На фоні високої привабливості вирощування сої в Україні останніми роками значно зросла і її переробка. У вересні-червні 2024/25 МР виробництво шроту сягнуло 1,7 млн т, з яких 61%, або 1,07 млн т — було експортовано.
За оцінкою «АПК-Інформ», у вересні-червні 2024/25 МР в Україні було перероблено максимальні для галузі 2,36 млн т сої (+41% до аналогічного показника 2023/24 МР).
Втім аналітики зауважують, що цьому сприяло не тільки збільшення попиту на соєвий шрот, а й, насамперед, проблеми з переробкою соняшнику та привабливість переробки сої на тлі її рекордної пропозиції і нижчої вартості у порівнянні з іншими олійними.
Що стосується українського експорту соєвого шроту в порівнянні з глобальним ринком, то, за оцінками USDA, частка України у світовому експорті у 2024/25 МР оцінюється всього на рівні 1,6%, а у 2025/26 МР може знизитись до 1,5%, при тому, що світовий експорт соєвого шроту у наступному сезоні може збільшитись до 81,2 млн т, проти 80,4 млн т у поточному сезоні.
Основним ринком збуту для українського соєвого шроту є країни ЄС. У поточному сезоні обсяги відвантажень у даному напрямку суттєво зросли. За даними «АПК-Інформ», у вересні-червні 2024/25 МР до ЄС було відвантажено 889 тис. т соєвого шроту (або 83% від загального експорту), що на 51% перевищує показник в аналогічний період попереднього сезону.
У розрізі країн основними імпортерами українського шроту з 2021/22 МР залишаються Польща, куди в поточному сезоні було експортовано 384 тис. т (+28% до показника попереднього сезону) та Угорщина (219 тис. т; +73%).
Виконавчий директор асоціації «Дунайська Соя» Володимир Пугачов зазначає, що загальне споживання ГМ та не ГМ-соєвого шроту протягом останніх сезонів становило близько 27 млн т. Очікується, що у 2024/25 МР воно зросте до 28,3 млн т, що зумовлено зростанням попиту з боку птахівничого сектору та стабілізацією виробництва свинини.
Відомо, що основними споживачами соєвого шроту як правило, є країни з великими секторами виробництва свинини та птиці: Іспанія, Італія, Франція, Польща та Німеччина разом становлять майже 60% від загального споживання соєвого борошна в ЄС.
За її словами, фактично, формувати необхідну якість для експорту до ЄС не так легко, тому ми і бачимо перенасичення внутрішнього українського ринку соєвим шротом та макухою і, як наслідок, зниження вартості продуктів. І саме якість може стати ключовим стримуючим фактором для подальшого збільшення експорту.
У «АПК-Інформ» відзначають, що окрім країн ЄС, Україна у вересні-червні 2024/25 також наростила експорт соєвого шроту до Туреччини — 70 тис. т проти 6 тис. т у вересні-червні 2023/24 МР — хоча це не є максимальним показником для даного напрямку. Водночас, для Молдови (32 тис. т; +30%) та Лівану (22 тис. т, приріст в 2 рази), що ввійшли до ТОП імпортерів українського соєвого шроту, обсяги експорту у поточному сезоні рекордні.
Втім, за словами Світлани Киричок, пріоритетним ринком, все ж залишатиметься ринок ЄС. І ключовою задачею і для фермерів, і для переробників буде забезпечення конкурентної якості українського шроту для збільшення присутності на ринку ЄС.
Що стосується перспектив нового сезону для переробки сої в Україні, то, за попередніми прогнозами «АПК-Інформ», обсяг може знизитися до 2,3 млн т (2,7 млн т — оцінка в 2024/25 МР), чому може сприяти очікуване скорочення виробництва даної культури на тлі зменшення посівної площі, а також через збільшення виробництва соняшнику, що поки що залишається більш пріоритетною культурою для більшості заводів в Україні. Відповідно, і особливих проблем зі збутом не очікується.
Людмила Лебідь, AgroPortal.ua