Медова спадщина Луганщини: як війна змінила долю пасічників
На Чернігівщині пасічник переробляє мед за унікальною технологією
25 січня 2025, 06:41 18061
Пасічник Віталій Кром з Новгород-Сіверщини, що на Чернігівщині, до війни тримав більше 30 бджолосімей. Останніми роками довелося зменшити їхню кількість до 20 та змінити кочове розміщення на стаціонарне. Проте, незважаючи на скорочення, бджоляру вдалося зберегти кількість і якість меду.
За сезон на пасіці в середньому качають 40-50 кг меду, а іноді й більше. Все залежить від сезону та погодних умов.
«Торік, коли була спека і все горіло, у нас був хороший взяток. Адже ми відрізняємось від Києва за часом цвітіння медоносів десь на 2-3 тижні. Тож коли запитують, звідки ми взяли акацієвий мед, якщо для нього не було погоди, ми пояснюємо, що у нас під час цвітіння акції погода була нормальною. До того ж поблизу немає великих виробництв, тут практично екологічно чиста зона. У нас багато різнотрав’я, а воно дає дуже хороші взятки», — розповідає AgroPortal.ua Віталій Кром.
Бджоляр додає, що пасіки у Степовій зоні розраховують на взятки з технічних культур. А його пасіка орієнтована на акацію, липу, хоч вона більш примхлива. Трапляється, що липа за 2-3 дні дає дуже хороший взяток, і цього вистачає. Бувають такі дні, що одна сім’я приносить 10-11 кг.
Любов до медової справи переросла у справу життя
Про свою пасіку Віталій Кром готовий розповідати годинами не лише на лекціях та екскурсіях. Та й не дивно, адже понад 20 років він присвятив улюбленій справі. Ця любов передалася ще від прадіда, який, за словами рідного дядька, тримав величезну пасіку в селі Понорниця. Дядько, до речі, теж пасічник, і свої навики вже не на словах, а на практиці передавав Віталію ще з дитинства.
«У дорослому віці я вже їздив на пасіку до друзів, дивився, як вони там працюють, і якось воно мені стало до душі. Тож вирішив теж зайнятись бджільництвом. Купив перші вулики, потім ще і ще. У Боярці закінчив курси з бджільництва. Перепробував різні породи бджіл, але зупинився на українській степовій, вона для нашого регіону найкраща», — згадує пасічник.
Ягоди та фрукти, висушені в меду: новий продукт набирає обертів
Популярність меду залежить від сезону. За словами Віталія, весною всі хочуть рідкого меду — спочатку акація, потім липа. Коли вже ажіотаж спадає, мед починають переробляти. Для цього використовують спеціальну сушарку «Евріка», яка висушує ягоди та фрукти в меду. Таким чином уже йде підготовка до наступного етапу попиту, який починається з серпня – вересня і закінчується у жовтні. Далі ж розбирають весь мед, що є в запасах.
Віталій Кром, пасічник
Ми тільки починаємо виробляти в такій кількості. Колись у нас була одна сушарка, а тепер — десять. Така продукція користується попитом, хоч її в Україні ще мало. Її виготовленням, окрім мене, займається ще один виробник. Людям подобається ця новинка: ягоди та фрукти більше схожі на цукати. Але вони не піддавалися жодній обробці, без консервантів, і мед виходить збагаченим усіма ягодами, соками, поживними речовинами.
Серед фаворитів у самого пасічника липовий мед, його він споживає постійно. А, наприклад, замість цукру до чаю та кави додає акацієвий, який вирізняється нейтральністю — не має такого присмаку, як інші меди, і не змінює смаків. Услід за Віталієм багато друзів теж відмовились від споживання цукру й замінили його медом.
«Ба більше, багато людей із хронічними захворюваннями, які здебільшого давали про себе знати восени з настанням холодів, помітили, що постійне споживання меду зміцнило їхній імунітет, і вони забули про свої недуги. Тут головне — вживати мед для профілактики, а не тоді, коли захворів», — наголошує бджоляр.
Близькість до кордону стримує подальший розвиток
Скуштувати смачний мед, медову продукцію та напої ТМ «Сіверські меди» можна у місцевих крамничках, або ж зробивши замовлення через інтернет. До коронавірусу, повномасштабної війни пасіка активно приймала відвідувачів, адже входила до програми «Дорога смаку Чернігівщини». Власник читав туристам лекції про медоваріння, поїв їх медовухою. Гості залюбки набирали смаколиків ще й додому, а потім знову робили замовлення і часто ставали постійними клієнтами.
Віталій Кром, пасічник
З початком війни клієнтів стало набагато менше. Вони роз’їхались, багато кому передаємо нашу продукцію за кордон. Туристів зараз теж немає, заробіток зменшився, продажі здебільшого в інтернеті. Беремо участь у конкурсах, аукціонах, робимо донати. Зараз найголовніше — це перемога, все інше потім напрацюємо.
Участь у грантових програмах суттєво допомогла у розвитку солодкої справи. Так, завдяки участі у проєкті ZOA бджоляр отримав 1 тис. євро. За ці кошти були закуплені сушарки українського виробника Pavik, який виставлявся з ними на всесвітньому бджільницькому конгресі. Там за цю розробку отримав відзнаку, вона запатентована. Більше у світі такого немає, поки що Україна єдина виготовляє це обладнання.
Наразі Віталій Кром на участь у державних грантових програмах не подається через близькість до кордону з ворогом і невпевненість у завтрашньому дні.
«Для цього потрібно бути підприємцем, не закриватись певний час. А ще треба взяти людей на роботу, поки до цього я не готовий. Плануємо нашою компанією пасічників створити сільськогосподарський обслуговуючий кооператив і подати заявку на більш дороговартісне обладнання», — продовжує він.
Для переробки не вистачає власного меду
Якою буде ціна на мед цього року, пасічник не береться прогнозувати. Тут усе залежить від багатьох факторів, наприклад, від погодних умов у найбільших країнах-виробниках меду. Віталій Кром постійно аналізує світовий ринок, але до експорту ще не готовий. Йому, як переробнику, власного меду не вистачає, адже, крім вищезгаданих продуктів, виготовляє ще квас, медовуху. Тож доводиться докуповувати мед у колег.
Віталій Кром, пасічник
Як переробника мене ціна влаштовує, а як для пасічників, які хочуть продати все оптом, то краще нехай подумають, що ціна може бути в іншому році зовсім іншою. Зараз 65 грн, а на наступний рік може бути 45 грн, і всі їхні плани та розрахунки можуть взагалі вилетіти в трубу. Тому потрібно думати про додану вартість, про те, як переробити і заробити. Якби ще й держава нам допомагала, було б набагато краще.
Як приклад він наводить виробництво медових дистилятів, медовухи. У цьому напрямі держава повинна створити умови, щоб працювати можна було у правовому полі.
«У нас ще в листопаді 2023 року прийняли закон про малих виробників, які можуть переробляти сільгоспсировину на дистиляти. Але підзаконних актів Кабмін не розробив, і цей закон просто завис. Тобто хтось нам зробив такий гарний подарунок під час війни для розвитку та переробки, а дорожньої карти, як це розвивати далі, у нас немає. Ми хочемо працювати, і держава повинна розуміти, що є дуже багато пасічників, які б могли переробляти свою сировину. А будь-який переробник тягне за собою дуже багато суміжних — це і виробники пляшки, і етикетки. Усі би працювали, створювали продукти з доданою вартістю, заробляли. Але поки цей процес гальмують», — ділиться думками Віталій Кром.
У планах бджоляра — продовжувати працювати й розвиватись у туристичному напрямі. У регіоні є місце з гарним видом на Десну, де він хотів би посадити сад, поставити апібудиночки, зробити оглядову пасіку за склом, щоб відвідувачі могли спостерігати за бджолами.
«Поки ж страшно вкладати кошти через війну, дочекаємося перемогти і далі будемо розвиватися, планів дуже багато. Хотілося б, щоб більше пасічників об’єднувались і допомагали військовим. Для прикладу, у нас є канал Андрія Баскевича з Полтавщини. Там ми допомагаємо нашим пасічникам-військовим і за добу збираємо понад 200 тис. грн», — підсумував Віталій Кром.
Тетяна Ярмоленко, AgroPortal.ua
