Виробники продукції з доданою вартістю зіткнулися з проблемою реалізації на зовнішніх ринках. І сьогодні для них гостро стоїть не питання виробництва, а налагодження збуту. Тому в цьому процесі важливо, аби держава, український бізнес та профільні асоціації мали проактивну позицію та відстоювали на міжнародних ринках інтереси українських виробників.
Власник вертикально інтегрованих компаній Zernari, Healthy&Wealthy (H&W) Іван Мірошніченко на конференції New Food Summit 2023 розповів про розвиток виробництва під час війни, експортні можливості та майбутнє української продукції в ЄС. AgroPortal.ua зібрав найважливіші тези.
Компанії Zernari, Healthy&Wealthy виробляють продукцію «від лану до столу», тобто від рослинництва до готового продукту. Продукція постачається до всіх відомих мереж, підприємства співпрацюють з міжнародними корпораціями Nestlе та PepsiCo.
До великої війни компанії Zernari та H&W експортували продукцію до країн Азії та Африки, Південного та Близького Сходу, загалом у понад 20 країн світу. Обсяг експорту зернових культур складав 90%, борошна — 10-15%. Наразі експорт до цих країн припинено, і довелося знаходити новий шлях — на європейські ринки. Зараз продукція постачається до Німеччини, Великої Британії, Словаччини.
Виробництво має необхідні сертифікати і найсучасніше обладнання Buhler, краще, ніж у більшості виробників Європи. Але боротьба за ринки йде щодня: нетарифні регулювання, блокади...
Коли у нас забирали ринки, ніхто не протестував, а ми, виходячи з цукром, борошном, уже зустріли спротив.
Завод Healthy&Wealthy входить до трійки найбільших в Україні виробників риби. Тут внутрішній ринок є домінуючим, але, якщо не вийти на зовнішні ринки з рибним виробництвом, то буде дуже складно підтримувати пристойний розвиток усередині. Тому ми з цим брендом йдемо до Європи.
Рибний завод розташований у Іванкові на Київщині, він пережив окупацію. Була дилема — закривати магазин після усіх втрат чи відновлювати. Вирішили відновлювати, і сьогодні це підприємство, яке успішно працює.
Зараз ризики максимальні, але ці ризики дають і можливості. Стратегічні плани групи компаній такі, як і до війни. Зараз вони просто закріплюються, змінюються певні акценти — за наступні два роки зрости вдвічі.
До великої війни планувалося будувати і купувати нові активи, й зараз такі можливості збільшилися. Водночас, думаючи про нові виробничі потужності, буде врахована географія війни.
Щодо інвесторів — не варто один одного обманювати. Під час війни інвестувати будуть лише ті, хто знає країну: або вони вже тут, або їм немає куди діватися, або у них є державна гарантія.
Ефективність і технологічність — без цього просто не вижити. Але український агросектор, харчове виробництво настільки конкурентні та інноваційні, що це точно не буде перепоною для виходу на ринки ЄС.
Ще до великої війни планували збудувати мережу винятково українських виробників — Fermachi. Тобто якщо продаєш сметану, то в тебе має бути поголів'я. Вибирати таких виробників було просто задоволенням, ми об’їхали багатьох, бачили якісні продукти. Тож за якістю ми точно з цим справимося. Що більш важливо — на яких умовах ми увійдемо до ЄС.
Європа — це преміальний ринок, адже там висока купівельна спроможність, але важливі умови. Це зараз нам просто відкрили кордони, і дивіться, що відбувається — ми умовно завезли 10 вантажівок зерна, і Польща вже говорить: «Україну потрібно брати на особливих умовах».
Це про подвійні стандарти? А яка допомога буде на гектар? Така сама, як у Польщі, Німеччині, чи інша?
Ми виконаємо всю роботу, інвестуємо в найкраще у світі обладнання, вивчимо і знайдемо людей, зробимо продукт… і раз — заходимо в ЄС, а там нас не чекають, або чекають за іншими правилами.
Головне — відстоювати наші інтереси. Адже після війни ми всі підемо туди з нашою продукцією і будемо мати неконкурентне середовище на основі правил, що вже обговорені та підписані, їх не змінити. Ми знаємо правила СОТ: тільки починається рік, ми вибираємо усі квоти постачань до ЄС за кілька тижнів. Потім включаються мита, які вбивають весь експорт.
Важливо, щоб усі профільні асоціації були проактивними і захищали наші інтереси — як великого, так і малого бізнесу. Кожен із нас знайде дорогу до ЄС, оскільки українське агро вже довело свою домінанту на світових ринках.
Світлана Цибульська, AgroPortal.ua