії не менше 50%, а також високоолеїнові гібриди з часткою олеїнової кислоти понад 82%, оскільки такі гібриди мають вищу ціну реалізації.
Щодо силосної кукурудзи, то зберігається стійкий попит на гібриди, що поєднують високу врожайність із оптимальними кормовими характеристиками для ВРХ. У LNZ Group зазначають, що цим вимогам відповідає силосна лінійка бренда UNIVERSEED.
Дмитро Соломонюк, директор з розвитку регіональної мережі LNZ Group
Завдяки генетиці Leafy (висока облиствленість) та Leafy-Floury (поєднання облиствленості та борошнистого ендосперму зерна) силосні гібриди забезпечують оптимальну якість корму. Важливо, що крохмаль цих гібридів краще розщеплюється в рубці, що сприяє виробництву більших обсягів молока.
Обираючи насіння, аграрій враховує різні фактори, зокрема і фінансові можливості. У Насіннєвій асоціації закликають бути обачними, адже у пошуках кращої ціни, але високої генетики аграрії натрапляють і на самовільне відтворення насіння, поширюване недобросовісними постачальниками під егідою іноземного.
Що ж до потреб, то у ННЦ «Інститут аграрної економіки» порахували, що відповідно до норми висіву зернових культур щорічна потреба в насінні для посіву становить близько 1,2 млн т. Для посіву олійних культур щороку необхідно близько 300 тис. т насіння, а цукрових буряків — від 600 до700 т.
Науковці наголошують, що нині вже майже половина сортів, зареєстрованих у Державному реєстрі сортів рослин України, — іноземної селекції. І їхня частка постійно зростає.
Олександр Захарчук, завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення ННЦ «Інститут аграрної економіки», член-кореспондент НААН
Частка сортів українських заявників, що міститься у Державному реєстрі сортів рослин України, у 2024 році становила трохи більше 44%. З них по окремих культурах: кукурудза — 45,3%, соняшник — 32,9%, овочі — 23,3%, ріпак — 19,1%, буряки кормові та цукрові — 19,2%.
Пріоритетність вітчизняної селекції відмічена для сортів зернових колосових, кормових, лікарських і декоративних видів. Торік у групі зернових частка у структурі Реєстру сортів пшениці озимої українських заявників становила 63,1%, ячменю ярого — 66%. Частка кормових сортів складала 52,3%, лікарських — 64,2%, декоративних — 88,7%.
Водночас, за результатами проведених науковцями досліджень, частка кондиційного насіння сортів іноземної селекції у 2024 році для пшениці м’якої озимої склала майже 50%, для кукурудзи — 70-80%, для соняшнику — 90-95%.
Олександр Захарчук, завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення ННЦ «Інститут аграрної економіки», член-кореспондент НААН
Це свого роду гачок, на якому підвішене все національне сільське господарство. Заміна насіннєвого матеріалу іноземної селекції на насіння української селекції потребує збільшення обсягів фінансування національних селекційних центрів, наукових установ відповідного профілю та селекціонерів, які нині у переважній більшості забезпечені вкрай недостатньо.
За проведеними науковцями розрахунками, насіння іноземної селекції продається на $0,8-0,9 млрд щорічно: 2024 року до України було ввезено іноземного насіння на $400 млн, у межах держави на таку ж суму здійснюється виробництво кондиційного насіння іноземної селекції, що фінансується іноземними компаніями.
Основними країнами, де закуповується найбільше насіння, є Франція, США, Німеччина, Канада, Туреччина, Іспанія, Румунія, Угорщина. При цьому Франція, США, Німеччина — країни з високорозвиненим селекційним і насіннєвим потенціалом, тоді як в Угорщині, Румунії та Туреччині знаходяться заводи з виробництва насіння, які належать великим транснаціональним компаніям.
У Насіннєвій асоціації резюмують, що виробники насіння знаходять баланс між інноваціями та збереженням популярних продуктів, до яких фермери вже звикли. Хоча агросектор є одним із найбільш технологічних, у ньому досі зберігаються певні традиційні підходи, деякі аграрії віддають перевагу перевіреним рішенням, і виробники поважають цей вибір.
Алла Стрижеус, AgroPortal.ua
