Самоврядування в умовах війни: Опішнянська громада в пошуках нових можливостей і проєктів
Буцька ТГ: фермерська підтримка, позитивний досвід «Садів Перемоги» та орієнтир на переробку
06 лютого 2023, 06:35 3986
До війни в Буцькій громаді на Черкащині основним напрямом розвитку визначили туризм, адже головною родзинкою даного регіону є Буцький каньйон, який входить до переліку 7 чудес України. Саме до нього приїздить найбільше відвідувачів, тож мати таку красу і не використати цей ресурс в інтересах громади було б неправильно. Але війна тимчасово переформатувала плани громади.
Ще в довоєнні часи в Буцькій громаді розробили детальний план із розвитку туризму, щоб інвесторам можна було безкоштовно надавати земельну ділянку з готовими проєктами, де вже буде зазначено місце розташування кафе, ресторану, кемпінгу тощо. Такі ділянки планували надавати безкоштовно, але за умови, що там буде побудовано те, що зазначено у плані. Правильно організована робота мала б уже дати перші позитивні результати, але на заваді стала війна.
Як сьогодні живе Буцька громада, з якими проблемами зіштовхнулась у перші дні війни, та які плани будує на майбутнє — AgroPortal.ua розповів очільник громади Сергій Залізняк. Він за першою освітою режисер, друга освіта — «Економіка та підприємництво», але за ініціативи місцевих жителів 4 роки тому очолив громаду.
Як змінилося життя громади після 24 лютого 2022 року?
Сергій Залізняк: Війна дуже все змінила. Наша громада невелика, маємо 5,2 тис. мешканців, а в перші дні війни переїхало ще 7 тис. переселенців. Це все внесло суттєві зміни, адже до такого не були готові ні фінансові структури, ні магазини, ніхто. Відповідно і транспортного сполучення у нас не було, продукти не возили, було досить складно, та ми вийшли з цієї ситуації за 2 дні. Зібрали місцевих аграріїв, наробили круп, розвезли їх по магазинах. Те ж саме зробили і з молоком, адже у перші дні війни його у фермерів ніхто не забирав.
У нас населений пункт невеликий, волонтерів багато не було, гуманітарної допомоги як такої теж не було. Перші дні було складно, та потім ми все, що треба, знайшли і забезпечили переселенців усім необхідним.
Голова Буцької громади Сергій Залізняк
До нас їхали переважно з Києва, Київської області. Хтось їхав до родичів, а тих, у кого нікого не було, ми розселяли по громаді у вільні будинки. До речі, до складу Буцької громади входить 8 населених пунктів.
Після того, як від Києва відійшли російські війська, велика кількість людей повернулись додому. Звісно, є такі, що й досі проживають, а дехто вже навіть купив будинки. На сьогоднішній день у нас 1,6 тис. ВПО, залишились люди переважно з Харкова, Донеччини, з тих регіонів, куди зараз вже немає як повертатися.
Наш місцевий завод продтоварів дуже допоміг із працевлаштуванням. Спеціально створили робочі місця для ВПО. Завод перелаштувався на інше виробництво. Якщо раніше займався переважно виготовленням олії, борошна, круп, вермішелі, то влітку вже садили капусту, огірки.
Чи змінилися надходження до бюджету громади?
Сергій Залізняк: Якщо брати в цілому, то в усіх громадах, на жаль, плачевна ситуація з бюджетом, багато організацій припинили свою діяльність, хтось виїхав. Товаровиробники, фермери не мали змоги продати зерно. Тож, відповідно, бюджет, який мали до війни, у 80% громад не виконувався. Нас це оминуло, адже всі підприємці та фермери, які є на території громади, сплачували податки, хоч держава і дозволила на початку війни цього не робити. Тож у результаті наш бюджет виконувався і навіть трохи перевиконався.
Розхідна частина бюджету, звісно, була трохи змінена, оскільки були й проблеми зі світлом, а це — закупівля палива, генераторів. Внутрішньо переміщених осіб потрібно забезпечувати продуктами і різними соціальними виплатами, тому тут розхідна частина у нас збільшилась, але натомість зменшилась в іншому — була економія електроенергії (світломаскування, відключення). З продуктами харчування ми вийшли з ситуації, взявши участь у програмі «Сади Перемоги», і я вважаю, на сьогоднішній день це потрібно кожній громаді. Окрім ВПО, ми на 80% забезпечили продуктами харчування всі наші навчальні заклади.
Скільки комунальної землі було виділено та скільки приватних домоволодінь долучились до «Садів Перемоги»?
Сергій Залізняк: Комунальної землі було виділено не так і багато, в межах 5 га. Переважно це були землі, які ніколи не використовувались — колишні цегельний завод і ферма. Вони були зарослі, завалені щебнем, цеглою. Вибрані були такі ділянки не просто так, це все було прописано у програмі «Сади Перемоги».
Крім того, участь у цьому проєкті також взяли близько 100 приватних домогосподарств громади. Отриманий результат нас, чесно кажучи, приємно здивував. Навіть фермери, які вже тривалий час обробляють землю, такого не прогнозували. Отримавши хороший врожай, ми забезпечили овочами переселенців і свої потреби в громаді.
Що саме вирощували?
Сергій Залізняк: Практично все — помідори, огірки, цибулю, капусту, баклажани, буряк, картоплю, перець, навіть кавуни. Останні нас взагалі здивували, адже були й такі, що важили 15-16 кг, тобто для нашого регіону це нереально. Люди у нас вирощують у середньому по 3-5 кг, а тут такий результат. За смачними і солодкими кавунами до нас приїздили звідусіль переймати досвід, ніхто такого не очікував. Ми не додавали ніякої хімії, ні органічних добрив, взагалі нічого, тобто просто вода та сонце. Також садили соняшник і пшеницю. Соняшник переробили на олію, пшеницю — на крупи, борошно, і всім цим забезпечили наших людей.
Як місцеві аграрії спрацювали у 2022 році?
Сергій Залізняк: 2022 рік був важким для всіх, аграрії не стали виключенням. Я вдячний усім, адже ніхто не відмовився заплатити податок, а це найголовніше нам як місцевій раді. Саме з податків утримуються всі заклади й інфраструктура у громаді. За інформацією фермерів, багато продукції зараз ще знаходиться на складах, раніше продати її було неможливо. Влітку, коли відкрили зерновий коридор, змогли трохи продати зернових, зараз знову ціни нормальної немає. Та попри це, аграрії поступово намагаються виходити з цієї ситуації.
Зараз ми працюємо в іншому напрямі, прошу їх долучитись до нашої ініціативи, щоб більше йшли в переробку. Для прикладу, 1 тонна пшениці коштує 5 тис. грн, а ціна тонни крупи пшеничної — 25 тис. грн. Тож спрямовуємо фермерів на переробку зернової продукції, та й молочної також, щоб не повторилась ситуація, як на початку війни, коли вони залишились без можливості фінансування. Потихеньку цей процес рухається вперед, маємо домовленість із двома господарствами на переробку молочної та зернової продукції. Гадаю, якщо нам вдасться це зробити, то з’являться нові робочі місця, і це буде вигідно для наших фермерів, які не будуть перейматись — чи продадуть пшеницю, а ось крупи реалізують точно.
На території ТГ вже є підприємства, які виробляють необхідні продукти — хліб, крупи, борошно?
Сергій Залізняк: У нас є завод продтоварів, але він займався переважно переробкою тієї продукції, яку йому постачали. Тобто місцеві жителі пшеницю переробляли на борошно, крупи, вермішель, але це не була реалізація, а лише переробка. Вони переробили і людям повернули їхню продукцію за якусь там плату, але так щоб переробка з реалізацією — таких у нас підприємств не було. Зараз я їх спрямовую на те, щоб вони пакували продукцію і реалізовували її через торговельні мережі.
Чи переїхали до вашої громади якісь підприємства?
Сергій Залізняк: Було декілька запитів, але поки що ніхто не переїхав.
В інтернеті була інформація, що в громаді плануєте варити згущене молоко, створити надалі кооператив. Як із цією ідеєю?
Сергій Залізняк: У перші дні війни люди в усіх громадах були згуртованими, намагалися власними силами забезпечити фронт і відповідно робили, хто що міг. Ми також брали в цьому участь, наші фермери надавали сировину, всі школи, садочки долучались до приготування.
У межах співпраці проєкту від #SURGe ми отримали 17 автоклавів і банки. З молока, яке фермери були змушені просто виливати, оскільки не мали збуту, ми почали пробувати виготовляти згущене молоко. Нам це вдалося, вийшло дуже смачно, ми навіть розробили дизайн етикетки і підготували всю необхідну документацію. Цього згущеного молока в перші дні війни ми відправили майже 7 тис. банок хлопцям на передову.
Минулого року ми долучилися до проєкту «Сади Перемоги» і отримали гарний врожай. У 2023 році плануємо запустити власну переробку на базі комунального підприємства, затримка зараз за санстанцією. Вона має надати нам відповідний сертифікат якості. Технолога вже знайшли, обладнання є, зараз доробляємо ремонти у приміщеннях і будемо випускати це в широкі маси для продажу, оскільки наразі поки що забезпечуємо безкоштовно лише переселенців та ЗСУ. Думаю, що до кінця весни виконаємо всі документальні процедури, створимо нові робочі місця.
Які нагальні питання вирішуєте зараз у громаді?
Сергій Залізняк: З перших днів моєї каденції й на даний момент ми працюємо над збільшенням робочих місць, адже розуміємо, чим більше їх матимемо, тим більший дохід у бюджет отримаємо. Ми працюємо над тим, щоб максимально зберегти людей у громаді, максимально залучити нових до себе, ну і, відповідно, щоб люди отримали достойні заробітні плати.
Чи вдається вам в умовах війни реалізовувати проєкти для розвитку громади?
Сергій Залізняк: Задумів у нас дуже багато. Проєкт «Сади Перемоги», до якого ми долучились, дав нам можливість забезпечити громаду продуктами харчування — навіть більше, чим прогнозувалось. А ще ми отримали всю необхідну техніку за 1,5 млн грн для переробки від канадської сторони. Ми у мирний час, мабуть, це не змогли б зробити, а тут у воєнний.
Я гадаю, що потрібно брати участь у всіх проєктах, зрозуміло, що не кожен з них може бути переможним, але саме по «Садах Перемоги» ми чітко побачили, що є розвиток і є дохідна частина у вигляді цієї техніки, що нам дали, і відповідно рухаємось далі — переробка, нові робочі місця.
У нашій громаді ми відкрили поки що добровільну пожежну команду, та в планах до весни зробити місцеву, щоб люди офіційно працювали та отримували заробітну плату, були застраховані, адже там своя відповідальність, і всі вимоги мають бути дотримані. Пожежну машину ми вже отримали від держави, оскільки одні з перших у нашому районі вирішили створити пожежну частину.
Тетяна Ярмоленко, AgroPortal.ua
