Названо умови, за яких запрацює агрокооперація
Три вагомих аргументи за кооперацію в АПК
27 березня 2023, 07:00 2506
Ольга Трофімцева Слово «кооперація» в Україні стало майже лайливим, або ж як мінімум таким, яке не викликає позитивних емоцій ані у фермерів, ані у представників державних органів влади. Це пов’язано насамперед з історичною пам’яттю і негативним досвідом примусової радянської колективізації. За роки новітньої незалежності України успішних масових прикладів кооперації в АПК ми також не мали, тому багато хто з фермерів ставиться до подібних ініціатив з певною засторогою.
Тим не менш, я вважаю, що ховати ідеї кооперації в українському АПК зарано, тим більше, що, за великим рахунком, ми ще і не спробували по-справжньому почати об’єднуватись. Цікава дискусія щодо кооперації відбулась під час заходу «Кооперація на 360». І я б хотіла поділитись з вами своїми основними тезами щодо кооперації ще раз.
Аргумент перший: прагматичний
Об’єднання заради виживання стає все більш актуальним для мікро-, малих та середніх агровиробників. Це пов’язано з об’єктивними процесами в секторі та в економіці загалом, коли стандартні й звичні способи ведення бізнесу стають або ж не дуже привабливими через несприятливу кон’юнктуру ринку, або ж майже неможливими через негативні процеси, посилені повномасштабним вторгненням росії в Україну.
Багатьом малим фермерам доводиться вже зараз відходити від стандартних сівозмін і дивитись на виробництво нішевих і менш прив’язаних до базових зернових чи олійних культур. Об’єднання на регіональному рівні для виробництва і первинної переробки рослинної чи тваринної продукції може стати привабливою альтернативою, зважаючи на те, що в деяких регіонах, наприклад, у Сумській області, за час війни з’явилось розуміння необхідності формування локальної мережі виробників продовольства, які могли б постачати споживачам регіону продукти харчування і реалізовувати їх у місцевих магазинах чи інших точках роздрібної торгівлі. Тобто фактично йдеться про формування регіонального каркасу продовольчої безпеки через розвиток локального виробництва і кооперації в тому чи іншому вигляді.
Окрім того, деякі з постачальників засобів виробництва для фермерів зараз беруть на себе роль організаторів кооперативів, намагаючись таким чином організувати більш зручне для всіх постачання чи то насіння, чи то ЗЗР, чи запчастин для сільгосптехніки, а з іншого боку, досить часто формуючи «під себе» постачання більш гомогенних за якістю і більших за обсягами товарних партій тієї чи іншої продукції, яку можна потім далі реалізовувати, наприклад, на експорт. Такі варіанти кооперації «зверху» є, як на мене, непоганим стартом для процесів об’єднання фермерів, але вони є зазвичай не дуже орієнтованими на довгостроковий розвиток.
Просте горизонтальне об’єднання великої кількості мікро- і малих виробників тих чи інших видів продукції, як, наприклад, фермерів, які вирощують оливки, фрукти чи овочі, овець у деяких країнах ЄС, дає можливість їм не лише посилювати свої позиції на національних ринках, але і успішно виходити на експортні ринки.
Якщо ж розглядати питання кооперації більш стратегічно, то ми маємо розуміти, що розвиток територіальних громад і подальший успіх децентралізації не будуть можливими без розвитку бізнесу на основі, зокрема, кооперації та кластеризації.
Аргумент другий: стратегічний
Об’єднання з метою організації спільної більш глибокої переробки або ж постачання сировини для переробного підприємства на території територіальних громад стає все більш привабливою ідеєю для тих керівників місцевих органів влади, хто замислюється над глобальними і непростими питаннями створення економічних передумов для людей у своєму регіоні, щоб запобігти або ж змінити негативні демографічні тенденції на сільських територіях, які, на жаль, притаманні більшості українських областей.
Такі ініціативи вимагають бізнес-підходів, правильного планування і розрахунків. Але вони в своїй перспективі мають всі шанси стати осередками економічного відновлення регіонів і територіальних громад у післявоєнний час. Така кооперація передбачає наявність місцевої компанії, агровиробника чи великого, навіть транснаціонального бізнесу, який стане центром коопераційного руху, і переробне підприємство якого буде виконувати роль основного елементу кооперативу.
Що це означає на практиці? Якщо в межах вашої територіальної громади є потенційні об’єкти, землі, які можуть бути придбані для будівництва виробничих потужностей зацікавленим інвестором, який, скажімо, хоче виробляти ягідні джеми чи заморожені овочеві суміші для експорту до країн ЄС, і якому для того потрібна постійна і надійна сировинна база, і одночасно в ТГ і, можливо, в сусідніх регіонах, є якась кількість дрібних агровиробників, які відчувають необхідність змінювати свої бізнесові підходи і були б готові не на словах, а на справах підключатись до вигідного для всіх проєкту і вирощувати ягоди, овочі чи лікарські трави хоча б на частині своїх сільськогосподарських угідь, то вже можна було б спробувати ініціювати коопераційний проєкт.
Звичайно, такі проєкти кооперативів вимагають синергії зусиль місцевої влади, бізнесу і регуляторних інститутів.
Я б також хотіла підкреслити, що ми в Україні досить часто недооцінюємо позитивні ланцюгові ефекти в економіці, які створюються подібними ініціативами: всі ланки кооперативу потребують засобів виробництва, технологій, обладнання тощо. Тобто формують попит на велику кількість інших вітчизняних продуктів і послуг, створюючи робочі місця далеко за межами окремо взятого кооперативу в тій чи іншій територіальній громаді.
Аргумент третій: євроінтеграційний
Кооперація в аграрному секторі Європейського Союзу є надзвичайно поширеним явищем і має дуже різні форми в різних країнах ЄС: від маленьких регіональних кооперативів на кшталт соціальних проєктів до потужних вертикально інтегрованих кооперативів у молочній галузі. В деяких галузях кооперативи мають надзвичайно великий вплив і з політичного погляду, і з погляду ринкової влади. Для розуміння: загальний товарообіг 100 найбільших аграрних кооперативів ЄС у 2020 році перевищив 238 млрд євро.
Європейська Комісія розглядає кооперацію виробників в аграрному секторі як один із інструментів, з одного боку, посилення ролі фермерів в економічній системі ЄС, а з іншого — як можливість створення додаткових умов для розвитку сільських територій і залучення молоді в аграрний сектор, зважаючи на досить поважний середній вік власників і керівників фермерських господарств у більшості країн ЄС (особливо в Західній Європі). Все більш поширеними стають так звані соціальні кооперативи, в яких співвласниками стають жителі міст чи молоді сім’ї, які останнім часом часто віддають перевагу життю ближче до природи, ніж у мегаполісі, і які самі ж частково і задіяні як у виробництві продукції, так і у її збуті.
Кооперативи є невід’ємною частиною підприємницького ландшафту в аграрному секторі ЄС і мають довгу історію розвитку, змінюючи свою форму, проходячи процес трансформації в процесі розширення кордонів ЄС. Можна вже зараз з упевненістю сказати, що однією з важливих засад аграрної політики ЄС, зважаючи на наш майбутній вступ до нього, буде забезпечення рівних ринкових можливостей для різних стейкхолдерів аграрного сектору незалежно від їхнього розміру. Іншими словами: Європейська Комісія буде сприяти розвитку малого підприємництва в сільських територіях шляхом посилення його конкурентоспроможності. Особлива увага при цьому приділяється і буде приділятися сталому агровиробництву, кліматичній адаптації та відповідності екологічним вимогам. Відповідно, спрямовуючи зусилля на розвиток кооперації, яка буде відігравати позитивну роль в економічному, соціальному і екологічному розвитку громад, можна розраховувати на фінансову та організаційну підтримку з боку ЄС.
В будь-якому випадку кооперація, на моє переконання, є однією з передумов і можливостей для регіонів України з погляду відродження сільських територій та створення імпульсів для їх економічного розвитку. Більше того, кооперація не є можливою без взаємної довіри як між членами кооперативу, так і між кооперативами і державою, між усіма учасниками ринку. А це буде вимагати від нас переростання дитячих хвороб часів «дикого капіталізму» та накопичення капіталу і формування цивілізованих засад ведення бізнесу в аграрній сфері. Але ці зусилля точно принесуть результат в усіх сферах, не лише у сфері кооперації.
Ольга Трофімцева, посол з особливих доручень при Міністерстві закордонних справ України
Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.