Інвестиції, підтримка, євроінтеграція: ключові точки в маршруті виробників молока

За 11 місяців 2024 року обсяг виробництва молока в Україні становив 6 млн 683,5 тис. т, що на 2% менше, ніж попереднього року. Суттєве скорочення відмічається в приватному секторі (-6%), обнадійливіша ситуація у промисловому. В січні – листопаді 2024 року молочно-товарні ферми виробили 2 млн 693,5 тис. т молока, що на 4% більше відносно періоду 2023 року. Вплив сезонності суттєво відчувався в приватних господарствах.

За оцінками «Асоціації виробників молока», темпи приросту виробництва молока-сировини на підприємствах України з початку 2024 року одні з найкращих у Європі. Однак, незважаючи на приріст виробництва в промисловому секторі, він не компенсує падіння обсягів надою в особистих селянських господарствах.

Зовсім небагатьом підприємствам вдалося відновитися торік. Харківщина за 2 роки війни, за підсумками KSE спільно з проєктом розвитку ООН та Світовим банком, втратила понад 52% промислового поголів’я ВРХ. 

Підприємство «Агросервіс ЛТД», що у Харківській області, було в окупації, втратило понад 500 корів. Планували відновитися, але 2024 року знову зазнали обстрілів, були уражені їхні склади, виробничі приміщення та поголів’я. Однак підприємство продовжує працювати, розміновує свої поля. 

«Агромол» — один із лідерів за виробництвом молока на Харківщині. У березні 2022 року танками розстріляли один із відділків підприємства, постраждало понад 1000 корів. Господарство змогло частину свого поголів’я зібрати по лісах, полях і тимчасово релокувати на Полтавщину. Після деокупації повернулися і почали працювати над відновленням приміщень, але на початку липня торік їх знову обстріляли КАБами і знищили практично все поголів’я.

ФГ «Напорівське» з Чернігівщини пережило страшні часи окупації на початку війни. Господарство постійно просило про допомогу, адже втрати були шалені, але відчутної підтримки не дочекалося. Проте частково власними силами наростили поголів’я, заснували сироварню і наразі активно реалізують свої сири, йогурти, цільномолочну продукцію на локальному ринку та намагаються просувати її онлайн.

Щодо новостворених ферм, то, на жаль, абсолютно нових підприємств поки що не з’явилося. У відносно безпечних регіонах — Хмельницькій, Тернопільській, Волинській, Рівненській, частково Черкаській, Вінницькій областях — спостерігається приріст поголів’я підприємств, які були активними у молочному бізнесі. Вони нарощують свої потужності, щоб компенсувати втрати колег зі східного регіону.

У «Асоціації виробників молока» зазначають, що багато традиційно рослинницьких господарств почали цікавитися тваринництвом і вивчають перспективи створення власних молочних ферм. Адже, з огляду на зростаючий у світі незадоволений попит на молоко-сировину, є надія, що інвестиції в молочний бізнес можуть бути вигідними, однак дуже ризиковано для підприємств інвестувати в молочне скотарство, адже інвестиції є одними з найдовших і найдорожчих. Для того, щоб побудувати сучасну ферму, з розрахунку на 1 корову зі шлейфом потрібно інвестувати орієнтовно $8-10 тис. А на повернення цих інвестицій можна очікувати не раніше, ніж за 8 років.

Упродовж 2024 року, за попередніми даними Держстату і Аналітичного відділу «Асоціації виробників молока», у промисловому секторі України утримувалося 375 тис. корів, і цей показник залишається на сталому рівні порівняно з початком року. При цьому в особистих селянських господарствах, на 1 грудня 2024 року, утримували 857 тис. корів, і поголів’я надалі скорочується: торік — на 8,5% порівняно з 2023 роком. Надалі в приватному секторі буде продовжуватися скорочення поголів’я ВРХ, насамперед тому, що молоко з таких домогосподарств не може надходити на переробку, адже не відповідає європейським нормам безпеки.

У 2024 році працювала спеціальна програма підтримки тваринництва, започаткована восени 2022-го завдяки грантовій підтримці ЄС, для тих власників худоби, які утримували від 3 до 100 корів, і вони могли отримати 7 тис. грн на 1 голову. Якщо утримувалося від 5 до 500 кіз чи овець, розмір державної підтримки складав 2 тис. грн на 1 голову. Отримати допомогу можна було, зареєструвавшись у системі ДАР.

Дана програма діє і сьогодні, та далеко не всі господарства змогли скористатися нею. Власники корів почали масово подавати заявки через ДАР, і така активність призвела до того, що система не справлялася, люди не могли податися, цілодобово чекали на зміну ситуації. А коли сервіс запрацював, виявилося, що кошти вичерпано, й ті, хто не встиг подати заявку, вже не змогли цього зробити. 

Сьогодні у Мінагрополітики обговорюється порядок відновлення програми державної підтримки розвитку тваринництва та переробки продукції. Йдеться про можливість отримати часткове відшкодування вартості будівництва та реконструкції приміщень, зокрема доїльних залів або об’єктів з переробки продукції тваринництва, а також часткове відшкодування вартості закуплених племінних ресурсів (нетелі, корови, спермопродукція).

Також для молочарів 2 роки поспіль діяла дотація на приріст корів власного відтворення. На 2025 рік у Мінагрополітики заявили, що реагують на запити профільних асоціацій і мають намір відновити цю програму, але напрями, які пов’язані з компенсацією на будівництво, реконструкцію тваринницьких об’єктів або купівлею племінних ресурсів, будуть фінансуватися з державного бюджету. Кошти на цю програму розраховують залучити за рахунок аукціонів з оренди земель державної власності. Тому наразі говорити, яка сума може бути залучена, ще не беруться. Крім того, розробленого положення даної програми та розподілу коштів ще немає.

Ще однією помічною програмою, яка отримала багато відгуків, є пільгове кредитування «5-7-9%». У 2024 році для тваринників було збільшено ліміт залучених кредитних коштів до 150 млн грн, проте, як зазначали виробники, цієї суми замало. До профільного міністерства, аграрного комітету зверталися з проханням переглянути умови і збільшити ліміт удвічі, до 300 млн грн. Це пов’язано насамперед із дорожнечею інвестицій у тваринницьку галузь.

2024 рік відзначився високими цінами на вершкове масло не лише в Україні, а і у світі. Тому в липні українські переробні підприємства мали великі замовлення на постачання масла для трейдерів ЄС, що прискорило ріст цін на сире молоко. І виробники, які працюють на внутрішній ринок, особливо свіжої молочної продукції, постраждали від зростання цін на молоко-сировину, їхні результати не такі високі, як у експортерів.

Виробники молока в Україні мають багато інвестувати, щоб підтримувати галузь виробництва, тому переробним підприємствам потрібно вивчати досвід західних колег, які не перший рік працюють із дорогим молоком, для того, щоб знизити затрати на виробництво 1 кг готової продукції. Перед переробниками стоять великі виклики, їм надалі потрібно буде конкурувати з європейськими компаніями за сировину, і 2025 року потрібно розробити дорожню мапу, за якою буде рухатися галузь.

Основні вимоги, які є в законодавстві ЄС до безпечності та прослідковуваності продукції, враховані в новій редакції закону Про ветеринарну медицину, який вступить у дію з 1 січня 2026 року. Однак стосовно ВРХ вимоги прописані лише для телят, оскільки вимоги щодо благополуччя корів у ЄС ще обговорюються. 

Нормативна база, що стосується тваринництва, адаптована на рівні 80%, але основним викликом для України може бути саме імплементація вимог, наприклад, щодо благополуччя ВРХ, і це пов’язано з тим, що Україна та Європа мають різні моделі.

«У Європі превалюють малі ферми, у нас — великі молочно-товарні комплекси, які ми вважаємо перевагою. Між іншим, наші колеги-переробники з Європи поділяють цю думку, однак малі європейські фермери не дуже цим задоволені, адже їм важко конкурувати з такими гравцями ринку. Разом із тим значна частина МТФ України побудована у 70-80-х роках і не відповідає вимогам, які нам буде висувати ЄС, тому ми маємо залучати велику кількість коштів, в тому числі для реконструкції та модернізації», — говорить Олена Жупінас.

За 11 місяців 2024 року Україна експортувала 350,6 тис. т молочної продукції (в перерахунку на молоко-сировину), що на 10,4% більше періоду 2023 року. Виручка становила $274,8 млн, що на $36,4 млн більше.

Підвищення цін на біржові товари у світі, зокрема на вершкове масло, та девальвація гривні сприяли тому, що продукти вітчизняного виробництва стали привабливими для покупців на зовнішніх ринках.

«Для нашої молочної продукції відкриваються нові ринки, зважаючи на світові тенденції. Найбільше попит на молочні продукти росте у Східній та Південно-Східній Азії та Африці, і це ті ринки, на які нам варто виходити і бути там конкурентними. Однак доступ до цих ринків прямо залежить від успіхів ЗСУ, адже нам потрібні відкриті та безпечні морські шляхи», — додає Ганна Лавренюк.

У січні – листопаді 2024 року імпорт молочних продуктів до України становив 412,7 тис. т, що на 8,1% більше, ніж попереднього року. Вартість імпорту склала $251,6 млн, що на $16,7 млн більше. Торговельне сальдо за цими товарними групами було позитивним — $23,2 млн.

Найперше, аби молочна галузь розвивалася, необхідно сформувати бачення, куди вона має рухатися: потрібно напрацювати ефективну дорожню мапу і переглядати її ледь не щороку, аби вчасно реагувати на зміни ринку, волатильність якого зростає. По-друге, молочному тваринництву потрібні зрозумілі, доступні фінансові інструменти, аби була можливість інвестувати. Крім того, варто залучати кошти на навчання, підвищення обізнаності, підготовку кадрів для ефективного впровадження норм і вимог ЄС.

Сьогодні виробники активно планують інвестиції в молочні господарства. Вже розпочато будівництво низки комплексів і розширення існуючих. Молочарі очікують на відновлення програм державної підтримки та збереження чинних і на появу нових фінансових інструментів, насамперед не кредитних, а саме грантових. Крім того, як і всі українці, виробники молока сподіваються на мир, тоді зможуть більш впевнено планувати виробництво і подальший розвиток підприємств.

Вікторія Полевик, AgroPortal.ua