Але люди… Наші люди — неймовірні. Вони продовжують робити те, що вміють і люблять: обробляти землю, сіяти, збирати врожай, сушити, вантажити, везти, рахувати, аналізувати, організовувати, надихати та підтримувати один одного.
Зберегти колектив — одне з найголовніших завдань, які ставлять перед собою підприємства в умовах невизначеності.
AgroPortal.ua розпитав директора з персоналу та комунікацій Cygnet Agrocompany Ольгу Петренко про досвід компанії.
Ольга Петренко: Відомий факт, що колектив Cygnet уже довгі роки досить стабільний як на рівні керуючої компанії, так і на рівні регіону. Лідери зрілі, команда згуртована, процеси відточені, кожен добре знає свою зону відповідальності. Це ті опори, які не дозволили розгубитись чи похитнутись у перші тижні війни. На них компанія спиралась, пристосовуючи свою діяльність до реалій воєнного часу. Ми зіткнулись і продовжуємо стикатись із тими ж викликами, що й інші вітчизняні агровиробники: порушення ланцюгів постачання насіння, добрив, палива навесні, проблеми з логістикою врожаю минулого і поточного сезону, драматичне зростання собівартості виробництва, призов співробітників до лав ЗСУ тощо.
Але люди… Наші люди — неймовірні. Вони продовжують робити те, що вміють і люблять: обробляти землю, сіяти, збирати врожай, сушити, вантажити, везти, рахувати, аналізувати, організовувати, надихати та підтримувати один одного.
Необхідною умовою для збереження діяльності підприємства є, власне, збереження людей. Компанія зберегла усі робочі місця і, як і всі роки раніше, продовжує сплачувати заробітну плату своєчасно і в повному обсязі.
На початку року ми підвищили заробітні плати більш ніж на 30% і в січні виплатили річний бонус. У перші два дні війни з випередженням графіка виплатили зарплату за лютий. Для працівників це стало дуже цінним у період високої невизначеності. У скрутні моменти роль фінансової стабільності важлива як ніколи.
Частина співробітників були призвані до лав ЗСУ. Половина з них — у перші два тижні з моменту вторгнення росії. За запитом працівників компанія їх екіпірувала. Сьогодні законодавство не зобов’язує за мобілізованими працівниками зберігати заробітну плату. Але ми це робимо, щомісяця витрачаючи близько 1 млн грн на збереження середнього заробітку призваним до лав ЗСУ.
Ряд співробітників критичних для виробництва спеціальностей ми забронювали.
Ольга Петренко: На сьогодні мобілізовано 48 співробітників. На деякі позиції, наприклад, трактористів, ми тимчасово прийняли на роботу нових співробітників, зберігаючи робоче місце за мобілізованими колегами. Частину посад залишили без заміни, розподіливши обов’язки між колегами, які лишились на роботі. Робота була оптимізована вимушено.
Через війну компанія змінила сівозміну, що зі свого боку для цього конкретного року зменшило обсяги робіт для ряду польових співробітників (зменшилось число польових операцій). Після Перемоги очікуємо і на повернення колег, і на відновлення попередніх обсягів робіт. Чекаємо цього з нетерпінням.
Ольга Петренко: Такі випадки були поодинокими. У перший місяць війни до регіонів присутності компанії дійсно приїздили внутрішньо переміщені особи, але їх було не так багато, як у західних областях. Переважно це були люди з Київщини, які за першої ж можливості повернулись додому.
Ольга Петренко: Рослинницький, елеваторний та тваринницький напрям не зазнавали жодних трансформацій. На жаль, цього року не працював наш цукровий завод, тому працевлаштувати сезонних співробітників даного напряму не вдалося. Але наступного сезону ми плануємо відновити його роботу, тому з нетерпінням чекаємо можливості повернути і колег до роботи.
Ольга Петренко: Наші співробітники у регіонах практично всі залишились на місці й продовжили працювати в компанії. Цього року нові вакансії практично не створювались, не було такої бізнес-потреби. Плинність персоналу зменшилась удвічі порівняно з аналогічним періодом минулого року. Люди, маючи надійного і стабільного роботодавця, намагаються за нього триматись.
У регіонах присутності нашої компанії особливої зовнішньої міграції ми не відчували у довоєнний час, не відчуваємо і зараз.
Ольга Петренко: Оскільки наразі компанія не має значної потреби у наймі, то й подібні програми для нас не є актуальними.