Бізнес на хуторі: масло гхі, крафтовий сир та павловнія

29 травня 2022, 06:20 1004

Джерело фото: Yulia_z_hutora // Instagram

Львів’янка Юлія Малекс із чоловіком чотири роки тому кардинально змінили своє життя — з культурної столиці України переїхали на закинутий хутір, в якому залишилося лише кілька будинків.

Дівчина займається розведенням кіз та овець, варить сир та веде блог про хутірське життя. Саме про це вона розповіла в Instagram-ефірі AgroPortal.ua.


Хутір як стан душі

У 2018 році ми купили хату на хуторі й разом із нею 45 соток землі. Згодом приватизували ще 2 га і взяли трохи землі в оренду під луг, на якому пасуться кози та вівці.

Чоловік займається садом. Ми посадили майже 70 горіхів, урожай яких буде за 3-4 роки, а також близько 200 павловній. Це дерево екзотичне для України, тому незрозуміло, як воно приживеться. Але його можна застосовувати як сировину для себе або продавати. Будемо використовувати павловнію ще під пасіку — її цвіт дуже медоносний.

Для мене життя на хуторі — це життя на волі. Коли ти ні від кого і ні від чого не залежиш, навіть від сусідів, бо найближчі — за 2 км

Для мене життя на хуторі — це життя на волі. Коли ти ні від кого і ні від чого не залежиш, навіть від сусідів, бо найближчі — за 2 км

Плануємо своє життя так, щоб нічого не замовляти. Закупки робимо наперед, якщо є непередбачувані обставини — в допомогу велосипед і дорога з неймовірними краєвидами до Жовкви.

Власне крафтове виробництво

З козиного молока я роблю сир, а з коров’ячого, яке купую у місцевих, — масло гхі. Все продаю через свій блог в Instagram.

Масло гхі в різних культурах називається по-різному. Сама назва прийшла з Індії, але в нас його люди давно готували, навіть моя бабуся, але називала його просто топленим маслом.

Це масло, яке не містить канцерогенів, на ньому нічого не пригорає. Воно краще для смаження за будь-яку олію. І його можуть споживати люди, які не переносять лактозу, оскільки там залишається тільки жир. Ще воно класне тим, що має великий термін зберігання без холодильника. Я як виробник даю гарантію на один рік, хоча можна й довше зберігати. На смак воно вершково-горіхове.

Зараз замовлень, які я можу виготовити і продати, в мене вистачає. Інколи навіть формую список черги на продукцію. На перспективу хотіла б узяти когось собі в помічники. 

Попит на крафтові продукти з маленьких ферм збільшується, адже в них вкладається душа

Я вважаю, що для крафтового виробництва потрібно мати таку кількість тварин, яку можна доглянути особисто. До того ж найкраща та тварина, яку ти сам виростив. Ось такий спосіб нарощення поголів’я мені дуже підходить. Якби не війна, я б купила ще тварин. Зараз у мене є 3 овечки і 5 кіз.

У догляді за тваринами своїми порадами мені допомагає коліжанка, яка має козину ферму. Слухаю YouTube, але поки в тебе не з’явиться конкретна проблема, ти не будеш знати, як її вирішити.

Майбутнє українського хутора

Хутірський поділ — це суто українська тема. Заможні люди мали чималі наділи землі й ставили там же хату, щоб далеко не відлучатися від господарства. Комуністи під час розкуркулення повиганяли з хуторів і загнали людей у село, в колгоспи.

Сучасні фермерські господарства — це щось подібне до колишніх хуторів. Цілком нормально, коли люди обробляють землю чи тримають тварин, працюють там зранку до ночі й живуть

Ще на хуторі можна займатися зеленим туризмом, приймати гостей. Але особисто ми переїхали сюди, щоб мінімізувати будь-яке спілкування. Я б могла приймати гостей, скажімо, двічі на тиждень. Але для цього потрібно створити відповідні умови.

Будинок, у якому ми живемо, дуже старий. Помалу збираємо кошти і облаштовуємо його. Роботи ще багато, та любов тварин і віра в ЗСУ дають надію на світле майбутнє.


Іванна Панасюк, AgroPortal.ua