Досвід багатьох компаній показує, що велика кількість свідомих роботодавців досить потужно підтримали своїх працівників під час початку бойових дій у лютому, і в березні, і потім.
Починаючи з повного виконання своїх зобов’язань щодо виплати заробітної плати (деякі компанії оплачували навіть наперед), допомоги з евакуацією до безпечних місць та регіонів, грошової цільової допомоги та закінчуючи збереженням робочих місць на тривалий термін. І це під час, коли самі підприємства знаходились у дуже складних і невизначених умовах. Можливо, саме така підтримка визначила високий рівень залученості та лояльності працівників зараз. Сьогодні рівень плинності персоналу досить низький, навіть на низькокваліфіковані спеціальності, а також для позицій продавців, касирів, водіїв.
Перші два місяці з початком війни найм практично завмер. Але з квітня почалася позитивна динаміка. Наприкінці літа ми провели невеличке опитування, результати були наступними:
У деяких компаніях найм відбувався (і відбувається — ці процеси було запущено з часом) як логічна реакція на відтік персоналу в зв’язку з міграцією, але значна кількість компаній відновили розвиток, і їхній найм — це збільшення штату. Пошук на керівні посади триває повільно, майже 40% компаній не наймають зараз на топові позиції, але багато організацій планують активуватися після Нового року.
Здавалось би, що після повернення значної кількості мігрантів на тлі закриття бізнесів, пропозицій з боку кандидатів на ринку праці повинно було б стати більше. Пошукачів, що претендують на одну і ту ж вакансію, дійсно стало більше порівняно з минулим роком, але існує питання якості, рівень якої не дуже відповідає вимогам і очікуванням роботодавців, що робить пошук складнішим. Але в будь якому випадку зараз для роботодавців час аналізувати ринок праці й залучати найсильніших кандидатів саме сьогодні та формувати кадровий резерв.
Лише у 30% компаній не відбулися зміни чисельності співробітників порівняно з лютим цього року. У всіх інших зміни відбулися, і, як показує і наш досвід, і опитування, — ситуація в компаніях дуже різна. Вочевидь, у деяких компаніях скорочення відбулося «штучно»: по-перше, за рахунок працівників, які виїхали і поки що не готові повертатися. По-друге — кількість співробітників зменшилась через воєнні дії чи окупацію тих регіонів, де розташовані активи, які власне не можуть працювати сьогодні. Деякі компанії скорочення як таке не проводили, а регулювали власне рівень зайнятості щомісячно відповідно до обсягів робіт. Ще значний відсоток підприємств здійснив скорочення вибірково — за певними посадами. Чисельність штату до вересня не збільшив ніхто, але є певні плани на наступний рік.
Є розуміння, що зараз ринок праці дещо стабілізувався, і починається новий етап його розвитку. Більшість із тих, хто хотів повернутися, — повернулись. Хтось і досі працює віддалено на свою компанію, знаходячись фізично в іншій країні — тому що їх організація підтримала такий формат. Значно менша частина знайшла можливість працювати в закордонних офісах свого підприємства, здійснивши досить легкий перехід у межах однієї компанії. Але ж більшості з тих, хто виїхав, прийшлось приймати рішення, пов’язане з необхідністю повернення — багато роботодавців поставили питання достатньо жорстко щодо повернення в країну. Це «прохання» щодо повернення припало на кінець літа і початок осені. Остання хвиля «повернення» припала на вересень.
Компанії почали будувати біль-менш зрозумілі плани розвитку і прогнозувати цілі та стратегії стосовно управління персоналом, зокрема рекрутингом. Зараз саме час «знімати вершки», використовуючи ситуацію на ринку кандидатів і залучати кращих.
Але і думати про майбутнє — у розрізі будування сильної і зрілої культури прийняття тих, хто повернеться до праці з лав ЗСУ. Необхідно вже зараз починати будувати культуру організацій за принципами інклюзивності та прийняття, соціальної підтримки. І розвивати культуру реінтеграції для тих, хто повернеться.
Анна Нестерчук, керуючий партнер та співзасновник рекрутингової компанії «Бізнес Актив»
Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.