Важливість бору для озимого ріпаку: ознаки дефіциту, рекомендації щодо внесення

Найбільш чутливими до дефіциту бору є соняшник, цукрові буряки, картопля, бобові культури та особливо ріпак.

Порівняно з іншими сільськогосподарськими культурами, для росту і розвитку ріпаку потрібна велика кількість бору. Він має важливе значення у заплідненні, підвищує стійкість клітинних стінок, що знижує розтріскування стебел і кореневої шийки під час морозів та інтенсивного росту, чим сприяє підвищенню стійкості рослин до ушкодження хворобами (фомозом, вертициліозом тощо). Крім того, бор впливає на розвиток кореневої системи, що сприяє кращому водозабезпеченню та відновленню вегетації.

За нестачі бору, особливо у борофільних культур, спостерігається затримка росту кореня і стебла, а за сильного дефіциту відмічається повне відмирання точок росту як верхівкових, так і бокових пагонів. Бор вкрай важливий у генеративну фазу, за його нестачі може відбуватися опадання зав’язей і пустозерність. 

Дефіцит бору на ріпаку в осінній період призупиняє ріст і розвиток кореневої системи, точки росту, знижує накопичення цукрів та їх транспортування до кореневої шийки, погіршує морозо-, зимостійкість рослини, що призводить до розтріскування, деформації та дуплистості кореневої системи. Рослини запізнюються із виходом із фази розетки, молоді листки мають світле забарвлення, а краї їх скручені. На більш старих листках утворюються плями червоного та червоно-фіолетового забарвлення. Надалі дефіцит В негативно впливає на цвітіння та запилення.

Значна потреба у борних добривах обумовлена низьким його вмістом на 25% орних земель України та великою часткою площ під культурами, чутливими до бору (соняшник та ріпак). Крім того, коефіцієнт засвоєння цього елементу із ґрунту за різними даними становить лише 3-10%, що залежить від цілої низки чинників (кислотність ґрунту, вологість, вміст органічної речовини, ґранулометричний склад ґрунту, високий вміст кальцію та калію тощо). Так, на піщаних ґрунтах з низьким вмістом органічних речовин часто проявляється дефіцит бору через його значну мобільність у ґрунті та високий потенціал до вимивання.

За умови високого рівня рН ґрунту (>7,5) утворюються борати, і бор переходить у недоступні для рослин форми. Він утворює стійкі сполуки із залізом та алюмінієм, органічною речовиною та глинистими мінералами ґрунту. Його надходження в рослину залежить від вологозабезпеченості ґрунту. Тому критичним є вплив посухи у фази, які потребують оптимального забезпечення бором, наприклад, період закладання генеративних органів та цвітіння. Низька мобільність бору в рослині також пояснює необхідність періодичних позакореневих підживлень.

Позакореневі підживлення рослин є ефективним інструментом коригування дефіциту бору впродовж усього періоду вегетації, особливо за несприятливих ґрунтово-кліматичних умов, таких як недостатній вміст бору в ґрунті та/або недостатня вологість для його поглинання кореневою системою. 

Загалом на ріпаку рекомендується до чотирьох внесень. Уже перше підживлення бором восени покращує розвиток і зимостійкість. Також знижується вплив пошкоджень морозом, покращуючи тим самим стійкість до ураження фомозом.

Восени ріпак засвоює 25% загальної кількості потрібного йому бору. Оптимальною фазою для осінніх позакореневих підживлень озимого ріпаку є фаза 4-6 листків (ВВСН 14-16), коли проходить процес диференціації генеративних органів. Збалансоване мінеральне живлення і довший термін закладання бруньок забезпечують отримання максимальної продуктивності ріпаку. 

Друге внесення має здійснюватися своєчасно навесні, коли відновилася листова маса, і наступне внесення — під час росту пагонів. Оскільки найвищу потребу в борі ріпак має до моменту цвітіння, обприскування рослин борними добривами особливо рекомендується під час розвитку бутонів.

Під час обприскування в момент росту пагона та перед цвітінням разом із бором слід внести також і молібден та комплексні мікроелементні добрива.

Багаторічні досліди доводять, що на ґрунтах з недостатнім забезпеченням бором або дефіцитом вологи шляхом дворазового листкового підживлення бором досягають середнього збільшення врожайності від 5 до 10%. Без цих внесень спостерігаються опадання листя, утворення тріщин на стеблах і «приплюснутий» ріст

Асортимент борних добрив для позакореневого підживлення дуже широкий, представлені вони сухою препаративною формою у вигляді чистої борної кислоти та боратів натрію (динатрій октоборат, тетраборат натрію та ін.) або рідкою, в якості органічних форм бору, переважно боретаноламіну. 

Саме форма бору впливає на ефективність застосування цих добрив. Тобто не всі борні добрива забезпечують однакову якість або концентрацію доступного бору, а ціна продукту не завжди є найкращою мірою справжньої рентабельності застосування добрива. 

Більшість сухих форм бору погано засвоюються листовою поверхнею, є малоефективним джерелом бору та несуть суттєвий ризик фітотоксичності. Швидка та повна розчинність гарантує доступність бору для рослини та забезпечує технологічність їх внесення. Наприклад, борна кислота і тетраборат натрію (бура) мають відносно низьку розчинність, особливо за низьких температур робочого розчину, що може призвести до нерівномірного розподілу діючої речовини у баку. В цьому випадку на листову поверхню потрапляють різні концентрації робочого розчину, зокрема дуже високі, що може призводити до опіків. До того ж, на листку борна кислота швидко висихає та кристалізуються (рис. 7), що повністю блокує надходження бору в рослину та підвищує ризик фітотоксичності.

Можна виділити наступні підходи у підвищенні ефективності підживлень бором:

• врахування факторів, що обмежують поглинання бору кореневою системою, та своєчасна ліквідація спричинених дефіцитів позакореневими підживленнями;
• застосування правильної форми добрив з високою біодоступністю та низькою фітотоксичністю, які сприяють рівномірному покриттю листкової поверхні та проникненню бору в рослину.

Для підвищення розчинності та біодоступності бору найчастіше використовують композиції з моноетаноламіном. Ці сполуки повністю розчинні у воді та рідких NPK добривах, не містять хлоридів, натрію або важких металів, що зводить до мінімуму ризик забруднення, опіків або фітотоксичності. Ці поліборатні органічні комплекси бору забезпечують відмінні змочуючі та вологоутримуючі властивості, що сприяє рівномірному покриттю листової поверхні, проникненню та адсорбції бору в рослину.

Зокрема, це досягається значним зниженням значення гігроскопічної точки добрива, тобто відносної вологості повітря, за якої нанесений на листя розчин буде залишатися вологим. 

Для порівняння — борна кислота має гігроскопічну точку на рівні 98%, тобто з розчину, який потрапив на листову поверхню, в чистому вигляді вона буде засвоюватися рослинами лише за відносної вологості повітря вище 98%. А такий поживний розчин за позакореневого підживлення буде швидко висихати.

Крім того, сам по собі етаноламін також проявляє рістрегулюючі функції: входить до складу фосфоліпідів і стабілізує біомембрани рослинних клітин у несприятливих умовах, сприяє синтезу білка та покращує ріст розсади.

Вже протягом багатьох років для забезпечення рослин бором компанія ЛНЗ використовує легкодоступні біологічно активні форми органічних поліборатів, тобто комплекси бору з етаноламіном. Добриво DEFENDA БОР у своєму складі містить 14% бору та азот. Висока концентрація дозволяє досягнути високої ефективності з нормою використання всього 0,5-1,0 л/га.

Переваги добрив DEFENDA БОР:

• Рідке висококонцентроване добриво на основі бороетаноламіну, призначене для профілактики та усунення симптомів нестачі бору.
• Наявність активаторів поглинання та транспорту бору в формулі збільшує коефіцієнт асиміляції бору, сприяє швидкій дії та підвищенню мобільності цього мікроелемента у рослині.
• Практично відсутній ризик фітотоксичності та пошкоджень листків.
• Висока розчинність, сумісність та технологічність застосування.
• Виготовляється тільки з високочистої сировини провідних світових виробників.