Виноробство в умовах війни: збільшити обсяги виробництва не вдасться, але потрібно бути на ринку України і працювати далі

10 грудня 2022, 07:00 3129

«Галицька сорока» — сімейне фермерське господарство на Львівщині — починало свою діяльність із вирощування малини, ожини, лохини. На початку свого існування працювали на ринок свіжих ягід. Але перші й останні збори малини були не такими великими за обсягом, як хотілось би, тож логістика і продаж такої сировини стали невигідними. Тоді власники задумались про переробку, а перше вино виготовляли виключно для себе, як метод збереження ягоди.

Про це AgroPortal.ua розповіла співвласниця СФГ «Галицька сорока» Юлія Дейнека.

Далі почали пригощати вином друзів, які й спонукали працювати у цьому напрямі й надалі. Перші великі замовлення були саме від них, але з вимогою — це мали бути винні пляшки з етикеткою і гарним виглядом, щоб вино можна було презентувати в якості подарунку до свята.

Юлія Дейнека, співвласниця СФГ «Галицька сорока»

Ми працюємо лише на своїй сировині. Наразі маємо плодоносний ягідник, де вирощуємо малину, ожину. Виготовляємо декілька видів вин: напівсолодке з червоної малини з назвою «Для друга» — класичне вино, яке найбільше продається за всі ці роки. Це як вдячність нашим друзям, які спонукали нас до розвитку в цьому напрямі.

Також є в асортименті й сухі вина «Ранкова роса» та «Замкове», інколи з’являються інші види, які виробляються в якості експерименту та надаються клієнтам на дегустацію на різних фестивалях. 

Вино або залишається для виробництва, або ні — все залежить від відгуків споживачів

До війни «Галицька сорока» була серед учасників майже всіх фестивалів вина та сиру, які проводилися у Львові, фестивалі у Києві Food and Wine. Перші роки також брали участь у фестивалях в Івано-Франківську, які проводилися наприкінці літа. Будучи учасниками фермерського кооперативу «Фермерська родина», вони мали точки продажу у Львові, але через воєнні дії й економічну ситуацію кооператив припинив свою діяльність. Натомість протягом літа бажаючі мали змогу придбати їхню продукцію на фермерських ярмарках, що проходили у центрі міста. На сьогоднішній день її можна замовити через сторінку в Instagram та Facebook.

«Наша локація все літо була відкрита для відвідувачів. Цього сезону їх було дуже багато зі Східної, Центральної України, ну і зі Львівщини, звісно. Ми знаходимося за 25 км від Львова в напрямку Свірзького замку, який є однією з туристичних точок на мапі Бібреччини. Тож і придбати продукцію можна було безпосередньо у нас на локації. Подивитись, як виглядають кущі малини, ожини та ружі, з яких ми виготовляємо конфітюр із пелюсток троянди. Перетерту ружу в галицькій кухні використовують як начинку для пампушок на Різдво або просто як файний смаколик для дітей, а ще застосовують у лікуванні. Це така собі традиція, яку ми намагаємося зберегти і нести надалі», — розповідає підприємиця.

Є до чого прагнути і в чому ставати кращими

Виробництво плодово-ягідних вин досить схоже в технологічному плані з виноградним. Єдине, що різне — так це вхідна сировина. Якщо у виноградарів це виноград, то тут — ягода, яку потрібно збирати кожні 3-5 днів, а отже і роботи значно більше. 

За словами Юлії, вони продовжують працювати, дотримуючись усіх вимог, які нині висувають до малих виробників. Приміщення, яке використовують як виноробню, дотягують до ХАССП, намагаються пройти будь-яке навчання, яке можливе за цими темами. Однак це досить складно як фізично, так і в грошовому еквіваленті, оскільки це дорого, але є до чого прагнути і є в чому ставати кращими.

«Вартість вина на сьогоднішній день становить від 250 грн за стандартну винну пляшку 0,75 мл, але вона буде підвищуватися через те, що дуже подорожчали тара, етикетка, упаковка. На жаль, виробники, які працюють на своїй сировині, зіштовхуються не лише з подорожчанням усього, що стосується виробництва, а ще й так само відчувають подорожчання всього, що стосується вирощування самої сировини», — розповідає співвласниця фермерського господарства.

Ягідник має давати максимальний урожай, інакше це будуть збитки

Повномасштабна війна внесла свої корективи у роботу СФГ «Галицька сорока», та попри складну ситуацію в країні, вони прийняли рішення працювати далі задля економічної підтримки України. Варіантів не працювати не було, адже кожна рослина має свій цикл, і їй не можна пояснити, що зараз війна.

«Ще однією серйозною проблемою на початку сезону була відсутність дизельного пального. У нас не було чим заправити машину, культиватори, якими ми обробляємо ягідник і чайну троянду. На жаль, для малих фермерських господарств не було ніяких програм підтримки. Виходили з того, що було, переходили на ручну роботу. Як там важко не було, та ми витримали», — відмічає Юлія Дейнека.

Страхи були у власників «Галицької сороки» та людей, які допомагали в обробці поля, адже працювати доводилося в період повітряних тривог. Зрозуміло, що Львівщина не була в настільки активній фазі обстрілу на початку війни, проте тоді був шок, а прийняття ситуації на той момент не було настільки спокійним і сильним. 

«Однією з найбільших проблем також стало здорожчання ЗЗР, добрив, які ми використовуємо у себе на ягіднику. Відмовитися від них ми не можемо, адже це наш урожай, наше виробництво у майбутньому. Ягідник має давати максимальний урожай, інакше це будуть збитки», — розповідає фермерка. 

Цього року отримали більший запит на варення, аніж на алкогольну продукцію 

Юлія Дейнека додає, що влітку була проблема з тарою для варення. Скляні баночки об’ємом 0,2 мл раніше закуповували у Гостомельського склозаводу, та він був розбомблений. Замінити тару на інший об’єм чи форму не могли, оскільки мали вже надруковані етикетки.

«Змінити етикетку — означає внести корективи у виготовлення, а це вже додаткові затрати. Плюс наші контрагенти працюють за договорами конкретно на цю тару, тож для нас це було недоцільно. Довелося чекати тару, яка нам підходила, з Польщі. У даній ситуації розуміємо, що Гостомельський склозавод найближчим часом працювати не буде, тож розглядаємо варіанти зміни тари на наступний рік», — зазначає власниця господарства. 

Для вирішення питання з фасуванням варення підприємці писали гранти на придбання обладнання для фасування у стіки. Адже мають звернення з різних організацій щодо постачання продукції, але за умови, щоб тара була не скляною, проте позитивних результатів у даному напрямі ще немає.

Цього року «Галицька сорока» отримала більший запит на варення, аніж на алкогольну продукцію. Та водночас перепрофілюватися виключно на виробництво варення у них немає можливості, виробничих потужностей і обладнання. Все виробництво варення відбувається практично вручну, окрім перших декількох процесів, які змогли вже механізувати на сьогоднішній день.

Споживачі хочуть крафтового українського продукту, тож унікальні вина не можна втрачати

«Люди, які приїжджали до нас на локацію цього року, говорили, що нам не слід відмовлятися від вина: воно дарує смак, аромат і натхнення. Споживачі хочуть крафтового українського продукту, а оскільки наші вина є унікальними в Україні, то не можна їх втрачати, треба берегти і розвиватися. Нехай ми не збільшимо обсяги виробництва, але мусимо бути на ринку України і працювати надалі», — зазначає Юлія Дейнека.

Що робити в разі повної мобілізації всіх чоловіків? Таке запитання ставлять собі власники великих і малих фермерських господарств. Чи справляться жінки з важкою роботою? За словами фермерки, у їхньому оточенні вже давно йдуть такі розмови, але відповіді на це немає. Треба когось посадити за комбайн, працювати на полі. Зрозуміло, фізично важка робота краще дається чоловікам, але припиняти свою діяльність вони не планують.

«Основним досягненням для нас є те, що ми залишаємось працювати в Україні, не виїхали нікуди і не плануємо. Сьогодні ми маємо працювати, не зламатися і не втратити віру. Купуючи тару, добрива, ЗЗР, ми підтримуємо іншого підприємця, який сплатить податки. Ми ж також виготовимо продукцію, продамо її кінцевому споживачу, отримаємо кошти і сплатимо податки, цим самим підтримаємо економічну ситуацію в Україні — це і є досягнення. За можливістю допомагаємо військовим та переселенцям. Якщо є в наявності продукція, ми її просто передаємо, як це робили на початку війни. Про все інше будемо говорити після перемоги», — підсумувала Юлія Дейнека.


Тетяна Ярмоленко, AgroPortal.ua